Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
cim 422 спа спалювати, -люю, -люєш, спалити, -лю, -лиш 1) жечь, сжигать, сжечь, разг. палить, спалить; (расходовать на топку — ещё) изжигать, изжечь, разг. истапливать, истопить [Після ремонту теплиці дезинфікують сіркою, спалюючи її (Колг. Укр., 1956, 8); Костомаров витяг з кишені папір і почав шукати свічку та сірники, щоб спалити його (Іван.); Хоч Дніпро під боком, але спрага спалює людей (Гонч.); Звела мене не біда, А дівчина молода. Брівоньками зв'ялила. ., Оченьками спалила (Руд.); Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити... (Мирн.)]; ~вати іі7а вогнищі см. вогнище 1; ^лйти [свої] кораблі см. корабель; 2) (повреждать огнём или чем-нибудь горячим поверхность чего-либо) обжигать, обжечь; (солнцем, зноем, холодом um. п. — обычно) опалять, опалить, разг. сжигать, сжечь; (только со- верш. разг. — ещё) спалить [На світло сердега в вікно полетів, До свічки наткнувся, та й крильця спалив... (Щог.)\. спалюватися, -лююся, -люєшся, спалитися, -люся, -лишся 1) разг. гореть, сгорать, сгореть [Уночі в превеликий вітер загорілась невеличка халабудка, та од тієї халабудки спалився і ввесь хутір (Стор.)\\ 2) (только соверш.) обжечься; опалиться; сжечься; ср. спалювати 2; 3) страд, з. (не- соверш.) сжигаться; изжигаться; истапливаться [Буре вугілля спалюється в топках електростанцій, на паровозах, у промислових котельнях (Наука і життя, 1956, 7)]; ср.^ спалювати 1. спаль, -лі обл. см. спаленище. спальний спальный [В купе спального вагона четверо пасажирів., грають в преферанс (Головко)], спальник ист. спальник [Злостився Омелько й на дворян городових, які так щільно царя оточували, на всяких спальників та стольників (Ільч.)]. спальня спальня; разг. спальная [Валентина відвела Федора в спальню (Руденко)]. спам'ятати, -таю, -таєш разг. вспомнить [«Чого тебе на сповіді Батюшка питався?» «Ет! чого він не питався! Чи все спам'ятаю?..» (Руд.); Мартин Квочка заклопотано пошкріб у чуприні. — Таж хто їхні наймення спам'ятає? Правда, моя баба, як кого звати, всіх знає (Збан.)]. спам'ятатися, -таюся, -таєшся разг. опомниться [Все це сталось так несподівано й чудно, що Іван не встиг спам'ятатись (Коцюб,); Деїфоб бере Кассандру за руку і потрясає. Стиха: Сестро, спам'ятайся! (Л. Укр.)], спанікбваний редк. охваченный паникой [Спа- ніковані мадьяри і поліцаї вибігали з хат роздягнуті і босі (Куч.)]. спанілий превратившийся в барина; с барскими привычками; с барскими замашками. Ср, спаніти. спаніти, -нїю, -нієш разе, стать барином, стать барыней; усвоить барские привычки; усвоить барские замашки; загордиться, заважничать; см. ещё запаніти. спання спаньё (разг.), сон [Посеред хат стояли довгі столи у три ряди: то нари для спання (Мирн.); Дітворі встановлено додаткову годину для спання (Донч.)]; н е д о ~ня кому не до сна кому [Розчісує Катерина голову Якова і приглядається, чи не заснув він; а сердешному чоловікові не до спання (Cmojp.)]; нема ~ня кому не спится (кому), нет сна (у кого) [Чорним очам спання нема, а ніжкам спочинку (народна пісня)]. спантеличений сбитый с толку; сбитый с панталыку; озадаченный [Професор Трем- бовський.. був зовсім спантеличений поведінкою Сахно (Смол.); Сів спантеличений дід Лісовик на пеньок перед хатою, закурив свою люльку (Козл.)]. Ср. спантеличувати. спантеличено нар, недоумённо, озадаченно [Віра дивилася на сестру спантеличено і майже злякано (Руденко)]. спантеличити см. спантеличувати. спантеличитися см. спантеличуватися. спантеличувати, -чую, -чуєш, спантеличити, -чу, -чиш разг. сбивать с толку, сбить с толку; (только соверш. разг. — ещё) сбить с панталыку; (приводить в недоумение) озадачивать, озадачить [Любі Соколовій здавалося, ніби в театрі все робиться., без вогника. Часом це навіть спантеличувало її (Собко); Наказ Каленика Романовича спантеличив помічників (Сенч.)]. спантеличуватися, -чуюся, -чуєшся, спантеличитися, -чуся, -чишся разг. сбиваться с толку, сбиться с толку; сбиться с панталыку; озадачиваться, озадачиться [Гарячка жерла молодицю.. Замфір спантеличивсь. Він дозволяв ворожкам робити з жінкою, що їм забагнеться (Коцюб.)]. Ср. спантеличувати. спанько разг. соня; уст. сонлйвец [— Оце другий спанько, — вставай, Федір Ілліч! — штовхнув він.. Лисенка, — пора народ збирати! (Шер.)]. спаплюжений опороченный, опозоренный; осквернённый [Ні розмов, ні думок про кохання не буде. Споганене воно, спаплюжене, згадувати про нього гидко (Собко)]. Ср. спаплюжити. спаплюження опорочение, опозорение; осквернение. Ср. спаплюжити. спаплюжити, -жу, -жиш опорочить, опозорить; (надругаться над чем-либо высоким, чистым — ещё) осквернить [На весь світ вас. обплюю й спаплюжу (Фр,)]. спаралізований парализованный [Від ведмедя до мурашки — все спаралізовано страхом (Коцюб.)]. спаралізувати, -зую, -зуєіп парализовать (соверш.) [Одчай залив розум [Анатолія], спаралізував дихання (Кач.)]. спарашутувати, -тую, -туєш ав. спарашютировать. спардек мор. спардек [Гі.сом, потім гарячою водою з милом шмарували спардек (Ткач)]. спардечний мор. спардёчный [Вибухом снаряда пробило нижній носовий мостик і дві палуби — верхню і спардечну (перекл. з Новикова-Прибоя)]. спареніїіі1 спаренный (Йдуть юні текстиль- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)