Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спі 436 СПІ мирного співіснування, неухильно добиватиметься всебічного співробітництва з усіма державами (Матер. XXI з. КПРС)]. співробітниця сотрудница [Редакція сього шаповного журналу, де я маю честь вважатися постійною співробітницею, певне, чекає:, аж я пошлю передплату, і через те мені книжок не посилає (Л. Укр.)]. співробітницький сотруднический. співробітничати, -чаю, -чаєш сотрудничать [Ми раді співробітничати з усіма державами, великими і малими (Хрущов); Шевченко систех\іатично співробітничав у петербурзькому журналі «Народное чтение» {Кир.)] співрозмовець, -вця, співрозмовник собесёд- .і ник [Прийшов секретар партійної організації.., і обидва співрозмовці відчули себе значно вільніше (Жур.); Він виявився чудовим співрозмовником, палко закоханим у свою рідну Полтавщину (Минко)]. співрозмовниця собеседница [Петров пильно вдивлявся в очі співрозмовниці (Ряб.)]. співспадкоємець, -мця юр. сонаследник. співспадкоємиця, (реже) співспадкоємниця юр. сонаследница. співставити см. співставляти. співставлений см. зіставлення. співставляти, -ляю, -ляєш, співставити, -влю, -виш см. зіставляти 1. співтворчість, -чості книжн. сотворчество. співтовариш редк. сотоварищ [На всі весілля н гулянки водив він своїх співтовари- шів (Ірч.); Життя він в сто тисяч разів бачив виразніше і точніше, аніж бачили це деякі інші співтовариші його по праці {Тич.)]. співтоваршика редк. сотоварищ (о женщине) [Дарку знову огортає страх. Вже не за себе, але за тих незнайомих співтовари- шок, співвинних у цій справі (Вільдв)]. співтрапезник книжн. сотрапезник. співтрапезниця книжн. сотрапёзница. співумисник книжн. соумышленник. співумисниця книжн. соумышленница. співун, -на разг. певун [Переді мною був не той Павло, безжурний співун і баламут, якого я звик бачити. Це був серйозний, витриманий юнак (Збан.); Побачив він між рястом Солов'я І став йому гукати: «Здоров, ^ співун!» (Гл.)]. співуха, співунка разг. певунья; (о птице — ещё; прен. — об исполнительнице пошлых песенок) певичка [Вони її з таким захватом співали, цю клечальну пісню, ми- рославські дівчата, невсипущі співухи (Ільч.); До співу співуха додавала вирази руками, станом, головою (Мирн.)]. співучасник соучастник; (товарищ по какому-либо занятию, делу — ещё) сотоварищ; (в преступных действиях — обычно) сообщник, соумышленник (книжн.) [З прихованою цікавістю стежив він, на що обернеться вся ця витівка графа Мнішека, співучасником якої став його хазяїн (Риб.); Ви., були німим свідком, а значить, і співучасником цієї кримінальної справи (Куч.)]. співучасниця соучастница; (в преступных \ действиях — обычно) сообщница, соумышленница (книжн.) [Ольга відчувала себе людиною, що відкрила жахливий злочин, а не може сповістити людей про нього з остраху, щоб її не запідозрили як співучасницю (Вільде)]. співучасницький сообщнический. співучасть, -ті соучастие; (в преступных действиях — обычно) сообщничество; ~ть Я злочині см. злочин. співуче 1) прил. см. співучий; 2) нар. певуче, напевно; (растягивая слова) нараспев [Голос його бринів ласкаво й співуче (Тулуб)]. співучень, -чня редк. соученик [В слуцькому замку у віденського каштеляна Яроніма Ходкевича гостив пан Скшетуський, далекий по жінці родич і співучень (Ле)]. співучий 1) певучий (разг.) [Наш український народ — співучий народ. Любить співати (Кач.); Дрімала земля, і колихали ту дрімоту співучі соловейки (Мирн.)]; 2) (мелодичный, протяжный) певучий, напевный [Знов полились вже дивні мелодії, співучі, глибокі та ясні (Н.-Лев.)]\ ~чим голосом певучим (напевным) голосом, певуче (нар.); (растягивая слова) нараспев (нар.) [Старий присунувся ближче, підібрав по-турецькому ноги й заговорив співучим голосом (Тулуб)]; 3) (о птицах) певчий [Робоч навіть накупив співучих пташок, щоб у домі було веселіше (перекл. з Вовчка)]. співучість, -чості 1) певучесть (редк.) [За співучість та за веселу вдачу., в одній із дружин його було обрано навіть старшим (Гонч.)]; 2) певучесть, напевность [Співучість шевченківського вірша дивовижна — недаром його творчість притягала й притягує бігатьох композиторів (Рил.)]. Ср. співучий 1—2. співучо нар. певуче, напевно; нараспев [—Висадилися ми під Архіокою, — заговорив знову старий ритмічно й співучо (Тулуб)]. Ср. співуче 2. співушечка ласк. разг. певунья [А се тобі Одарочка, Співушечка моя (Гл.)]. співхазяїн уст. сохозяин. співчування сочувствие; сострадание, соболезнование [І говорив цей чоловік Зовсім уже не басом, А драматичним тенорком Із нотками благання... Все розраховано цілком Було на співчування (Воскр.)]. Ср. співчувати. співчувати, -ваю, -ваєш (кому, чому) сочувствовать (кому, чему); принимать [живое] участие (в ком); книжн. сострадать (кому), соболезновать (кому) [Кращі представники польського народу завжди співчували визвольній боротьбі українського народу (Тези про 300-річчя); Не у всьому я можу цілком співчувати Вам (Л. Укр.); Антін від усієї душі співчував лиху Сем- ків (Чорн.); Про нього говорять, йому співчувають, за ним плачуть (Коцюб.)]. співчуваюча 1) прил. см. співчуваючий 1; 2) (род. співчуваючої) сущ. сочувствующая. співчуваючий 1) прил. сочувствующий; 2) (род. співчуваючого) сущ. сочувствую- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)