спа 420 спа щораз більше [Іван] і спадав із сил (Фр.)]; 7) (приходиться — при дележе, а mah-жа перен.—об уделе, участи) разг. выпадать, выпасть, падать, пасть, доставаться, достаться [Оскільки Мариня керує «зовнішніми» справами сім'ї, то на Ольгу спадає чимало хатніх обов'язків (Вільде)]; «-~етіі на долю кому (чию) пасть (выпасть) на долю кому (чью) [Одрадяни вже лічили, скільки-то заробітку спаде на їх долю (Мирн.)]; О ~сти на коня разг. вскочить на лошадь (на коня); обл. пасть на лошадь (на коня) [Усі троє спали на коней (Вовч.)]; ^сти на стежку чию разг. пойти (направиться) по стопам кого (чьим) [От і я на дідову стежку спала (Лебед. у.—Сл. Гр.)]; куди 6 ч і спали разг. куда гла*а глядят [Бігти кинулася куди очі спали (Вовч.)]. спадаючий 1) спадающий; опадающий; 2) падающий; сваливающийся; низвергающийся; обрушивающийся; оседающий; выпадающий [Через річечки з острівця на острівець були перекинуті над кипучою, спадаючою водою легенькі місточки (Н.-Лев.); Він бачив спадаючий з неба вогонь (Коцюб.)]; 3) падающий; ниспадающий [Спадаюче на груди й плечі волосся здавалося на сонці., золотом (Коб.)]\ 4) падающий, спускающийся; 5) спадающий; убывающий, убавляющийся; опадающий; падающий. Ср. спадати 1—4,6. спа день, -дня уст. запад [Сонце вже спускалося за гору і горіло променистим огнем, золотячи сумні кучеряві хмари, що з боків, мов кабаки, облягли спадень (Мирн.); — Куди це в путь? — Аз сходу аж на спадень, бо й там мої живуть (Тич.)]. спадина отлогость, пологость, покатость [Криві стежки вились по каменистій спадині (Коцюб.)]. спадистий отлогий, пологий, покатый [Шелестів [вітер] у кущах на другому, спадистому березі (Трубл,); Стояли з чотирьох боків колони і піддержували спадисту покрівлю (Н.-Лев.)]; ~тий лоб покатый лоб; ~ті плечі покатые плечи [У Дмитрові все подобалося Полі: і постать з трохи спадистими, дужими плечима, які, здавалося, могли витримати хоч який тягар, й руки, що звикли до роботи (Авт.)]. спадистість, -тості отлогость, пологость, покатость. спадисто нар. отлого, полого, покато; разг. покатом. спадки см. спадок1. спадковий наследственный; (переходящий по наследству — ещё) потомственный; (идущий в порядке последовательности от одного к другому) преемственный [Спадковими називають ті хвороби, які можуть передаватись нащадкам поряд з іншими спадковими ознаками (Курс патології)]. спадковість, -вості наследственность; преемственность [Під спадковістю Дарвін розумів властивість організмів зберігати в по- томстві схожість як у зовнішній і внутрішній будові, так і в здатності певним способом реагувати на зовнішні умови (Осн. дарв.);хУ вірші «Боженко» Малишко образно втілює ідею спадковості революційних традицій (Іст. укр. літ.)]. Ср. спадковий. спадково нар. наследственно; преемственно [Властивості рослин і тварин, набуті ними під впливом умов життя, можуть передаватися спадково (Наука і життя, 1956, 8)]. Ср. спадковий. спадкодавець, -вця юр. наследодатель. спадкоємець, -мця наследник; (продолжатель чьей-нибудь деятельности, каких-нибудь традиций — ещё) преемник [Леонтович був багач і спадкоємець мільйонера (Сміл.); Ленін вважав марксистську партію законним спадкоємцем усіх прогресивних завоювань і революційно-демократичних традицій народів Росії (Біогр. Леніна)]. спадкоємиця, (реже) спадкоємниця наследница ; преемница [— Спадкоємцем всього майна лишаюсь я?! — Е ні. Є ще Марія в тебе, сестра твоя... Вона теж спадкоємиця (ІПиян); В особі Марка Вовчка Шевченко бачив свого вірного спільника, свою спадкоємницю (Рад. літер., 1955, 18)]. Ср. спадкоємець. спадкоємний наследственный; (идущий в порядке последовательности от одного к другому) преемственный; О «-^ний порядок преемственный порядок. спадкоємниця см. спадкоємиця. спадкоємність, -ності наследственность; преемственность [Викриваючи катів народу, поет [Т. Г. Шевченко] звертався думкою до своїх попередників — жертв самодержавства — і підкреслював спадкоємність революційних ідей (Іст. укр. літ.)]', ~ть влади преемственность власти. Ср. спадкоємний. спадкоємно нар. наследственно; преемственно. Ср. спадкоємний. спадкоємство наследование; преемство; культурне ~во культурное преемство. Ср. спадкоємний. спадкування наследование [Допускається спадкування за законом і за заповітом (Цивіл. кодекс УРСР)]. спадлючити, -чу, -чиш разг. сподличать. спадлючитися, -чуся, -чишся разг. исподличаться. спадний нисходящий; убывающий; «^нйй наголос лингв, нисходящее ударение; ~на прогресія см. прогресія. спадок1, -дку, мн. ч. спадки, -ків 1) наследство; наследие [Юда: ..Я спадок мав від батька: виногради, і ниву добру, і садок, і дім (Л. Укр.); На четвертий день після похорону Карпо й Лаврін почали ділитись батьківськими спадками (Н.-Лев.)]; у ~к в наследство; по наследству [3 минулого ми беремо собі в законний спадок тільки прогресивне, збагачуючи ним свою культурну скарбницю (Рил.); Носи цей перстень на здоров'я і своєму старшому синові передай у спадок (Вільде); Я залишаю вам землю у спадок (Павл.)]; 2) (совокупность природных свойств организма, унаследованных от родителей) редк. наследственность [Любов..: Спадок —
|