Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
соп 412 сор соплйвий разг. сопливый [Хай іншим видається вона [дитина] й сонливою та мурзатою, некрасивою, нерозумною, а для рідних батьків вона і найкрасивіша і найрозумніша в світі (Збан.); Батько його крамничку в нас держав, а воно, сонливе, виплакало, щоб його в колгосп прийняли (Вишня)]. соплйвість, -вості разг. сопливость. соплій, -лія разг. бран. сопляк, сопливец, сопля [Данилко віднімав у багатих сопліїв паску й крашанки (Янов.)]. сопло техн. сопло [Для підсилення горіння вугілля в ковальському горні користувались міхами з керамічними повітродувними трубками — соплами (Нар. стар. іст. УРСР)]. сопл я разг. 1) (капля) сопл я; (мн. ч.: соплі, -пель) сопли; 2) бран. сопля, сопляк, сопливец [— Ніхто вас пальцем не зачепить. — Спробувала б зачепити нас оця сопля (Тулуб)]. сопляк, -тса разг. 1) (капля) сопля [Лепече маленький хлопчик з двома сопляками, що потекли з носа (Коцюб.)]; 2) бран. сопляк, сопля, соплйвец [— Ти на кого «тикаєш», сопляк? — хрипів він [стражник] (Гонч.)]. сопнути см. сопіти. сопор, -ру мед. сопор. сопрано неспл. сущ. ср. р. сопрано [Говорила моя бесідниця дрібно, швидко, тонким сопрано (Л. Укр.); У неї прекрасне ліричне сопрано (Гур.)]. сопрановий сопрановый, сопранный. Сопрон см. Софрон. сопти см. сопіти. сопун, -на разг. сопун. сопух, -ха обл. смрад, зловоние; разг. вонь, вонища [Нога гнила і наповняла хату неприємним сопухом (Фр.)]. сопуха1 обл. 1) сажа; 2) см. сопух. сопуха2 сопунья. Ср. сопун. соратник соратник [Немов тріумф завзяття трудового, В серцях палає юності вогонь, Він воскрешає подвиг Кошового Та бойових соратників його (Дмитр.)]. соратниця соратница [Покохавши Івана, Ольга неминуче повинна була стати і стала його соратницею у тій боротьбі, яку розпочала тоді молода демократія Галичини (Кол.)]. сорго нескл. сущ. ср. р. бот. сорго [Притаївшись у заростях кукурудзи чи сорго, хлопець стежив, як Степан Романович орудував біля своїх дослідних рослин (Вологи.)]; суданське ^то см. суданський. сорйт, -ту лог. сорйт. сорок, -ка сорок [Харитон Шакула був чоловік вже немолодий — літ під сорок (Ко- цюб.)]. сорока 1) сорока [Пролетіла сорока і сіла на верховітті клена (ІПиян); Вертиться, як сорока на тину (приказка)]; 2) (о болтливом человеке) разг. сорока [Іван почув правдиву ненависть до тої сороки (ФР')]\ 0 ~ка білобока фольк. сорока белобока [— А й ви вже, сороки білобокі, заскреготали? — донісся до їх з кімнати голос Колісників (Мирн.)]; ~ка н а х в ості принесла погов. сорока на хвосте принесла [Дійшла чутка й до Попельної, мабуть, сорока на хвості принесла (Морд.)]. сорокавідерний сорокаведёрный [На великому плацу, під горою, стояли цілі яруси великих сорокавідерних бочок з вином (Куч.)]. сорокагодинний сорокачасовой. сорокаградусна 1) прил. см. сорокаградусний; 2) (род. сорокаградусної) сущ. разг. сорокаградусная [Очі в діда.., видно, трохи зігріті сорокаградусною (Руденко)]. сорокаградусний сорокаградусный. сорокалітній сорокалетний [Ганна Іванівна святкує., сорокалітній ювілей (Вишня); Вродливе випещене обличчя сорокалітнього чоловіка., було задумане (Собко)]. сорокаліття сорокалетие. сорокарічний сорокалетний [Висаджено сорокарічні липи навколо майдану (Донч.)]. сорокаріччя сорокалетие [Запросила мене молодь на своє свято — сорокаріччя комсомолу (Є. Кравч.)]. сорокарублёвий сорокарублёвый. сорокатий обл. пёстрый; (в полоску) полосатый; (о масти животных — обычно) пегий [Гарбуз розвалився на грядці і грів до сонця свій сорокатий бік (Фр.); Були в нього навіть сорокаті коні (перекл. з Вовчка)]. сороківець, -вця, сороковець, сороківка, сороковка уст. 1) монета в двадцать копеек, двугривенный; сорок крейцеров [Повіки обважніли на обох очах, наче хто поклав на них по сороківцю (Туд.); Дали [пани! за цілий день важкої праці сороківку (Коцюб.); Заплатила сороковку [Христя] і мерщій пішла собі (Мирн.)]; 2) (бутылка) сороковка [Герасим: ..Гляди ж, Марусю, щоб сороковка була похмелитись (Мирн.)]. сороковий сороковой [У Харкові, де Кухаренко відбув науки, спізнався він в сорокових роках з Костомаровим (Коцюб.)]; ~ва бочка уст. сорокаведёрная бочка [Качали [робітники] на вірьовках сорокові бочки (Мирн.)]. сороковини, -вин разг. уст. сорочины; обл. сороковины [Вже батька не вернемо з домовини. А от вийдуть сороковини, то й щасти, боже, Харитонові й одружитись і висвятитись (Н.-Лев.)]. сороковка см. сороківець. сороковуст см. сорокоуст. сорокопуд орн. сорокопут [В кущ сховався від мене великий рожевогрудий сорокопуд (Коп.)]. сорокоуст, сороковуст церк. сорокоуст [Я запищу все своє добро на сорокоуст \Н.-Лев.)]. сорокуватий обл. см. сорокатий. сором 1) (род. сорому, редк. сорома) стыд; (позор разг. — ещё) срам, срамота, книжн. посрамление, разг. уст. зазор; (замешательство — ещё) смущение; (чувство стеснительности — ещё) неловкость, стеснение [Ґонтар відчув, як від сорому зайнялись його вуха (Баш); У кого совісті нема — |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)