Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спі 441 спї чилася, але і спісніла та не родить, а лише з'їдає мужицьку силу (Черемш.)]. спіти1 (спію, спієш) несоверш. 1) (поспевать) спеть, зреть, созревать [Спіють груші по садах (Рил.); Колоски колгоспних нив На сонці спіють (Мал.)]; 2) (перен.—о человеке: достигать физической или духовной зрелости) созревать [Ось бачиш що? ти на порі, і Ярина спіє... (Шевч.)]; 3) (о приготовляемой пище: приближаться к состоянию готовности) разг. поспевать; уст. спеть [Може, у доньки ковбаси не спіють, тісто не сходить? (Янов.)]. спіти2 (спію, спієга) (соверш.: издать голосом музыкальные звуки) разг. спеть [Не дали соловейкові ні їсти, ні пити, Заставляють соловейка славних пісень спіти (народна пісня)]. спітися (спіється) редк. спеть, поспевать, зреть, созревать [Там нива спіється, даль видніється (Мал.)]. спіткання встреча [Вернувшись додому, Зося до словечка розказала сестрам про своє спіткання з Лемішковським (Н.-Лев.)]. спіткати, -каю, -каєш 1) (кого, що) встретить (кого, что); (неожиданно — егцё) натолкнуться (на кого, на что), разг. наткнуться (на кого, на что) [Людей я спіткати боюся, Люди рай розбентежують мій (Фр.)\ Рідко можна спіткати таку непривітну, смутну, темну, як тюрма, хату (Варе.)]; 2) (кого) (произойти) случиться (с кем); (выпасть на долю) постигнуть (кого), постичь (кого); (о горе, беде um. п. — ещё) разразиться (над кем), разг. стрястись (с кем, над кем) [І мати не знала, Дивувалась, що се таке Мар'яну спіткало? (Шевч.); На цей раз його спіткала невдача (Трубл.); Горе спіткало Данила (Хиоісн.)]. спіткатися, -каюся, -каєшся 1) встретиться [Шинкар та Мірошник у пеклі спіткались, Вони на цім світі колись-то кумались (Манж.)]; 2) случиться; постигнуть, постичь; разразиться; стрястись [Отаке-то злее лихо И зо мною спіткалось (Шевч.)]. Ср. спіткати 1—2. спіткнутися см. спотикатися. спітнілий 1) вспотевший, вспотёлый (разг.); запотевший, запотелый (разг.); пропотевший, пропотелый (разг.) [Сонце блищить на спітнілих лобах (Л. Укр.); Спітнілі коні хропуть (Мал.); Прилипає до тіла полотняна спітніла сорочка (Шиян)]; 2) запотевший, запотелый (разг.), вспотевший, вспотёлый (разг.) [В спітнілу шибку Антон побачив, що вітер закотив оберемок сіна, вирвав з нього пасма пирію і розвіяв по горі (Чорн.)]. Ср. спітніти 1—2. спітніти, -нію, -иієш 1) вспотеть, разг. запотеть; (обильно; пропитаться потом разг. — ещё) пропотеть [Було жарко, Рубін спітнів (Сенч.); Спітніла тільняшка ряба (Уп.)]; 2) (о предметах: покрыться влагой или каплями осевшего пара) запотеть, вспотеть [Шибки в вікнах спітніли (Н.-Лев.)]. спіх, -ху разг. 1) спех, спешка [За годину приїхав добродій Брянський. Той спіх, з яким він увійшов у господу, досить свідчив, що славетний лікар звик навіщати або дуже слабих, або занадто нетерплячих гонорових пацієнтів (Л. Я нов.)]; бе 8 ~ху не спеша [— Тепер, — каже Дуб, — скористуємось [з ночі] ми: Зостануться & нами охочі, А решта, без спіху, нехай па черзі За плесом зника в кучерявій лозі (Стар.)]; 2) (быстрота, сметливость) редк. проворство, расторопность [Параска і наймичку розщитала, бо при її [ Гал иному 1 спіху наймичка була лишня (Мирн.)]. спіч, -чу спич. спічнути, -ну, -нёш обл. см. спочивати, спочити. спішений спешенный [Позаду ступали спішені вершники (Риб.)]. спішити см. спішувати. спішити, -шу, -шйш и разг. спішитися, -шу- ся, -шйшся спешить, торопиться; разг. поспешать [Святково вбрані люди спішили до клубу на виставу (Козач.)\ Години йдуть — куди вони спішаться? (Л. Укр.)]; хто ~шйть, той людей смішить см. смішити; н є ~ши поперед батька в пекло по- гов. не суйся наперёд отца в петлю или вперёд батьки не суйся в петлю. спинятися см. спішуватися. спішитися см. спішити. спішка разг. спешка, спех; без ^кн не спеша [Наш кожен крок розрахований в часі, Все робиться чітко, точно, без спішки (Дор.)]; [н є] ~ка [не] к спеху [Не було ґудзика біля коміра. Тихін сказав жінці. Але їй ніколи ж. Ось тільки хліб у піч посаджає. —Ну, та не спішка,— махнув Тихін рукою (Головко)]. спішний 1) спешный; (очень быстрый — ещё) поспешный, торопливый [Почались спішні, але спокійні збори в дорогу (Шер.)]; ~нпй висновок поспешный вывод [Спішних висновків Білозуб робити не хотів (Собко)]; ~ний лист спешное письмо [Поштар приніс спішного листа (Трубл.)]; ^ним порядком в спешном порядке [Спішним порядком будувалася спеціальна залізнична вітка (Гонч.)]; ~на пошта спешная почта; <^на справа, робота и т. п. спешное (срочное) дело, спешная (срочная) работа и т. п. [Мушу кінчати, бо маю спішну роботу (Л. Укр.)]; ^нон> ходою спешным (поспешным, торопливым) шагом [Подався Качковський спішною ходою до стайні (Л. Укр.)]; 2) (о человеке) разг. проворный; разг. прыткий [—Ото яка спішна [Василина]! — закричали й засміялись дівчата на возі (Н.-Лев.)]. спішність, -ності спешность; поспешность, торопливость. Ср. спішний 1. спішно 1) нар. спешно; поспешно, торопливо; в спешном порядке [В столову спішна вносили світло, бо до двору прибув становий (Коцюб.); Коли мати спішно подавала сніданок, Микола глипнув на неї (Ноб.); Полковник Уніховський спішно перекидав війська з варшавських на бобруйські ворота (Ле)]; ср. спішний 1; 2) (кому) беал. некогда; (не хватает терпения) не терпится [І спішно йому, нема що кавати: ус# |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)