Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
€0H 4 11 соп сонцепоклонництво рел. солнцепоклонничество. сонцестояння астр, солнцестояние; разг. солнцеворот [Влітку Сонце піднімається опівдні дуже високо; найвище положення воно займає 22 червня. Цей день називають днем літнього сонцестояння (Астр.)]. сонцесяйний «о«9з. светозарный (книжн.), лучезарный [Вона не мала сили відірвати від його сонцесяйного погляду своїх очей (Збан.)]. сонцесяйно нар. светозарно; лучезарно [Небо над головою стало знову сонцесяйно блакитним (Собко)]. Ср. сонцесяйний. сонюга разг. презр. соня; уст. сонлйвец [Під суд його, каже, ледацюгу, сонюгу!.. (Баш)]. соня 1) м. и ж. р. разг. соня (о мужчине и женщине)] уст. сонлйвец (о мужчине), сонливица (о женщине) [— І не сором дівці отакій соні бути? — каже він (Мирн.); Валька була страшенна соня (Сенч.)]; 2) зоол. соня [Лісова соня., збентежено визирнула з покинутого сорочачого гнізда (Донч.)]. сонянка бот. (Helianthemum А d а п s.) солнцецвет. сонях разг. 1) подсолнечник; разг. подсолнух [Зійшли соняхи рядками (Янов.)]; 2) семечки (подсолнечника); разг. подсолнухи [Слухали уважно, навіть сонях помалу-малу самі якось забували, що він є в кишені (Головко)]. сонячний солнечный; (освещаемый солнцем — ещё) подсолнечный [День був погожий, сонячний (Н.-Лев.); Блиснув сонячний промінь (Доев.); Погода тут чудесна, беру сонячні ванни (Коцюб.); Обличчя, створене для веселої сонячної усмішки, було бліде і похмуре (Собко)]; ~ний б і к солнечная (подсолнечная) сторона; ~ний годинник (уст. дзиґар) солнечные часы [Старший дозорець, глянувши на сонячний дзиґар перед статуєю бога Ра: Полудень! Відпочинок всім! Лягайте! (Л. Укр.)]; ~ний зайчик солнечный зайчик [На його лакованих., чоботях ворушилися тьмяні сонячні зайчики (Ст.)]; г^на система астр, солнечная система ; ^не сплетення см. сплетення; ~ний удар см. удар; ^ний час астр, солнечное время. сонячність, -ності солнечность іКоли крізь голубий морозяний туман Трави посохлої ударив запах милий, — В очах і сонячність уквітчаних полян Майнула, і поля як шовк зазеленіли (Рил.)]. сонячно нар. солнечно [І сльози, як прийде пора, Заквітнуть урожаєм, І ворон сонячно загра Над березневим гаєм (Рил.); Снігу багато, тепло і сонячно (Коцюб.)]. соняшний обл. см. сонячний. соняшник, обл. ебяшник (род. соняшника, сояшника — об отдельном растении и со- няшнику, ебяшнику — собир.) подсолнечник; разг. подсолнух [Соняшник — посухостійка і врожайна олійна і силосна культура (Колг. вироби, енцикл.); Вона розцвіла, обернулася до сина, мов соняшник до сонця (Вологи.); Семен Мельниченко: ..А он сояшник як височенько вигнався (Кроп.)]. соняшниковий, обл. ебяшниковий подсолнечный, подсолнечника (род. п. от подсолнечник) [В'ється над дівчатами соняшниковий пилок, осідає на косинки, на руки, на лиця (Гонч.)]; ~ве насіння семечки (мн. ч.); разг. подсолнухи (мн. ч.) [— Зернят не хочеш? — спитала дівчина, вийнявши з кишені плетеної кофти жменю пахучого соняшникового насіння (Дмитр.)]; ~ва олія см. олія. соняшниці, -ниць, обл. сояшниці спазмы желудка [Так його за живіт і узяло; чи соняшниці, нехай бог боронить! чи що? (Квітка); Найважче було встановити причину хвороби. Це не пристріт і не сояшниці, тут швидше вже переполох (Донч.)\ соняшничина разг. стебель подсолнечника. соняшничиння, обл. сояшничйння собир. стебли подсолнечника [Залишилось на городі тільки соняшничиння (Шиян)]. сонько м. и ж. р. разг. соня (о мужчине и женщине); уст. сонлйвец (о мужчине), сонливица (о женщине) [Придворний: Вона тихцем підходить до сонька (перекл. Лукаша); Христинко, вставай! Підіймайся, сонько! (Ст.)]. соп, -пу редк. сопение [3 полу доносився до неї сонний соп матері (Мирн.)]. сопілка, обл. сопївка свирель; сопелка, сопель [Вівчарик на сопілку грає Під явором у холодку (Гл.); Дід казав, що купить йому велику сопівку на вісім пальців (Черемш.)]. сопілкар, -ря свирельщик; сопельщик [Свистіли там і тьохкали сліпі сопілкарі (Ільч.)]. сопілковий свирельный; сопельный. сопілочка, сопілонька уменьш., ласк, от сопілка [Розлігшись на траві, в сопілочку сурмить І за волами наглядає (Боров.); Мавка: ..Я ж пойняла усі пісні сопілоньки твоєї (Л. Укр.)]. сопілчина разг. свирель; сопелка, сопель [Юрасик: Не чуть нічого. Вийму сопілчину І «ластівку» заграю для почину (Воронько)]. сопільник свирельщик; сопельщик. сопіння сопение; посапывание [В ліжечку щось заворушилось, і з-під марлі долинуло спочатку нібито сопіння, а потім тихеньке пхикання (Забіла); Поїзд наближався. Вже чути було могутнє сопіння (Трубл.)]. Ср. сопіти. сопіти, -плю, -пёш и сопти, -пу, -пені, однокр. в. сопнути, -ну, -нёш сопеть, сопнуть; (слег^ ка) посапывать (несоверш.) [Сопіли, ремиґаючи, воли (Шиян); Кайдашиха була сердита на Западинці, аж сопла (Н.-Лев.); Поглянули скоса. Носами стали сопти, наче ось вони знову в сварку полізуть (Тич.); Грицько сердито сопнув носом (Головко)]. сопка сопка [Кругле й глибоке озеро було затиснене між трьох високих кам'яних сопок (Донч.)]. сопковий сопочный. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)