Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
СП Є 427 спе испокон веку, испокон веков, разг. спокон веку, спокон веков [Спервовіку не було нічого — тільки сила, рух! (Тич.); М е- фістофель: ..Я свідок лиш мізерності людської. Смішний божок землі не зміниться ніяк, — Як спервовіку був, так і тепер дивак (перекл. Лукаша)]. спёрву см. сперва. сперегодом нар. обл. немного погодя, спустя некоторое время [Горпина десь сперегодом затягла другу пісню (Фр.)]. спереду 1) нар. впереди; (с лицевой, передней стороны) спереди (разг.) [Кайдашиха вгніздилась на ввесь віз, Кайдаш сів спереду й поганяв воли (Н.-Лев.); — Якби побачили тебе селяни, і не пізнали б! — торохтіла Христя, обдивляючись подругу і спереду, і ззаду, і з боків (Мирн.)]; 2) предл. спереди (разг.) [Він [Безрукий] стояв спереду президії, крутив пальцями лівої руки свою борідку (Коп.)]. спересердя нар. в сердцах; со зла; под сердитую руку [Старий Максим плюнув спересердя та й подався до воріт (Коцюб.)\ Діти почали сміятися і глузувати з нього. Ясь спересердя порвав струни і кинув скрипку в оркестр (Іван.)]. сперечальник спорщик (разг.) [Старий Бриль відхилився, щоб краще бачити сперечальника (Смол.)]. сперечальниця спорщица (разг.). сперечання спор; пререкание, препирательство; уст. препирание; книжн. словопрение [Терешко притулився в далекому кутку залу й уважно слухав, про що говорили комсомольці. Він дивувався з їх сперечання (Епік)]. сперечатися, -чаюся, -чаєшся спорить; пререкаться, препираться; (оказывать противодействие кому-либо) противиться; (з ким, з чим за що: соперничая с кем-нибудь, добиваться чего-нибудь) оспаривать (что) [Він знав, що дочка поставить на своему, коли того схоче, і не сперечався (Н.-Лев.); Учні прогулювались по коридору, про щось сперечались або мирно розмовляли (Збан.); М а г і с т є р: ..Вам дорогий ваш хист, — не сперечаюсь, чи вартий він того, річ не про се, — вам дорогий ваш хист, мені — наука (Л. Укр.); Настя сперечалася, казала, що втече від матері (Коцюб.)]. сперечка спор; пререкание, препирательство; уст. препирание [Після довгих сперечок батюшка врешті дає- рублів зо три, а то так і рубля, як упреться (Л. Укр.); Любив він, в рицарських чеснотах самоук, В спе- речку інколи удатися гарячу (Рил.)]. сперечлйвий редк. строптивый; (сварливый) разг. вздорный. сперечлйвість, -вості редк. строптивость. сперечлйво нар. редк. строптиво. сперечник редк. противник; (реже) соперник [У нас на Україні ніяк не скінчаться одвічні сії спори, та й як мають скінчитись, коли сперечники одно одного не розуміють («77. Укр.); Дон-Жуан коле його [Командора] в шию, він падає і вмирає.. Анна..: Що ви зробили! Д.-Жуан: Що? Я подолав • сперечника у чеснім поєдинку (Л. Укр.)]. сперечниця редк. противница; (реже) соперница [Пишна земля візантійська, наче вдова в простих шатах, в тяжкім покрові снігів тихо сумує, бо сонце, сонце кохане її — полюбило сперечницю-хмару... (Л. Укр.)]. сперма физл. сперма. сперматогенез, -зу физл. сперматогенез. сперматозоїд биол. сперматозоид. сперматорея мед. сперматорея. спермацет, -ту спермацет. спермацетовий спермацетовый. І спермій биол. спёрмий. спермін, -ну фарм. спермйн. сперти см. спирати. спертий 1) прич. стеснённый; спёртый [Одкрилися уста від напору спертого в грудях духу (Мирн.)]; 2) прич. опёртый; упёртый [Старий згорбився, опустив погляд, ніби розглядаючи сухі жилаві руки, сперті на ковіньку... (Ряб.); Боротьба йде. Боротьба між лженаукою., й справжньою наукою, дійсною науковістю, спертими на матеріалістичний світогляд, теорії Маркса й Леніна (Ел.)]. Ср. спирати 1—2; 3) прил. спёртый (разг.) [Він приніс з собою в душну і сперту атмосферу зачиненої хати вогкість і свіжість літнього дощу (Коцюб.)]. спертися см. спиратися. спершу, сперш, обл. спёрше нар. вначале, сначала, первоначально, в первое время; разг. на первых порах, сперва, спервоначала, спервоначалу; (до чего-либо) раньше, прежде [Спершу вона нікого, нічого не бачила навкруги себе (Л. Укр.); Я вам спершу казав: хлопці, так не можна (Мирн.); Хлопці трохи помовчали, але перегодя знов почали балакати спершу тихо, а далі все голосніше, а потім зовсім голосно (Н.-Лев.); Слава про нього сперш прибіжить, А вже він сам з'являвся пізніше... (Шер.)]; 0 спершу всього, сперш усього разг. прежде всего [Треба було спершу всього їх [пісні] винишпорити та визбирати і, звівши докупи, розібрати: що то і чого воно коштує? (Мирн.)]. спесйвий спесивый [Він [суддя] у нас не спесивий: я колись п'ять пасом валу піднесла, — він, спаеибі йому, ..узяв і діло зробив (Квітка); Вона й малою була така спесива (Чорн.)]. спесйвитися, -влюся, -вишся редк. спесивиться (уст.) [З якоюсь гіркою зневагою виразно промовила вона: «Де та й смерть? ..спесивиться, не йде — не підманиш» (Барв.)]. спесйвість, -вості спесивость [Куди поділись його спесйвість і погорда, що були раніш? Та й сам він змінився (Цюпа)]. . спесиво нар. спесиво [Сидить [Муха], спесиво поглядає, Що робиться в садку; Вітрець тихесенько гойдає, Мов панночку яку... (Гл.)]. спец (спеціаліст) разг. спец (специалист) [Я знав одного чолов'ягу. Ото був спец!.. На паровому молоті працював (Ру- денко)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)