Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спі 439 спі спікер, -кера 1) полит, спикер; 2) спорт. спикер. спікірувати, -рую, -руєш ав. спикировать [Один з літаків круто спікірував (Донч.)]. спікливий, спікнйй спец. спекающийся; <^ве (г^нё) вугілля спекающийся уголь. спіленький уменьшу ласк. разг. спёленький. спілий спелый, зрелый [Ой, вишеньки-че- решеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі? (Л. Укр.)]. спілість, -лості спелость, зрелость [Особливо сильно хвороба [рябуха] уражує дорослі рослини у фазі технічної спілості (Шкідн. і хвор. с.-г. рослин)]; ~ть грун- т у с.-х. спелость почвы. спіліти, -ліє разг. спеть, поспевать, созревать, зреть, дозревать вызревать [Як почина ожина спіліть, то червона, а як приспіє, — чорна (Черк. у. — Сл. Гр.)]. спілка союз; (объединение людей, связанных общими условиями жизни, общими целями) сообщество; (организация — торговая, промышленная um. п. — обычно) товарищество, компания [Народ Росії не мав ніяких політичних прав. Не можна було вільно збиратися, ..об'єднуватися в спілки та організації (Іст. КІІРС); Коло Гущі скоро скупчилась молодь.. Од нього вперше почули, що села скрізь гуртуються в спілки (Коцюб.); — Що ж, чи помиритесь ви в тому млині? Там же вас п'ять чоловік в спілці? — спитав батюшка (Н.-Лев.)]; Спілка письменників Союз писателей ; Ленінська Комуністична Спілка Молоді Ленинский Коммунистический Союз Молодёжи; професійна ~ка см. професійний; тримати rwKy з ким разг. водить компанию с кем; разг. водиться с кем [Не тримай з попами спілки (Сл. Гр.)]; у ~лці з ким а) совместно с кем; книжн. в сообществе с кем; сообща; б) в компании (в товариществе) с кем [Хочеш ти бути в спілці з нами, то будь по своїй воді, і ніхто тебе до цього присилувати не має права (Мирн.)]; чоловік та жінка—одна ~ка погов. муж и жена — одна душа; (грубо) муж и жена — одна сатана. спілковий союзный. спілкування 1) общение [У процесі праці виникла і звукова мова, що є засобом спілкування людей (Нар. стар. іст. УРСР); Вільні народи прагнуть всебічного спілкування, глибокого розуміння одип одного (Кундз.); Найяскравішим проявом творчого спілкування Лисенка з Франком був хор «Вічний революціонер» (Мист., 1956, 4)]; 2) ооъединёние. Ср. спілкуватися 1—2. спілкувати, -кую, -куєш редк. 1) (з 'ким) общаться (с кем); быть сообщником "(чьим) [Шляхтичі Зборовські.. спілкують з ханами на шкоду краю (Ле)]; 2) (кому) помогать, способствовать, содействовать [Він розумів, що за ворітьми і простір (вулиці спілкуватиме козакові (Ле)]. спілкуватися, -куюся, -куєшся 1) общаться [Вчитель повинен бути завжди і всюди вчителем. Його обов'язок — ..облагороджувати всіх тих, хто з ним спілкується (Збан.)]; 2) (для совместных действий) объединяться [Українське панство на західноукраїнських землях спілкувалося з австрійським урядом та польською шляхтою і разом з ними пригноблювало народні маси (Іст. укр. літ.)]. спілчанин разг. член союза; сотоварищ, компаньон. Ср. спілка. спілчанський союзный. спілчливий обл. компанейский (разг.) [Іван — чоловік спілчливий; як спілчливі люде, то добре, а як той соб, той цабе, то зле (Черк. у.—Сл. Гр.)]. спільний общий; (осуществляемый вместе с кем-нибудь — ещё) совместный, книжн. совокупный; (объединённый, образующий единое целое — ещё) соединённый [Київська Русь є спільною колискою російського, українського та білоруського народів (Бажай); Спільна розмова затихла, тільки чутно було уривчасті слова (Л. Укр.); З Андрієм у Каті відносини були такі ж хороші, дружні, як і з початку їх спільного життя (Гур.); Пригадав комсомольський зліт. Спільну працю в селі (Шер.)]; і-^не володіння см. володіння 1; /^ними зусиллями (силами)^ общими (совместными, совокупными) усилиями; ~на кімната общая комната; ^ний найбільший дільник см. дільник; з а ~ною згодою по общему согласию; знаходити, знай т и ~ну мову з ким находить, найти общий язык с кем [Хіба з отим дівчиськом він довго знаходитиме спільну мову? (Янов.)]; [мати] багато «^ного [иметь] много общего [Рубінові здалося, що це говорить не бабуся, яку він сьогодні вперше в житті побачив, а мати — так багато було спільного в інтонаціях, навіть в самому ладі мови (Сенч.)]; не мати нічого ^ного з ким, з чим не иметь ничего общего с кем, с чем [Радикали заявили, що нічого спільного з москвофілами не мають і на жодну роботу з ними не підуть (Коцюб.); Релігія нічого не має спільного з наукою (Наука і життя, 1958, 2)]. спільник 1) союзник; соучастник; (обычно в чём-то дурном) сообщник, книжн. соумышленник [Десь от-от мав підійти козацький спільник Тугай-Бей (Кач.); В особі Свирида молодь мала ніби сильного спільника (Kon.); Жандарм: ..По снігу тяжко буде арештанта аж у місто пішки гнати. А може, у нього спільники є, то щоб де в лісі не напали та не відбили (Фр.)]; 2) (крестьянин, арендующий землю исполу) ист. испольщик [Як ми, спільники, помремо, тоді все моє поле буде твоє (Н.-Лев.)]. спільництво соучастие (книжн.); сообщничество [Косінський.. пробує запобігти спільництва в Ничипора (Ле)]. Ср. спільник 1. спільниця союзница; соучастница; сообщница; соумышленница [— Шукаю спільницю. — В якому ділі? — спитала пані (Ільч.)\ |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)