Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спа 421 спа се фатум.., що метиться до чотирнадцятого коліна (Л. Укр.)]. спадок2, -дку редк. спад, убыль [Тепле літо йде на спадок (Мал.)]; см. ещё спад2. спадщина наследство; (перен.: явления культуры, науки, быта um. п., полученные от предыдущих эпох, прежних деятелей — еще) наследие [Вона причепилась до Лавріна за батьківську спадщину (Н.-Лев.); Комуністична партія учить, що радянська культура і література виникли, розвинулися і досягли розквіту на базі критично переробленої культурної спадщини минулого (Іст. укр. літ.)]; діставати, дістати в «-^ну см. діставати; одержаний у -^ну см. одержаний 1; одержання в ~ну см,. одержання. спазм, -му, спазма спазм, спазма [Спазм здушив їй горлянку (Смол.); Голос її перехоплює спазма (Л. Укр.)]. спазматичний спазматический [Дух спирту лоскотав ніздрі, і спазматичним рухом горло ковтало слину (Коцюб.)]. спазматично нар. спазматически [Вона впала на канапу і спазматично заридала (Л. Укр.)]. спай (род. спаю) техн. спай, спайка; спой. спайка 1) техн. спай, спайка; спой; 2) мед. спайка; 3) перен. спайка [Розраховування німецьких фашистів на розчленування СРСР — саме завдяки братерській спайці всіх частин нашої Батьківщини зазнали невдачі (Тич.)]. спайний мин. и пр. спайный. спайність, -ності мин. и пр. спайность [Характерною ознакою слюд є досконала спайність (Курс заг. геол.)]. спакований упакованный [От уже й речі спаковано, вже й підводи заїхали (Коцюб.)]. спаковувати, -ковую, -ковуєш, спакувати, -кую, -куєш упаковывать, упаковать [Він закінчував друком невеличкий тираж газети і старанно спаковував його в «порції» (Епік); Наспіх спакувала [Ярослава] чемодани (Дмитр.)]. спакостити, -кошу, -костиш разг. испакостить [Обох зразу облягло несказанне зло. Зло на себе, що так спакощене молоде життя, зло на людей, що допомогли його спакостити (Мирн.)]. спакощений разг. испакощенный [Василь: ..Коли б ти знала, ..яким жалем проймається душа моя, що так безневинно спакощене життя твоє (Мирн.)]. спакувати см. спаковувати. спакуватися, -куюся, -куєшся упаковаться [Спакувалися, ще раз поцілувалися й поїхали на вокзал (Вишня)]. спалах, -ху вспышка [Спалахи блискавиць ставали частішими (Шиян); У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Дмитр.)]. спалахкотіти см. спалахувати. сиалахнення вспышка; воспламенение. спалахнути см. спалахувати. спалахування вспыхивание; воспламенение; возгорание [Мов крізь сон, він помітив і те, чого не примічав раніше: горобців, що, зрадівши сонцю, давно цвірінькали на стрісі; спалахування крапель, що падали на сніг (Багм.)]. Ср. спалахувати. спалахувати, -лахую, -лахуєш, спалахнути, -ну, -нёш и (реже) спалахкотіти, -кочу, -котиш прям., перен. вспыхивать, вспыхнуть; (зажигаться—ещё) воспламеняться, воспламениться, книжн. возгораться, возгореться; (начинать гореть, светиться, сиять, а также перен.: покрываться румянцем — ещё) загораться, загореться [Блідим полум'ям спалахує свічка (Куч.); Спалахують сліпучі вогні електрозварювання... (Вишня); Стрілянина то вщухала, то знову спалахувала в різних кінцях міста (Ле і Левада); Наприкінці XVI століття спалахнуло на Україні селянсько-козацьке повстання (Рил.); Параска спалахнула. — А твоє яке діло? — скочивши до Якова, скрикнула вона (Мирн.); В її очах спалахкотіли й знову погасли вогники (Досв.)]; ~нула війна вспыхнула (разразилась) война. спалений 1) сожжённый; спалённый [Страшні спалені села (Янов.)]; 2) обожжённый; опалённый; сожжённый; спалённый [Густо, до блиску позагоряли криничани в дорозі, спалені сухими супротивними вітрами (Гонч.)]. Ср. спалювати 1—2; 3) (о губах) запёкшийся, потрескавшийся [Спалені губи з трудом розривала [баба] та білихМ язиком їх зволожувала (Стеф.)]. спаленище (выжженное или выгоревшее место в лесу) обл. гарь [Випалить до кореня весь дрібний хабуз, а з весною бойко вже безпечно корчує пеньки і сіє на спаленищу, своє «збіжжя» (Фр.)]. спаленілий 1) вспыхнувший, зардевшийся [З кам'яного будинку, що стояв в гущині саду, вискочила спаленіла Надія Мар- ківна (Горд.)]; 2) (о губах) запёкшийся, потрескавшийся [Не розмикає [воїн] спаленілих губ (Важан)]. спаленіти, -нію, -нієш вспыхнуть, зардеться [Дарка спаленіла. Се вперше мати так виразно похвалила її (Л. Укр.); В устя, спаленівши при одному цьому імені, поспішила сховати свої рум'янці у свіжому Ганниному зіллі (Гонч.)]. спаленний спец. сгораемый. спаленність, -ності спец. сгораемость. спалення, (реже) спаління сжигание, сожжение [Фронт підійшов до Дніпра, табір не збиралися нікуди перепроваджувати, нас чекав розстріл і спалення (Янов.); П р і с- ц і л л а: Засуджено недавно християнку, неначебто за чари, до спаління (Л. Укр.)]. Ср. спалювати 1. спаленька уменьш., ласк, спаленка. спалимий спец. сгораемый. спалимість, -мості спец. сгораемость. спалити см. спалювати. спалитися см. спалюватися. спаління см. спалення. спалювання сжигание, сожжение [3 сажі, одержаної при спалюванні [кунжутової] олії, виготовляють туш (Олійні культ.)]. Ср. спалювати 1. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)