Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спі 440 спі Д.-Ж у а н: А що, як я скажу, що ви були коханкою і спільницею вбивства? (Л. Укр.)]. Ср. спільник 1. спільницький сообщнический. спільність, -нооті общность; совместность; (цельность, нераздельность — обычно) единство [У національних рисах і традиціях народів під впливом радянського способу життя з'являється все більше такого, що не роз'єднує, а об'єднує народи, що веде їх до майбутньої загальнолюдської спільності в культурі, мистецтві, мові (Рад. літер., 1961, 1)', Нас уже зігріває надія, нас єднає спільність мети (Збан.)]; ~ть світогляду общность мировоззрения. Ср. спільний. спільно нар. сообща; совместно; совокупно (уст.)', (в согласии, единодушно) заодно; (реже) вместе, уст. купно [Близькі мовою, місцем проживання, характером і історією, російський і український народи спільно боролися за свою свободу і незалежність (Іст. укр. літ.)', В вихідний працював я спільно Із старим ковалем артільним (Заб.)\. Ср. спільний. спільномірний соизмеримый. спільномірність, -ності соизмеримость. спільноруський общерусский. спільнослов'янський общеславянский. спімнути см. споминати. спінакер, -кера мор. спйнакер. спінений вспененный, вспеплгный [Море зразу ж вкрилося білими баранцями спінених хвиль (Трубл.)]; г^ний кінь вспененный (вспененный) конь, вспененная (вспененная) лошадь [На спіненім коні, пообдиранім гіллям та колючками, припавши до його шиї, ..їхала якась людина (Фр.)]. спінити см. спінювати. спінитися см. спінюватися. спінінг рыб. 1) (род. спінінгу — способ ужения рыбы) спиннинг; 2) (род. спінінга — снасть для ужения) спиннинг [— Це озеро мені подобається, — складаючи довге тонке вудлище спінінга, відповів Борис (Соб- ко)]. спінінгіст спиннингист [Б а т у р а: ..Доручи мені, старому спінінгісту. Я її [Агу Щуку] так підсічу, що вона сьогодні опиниться в вагоні (Корн.)]. опінозйзм, -му филос. спинозизм. спінювати, -нюю, -нюеш, спінити, -ню, -ниш вспенивать, вспенить. спінюватися, -нюється, спінитися, -ниться вспениваться, вспениться [Море спінилось, забилось І заклекотало (Руд.)]. спір1 (род. спору) (словесное состязание; взаимное притязание на владение чем-либо) спор [Радянський Союз завжди був і лишається противником розв'язання спорів і незгод між державами шляхом війни (Рад. Укр., 1956, XI)]. г опір2 (род. опору) (быстрота в работе) разг. спорость [Постаріли ми ще за сі годи, — нема й того спору в руках, що й тоді був (Барв.)]. спіралеподібний спиралеобразный. спіраль, -лі спираль [Стружки біжать спіралями й падають на купу (Мик.)]. спіралька 1) техн. спиралька; 2) уменыи. спиралька [Над зеленим масивом задніпрянських борів високо в блакитне небо злетіла легка біла спіралька. Це був реактивний літак (Ант.-Дав.)]. спіральний спиральный; ~ний свердел, ~не свердло техн. спиральное сверло; <~иа туманність астр, спиральная туманность. спірально нар. спирально. спірант лингв, спирант. спірантний лингв, спирантный. спірея см. таволга. спірила б акт. спирилла. спірит спирит. спіритизм, -му спиритизм [Розкажіть, про що ж ви розмовляли зі мною на відстані, та ще й сперечались? Може, ви займаєтесь спіритизмом? (Ron.)]. спіритичний, спіритський спиритический, спиритский [Я взагалі давно вже втратила віру в «духів» і спіритичних і всяких інших (Л. Укр.)]. спіритка спиритка [Я спіритка й маю єднання з духами (Н.-Лев.)]. спіритський см. спіритичний. спіритуалізм, -му филос. спиритуализм. спіритуаліст филос. спиритуалист. спіритуалістичний филос. спиритуалистический. спірка спор; (преим. о пустяках — ещё} пререкание, препирательство, уст. прение; (сильнее) ссора [Маша: У нас маленька спірка на історичну тему (Міг«.); Всю дорогу продовжував [тракторист] свою гарячу спірку з механіком і бригадиром (Жур.)\ Така спірка, така ворожнеча ніколи між ними не втихає, щодня вони за що-небудь та й погризуться (Мирн.)]\ бути в ~рці з ким разг. быть в ссор© с кем [Марко в спірці з дояркою Санькою був (Горд.)]. спірний1 (вызывающий споры) спорный [Радянський уряд всіляко прагнув і прагне до того, щоб спірні міжнародні питання розв'язувались шляхом переговорів (Іст. КПРС)]. спірний2- (скорый, быстрый; успешный — о работе) спорый (разг.) [Чоловік спірний до роботи (Киев. у. ~ Сл. Г р.)', Він ішов незалежно своєю важкуватою, поважною і разом з тим спірною ходою {Кундз.)]. спірність, -ності спорность. Ср. спірний1. спірно нар. сіїоро [Добрячі коні спірно мчать поміж разками хат (Ст.); Людв спірно й весело розчищали пустир і звалище (Бойч.)]. Ср. спірний2. спірометр, -ра мед. спирометр [Для вимірювання життєвої ємкості легенів користуються особливим приладом — спірометром (Шкільна гігієна)]. спірохета мед. спирохета. спіса обл. острога [Рибаки великі сіті тягнуть, кричать, гребуть веслами та до сонця Поблискують зубцями спі с спижевих^ (Фр.)]. спісніти, -нїб (о почве) обл. истощиться [Всі вони у розпуці, бо земля не тільки скор- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)