Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спа 423 ниці з човниками в руках, а попереду сунуть дві спарені автомашини з трьома невеличкими прядильними верстатами (Чаб.)]; «-'на їзда, вісь ж.-д. спаренная езда, ось.' Ср. спарювати. спарений2 1) пропаренный; подпаренный; спаренный; 2) стопленный; 3) обожжённый; опалённый; обваренный. Ср. спарити2 1—3. спареність, -ності спаренность. Ср. спарювати. спарено нар. спаренно. Ср. спарювати. спаржа бот. спаржа [Спаржа, помідори, суниці., устеляли грядки, неначе оксамитовий килим (Н.-Лев.)]. спаржевий спаржевый. спарити1 см. спарювати. спарити2, -рю, -риш 1) (подвергнуть действию пара) редк. пропарить; обл. подпарить; (допустить порчу чего-либо влажного в ре- зулътате согревания) разг. спарить [Аби мерщій сніг із землі, аби швидше сонце та теплі дощі спарили її (Мирн.)]; 2) (молоко) стопить [Процідила [Марія] частину молока в глечики, а частину в горщик, щоб спарити на снідання (Вільде)]; 3) (повредить огнём или чем-нибудь горячим поверхность чего-либо) обл. обжечь; (солнцем, ветром, зноем um. п. — ещё) опалить; (жидкостью — ещё) обварить [Біла хустка була в неї майже на ніс насунена, так спарило їй сонце лице (Коб.)]; 4) (перен.: наказать) разг. выпороть, высечь [А ти моїх орендарів нагайкою спарив (Руд.)]; О *-~ти коня подпарить лошадь. спаритися1 см. спарюватися. спаритися2, -рюся,, -ришся . 1) пропариться; подпариться; спариться [— Негода, вітри, дощі, хіба можна скиртувати мокрі снопи? — без усякої шани відповідає дівчина.. І люди собі за нею тягнуть — хай вітер провіє, щоб не спарилось... (Горд.)]; 2) стопиться; 3) обжечься; опалиться; обвариться; хто <~ться на окропі, той і на холодну воду дмухне поел, обжёгшись на молоке, будешь дуть и на воду. Ср. спарити2 1—3; 4) (покрыться потом — от жары um. п.) вспотеть [Уже стало душно, він геть увесь спарився (Мик.)]. спарник ж.-д. спарник. спарований 1) спаренный; сведённый [—Мудре питво —мед, — мовив він, — в ньому, як у житті,—гіркота спарована з солодощами... (Бурл.)]; 2) спаренный, случённый [ЗО спарованих нетелей на початку року мали отелитись (Колг. Укр., 1956, 2)]. Ср. спаровувати 1—2. спаровування 1) спаривание; 2) спаривание, случка [Основною перевагою штучного запліднення є можливість мати від найцінніших плідників у багато раз більше приплоду, ніж при природному спаровуванні тварин (Наука і життя, 1956, 10)]. Ср. спаровувати 1—2. спаровувати, -ровую, -ровуєш, спарувати, -рую, -руєш 1) спаривать, спарить; (помогать кому-либо встречаться, сходиться с кем-либо — ещё) сводить, свести; женить (несоверш. и соверги.), поженить (соверш. разг.) [А я й кажу Покійній Марині, Таки жінці: «А знаєш що! Візьмім за дитину», —Тебе б то це. «Добре», — каже. От ми й спарували Вас з Яриною докупи... (Шевч.); Спарувати парубка з дівчиною — їй [Ме- лашці] подавай — вона зведе (Квітка); Заклявся-забожився [Йосип], що коли його не спарують з Параскою, то він сам з собою порішить... (Мирн.); Ну й пара! — чорт сім пар лаптів стоптав, поки їх спарував (приказка)]; 2) физл. спаривать, спарить, случать, случить [Схрещування— досить поширений метод розведення, при якому спаровують між собою коней різних порід (Конярство); Добра доярка мусить не лише майстерно доїти корову, а точно знати, коли її треба спарувати, як підготувати отелення (Чаб.)]. спаровуватися, -ровуюся, -ровуешся, спаруватися, -руюся, -руєшся 1) разг. спариваться, спариться; вступать в брак, вступить в брак, жениться (несоверш. и соверш.), пожениться (соверш. разг.) [Спарувалось двоє: одне дурне, а друге нерозумне (приказка); Жайворонки вже спарувались і шукають собі затишне містечко для гнізда (Коп.); Порфирій: А ось чули ми, що ти спаруватись задумав. їв. Товстоліс: Та як вам сказати... хотілось би. Та, боюсь, знаєте, старий (Коч.)]; 2) физл. совокупляться, совокупиться; (о животных — ещё) спариваться, спариться, случаться, случиться; 3) страд, з. (несоверш.) спариваться, случаться; ср. спаровувати 2. Спарта ист. Спарта. спартакіада спорт, спартакиада [Спартакіада України — велике радісне свято молодості, краси й сили, свято дужих і бадьорих юнаків і дівчат (Рад. Укр., 1956, VII)]. спартаківець, -вця ист. спартаковец. спартаківський ист. спартаковский. спартанець, -нця ист., перен. спартанец [Він жив за твердим розкладом, життям справдешнього спартанця (Дмитр.)]. спартанка ист., перен. спартанка [Г е л е- н а: ..Хто ж тепер повірить цнотливості спартанок, як і цар свою царицю зрадницею вславив? (Л. Укр.)]. спартанський ист., перен. спартанский. спартачити, -чу, -чиш и (реже) спартолити, -лю, -лиш разг. испортить; (сделать что- либо некачественно) сварганить (разг.), состряпать (разг.); (неумело сочинить) разг. ирон. скропать [Спартачила таку нагоду та ще й похвали жде від мене (Вільде); Жінка вже спартолила пісний борщ з самісінької бутвини та сирівцю (Н.-Лев.); Прокуратор: ..Такі ж і їх поети: на грецький лад Горація спартачить, і вже вінець на чолі (Л. Укр.)]. спарування 1) спаривание; 2) спаривание, случка. Ср. спаровувати 1—2. спарувати см. спаровувати. спаруватися см. спаровуватися. спарювання спец. спаривание. спарювати, -рюю, -рюєш, спарити, -рю, -риш спец. спаривать, спарить. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)