Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сил 444 СП Л 4) (выплывать наружу) прям., перен. всплывать, всплыть [3 порома пірнають. Шубовсть — і немає, Хто вирине далі — змагання в хлоп'ят. І раптом спливають (III ер.); Липневе сонце швидко спливає вгору (Жур.)\ Все зле і гидке, що затаюється в чоловічій душі на самому дні, спливло наверх, знялося (Мирн.); Образ дів- нипи, з тими дивними очима, сплинув, як живий (Вас.)]; ~ти на думку безл. разг. приходить, прийти на ум (в голову, на мысль; уст. в мысль, в ум); (только соверги. разг. — ещё) подуматься, взбрести на ум (в голову); (припоминаться) приходить, прийти на память [І спливає йому на думку земство, з своїми плутоща- ми та хитрощами (Мирн.)]; 5) (только со- еерги.) сравниться (сравняться) в плаванье (с кем); разг. угнаться (за кем) [— Хай тобі всячина, Якиме! — перепочивши трохи, мовите ви. — 3 тобою не спливеш (Мирн.)]. r r х сплпватися, -вавтьоя, оплистися и спливти оя (опливеться) 1) (приплывать с разных сторон в одно место) сплываться (разг.), сплыться (разг.) [Іноді байдаки спливалися і мало не торкалися один одного (Тулуб); Отаман налив чарку горілки, перехрестивсь і почав приказувати: — Даруй же нам, боже, повні мережі усякої риби. Щоб до нас опливлась риба з усього Чорного моря (Н.-Лев.)]; 2) (перен.: потерять чёткость изображения) сплываться, сплыться. опливти см. спливати. спливтйся см. опливатися. сплигувати, -гую, -гуеш, сплигнути, -ну, -нёш 1) (с чего-либо) спрыгивать, спрыгнуть, соскакивать, соскочить [Грицько з Панасом мчали просто степом, раз у раз сплигуючи з коней і припадаючи вухом до землі (Тулуб); Побачивши дівчат, що виходили 8 роздягальні, він легко сплигнув з бар'єра, підійшов до них (Собко)]; 2) (на что- либо) вспрыгивать, вспрыгнуть, вскакивать, вскочить [Треба сплигнути [Романові] на цей найближчий прискалок (Донч.)]. сплинути, сплисти см. спливати. оплистися см. спливатися. оплін, -ну уст. сплин [Читання газет, проте, не дало втіхи містеру Ейблу. Воно не розвіяло його спліну (Смол.)]. спліскувати см. сплескувати. опліскуватися см. сплёскуватиоя. спліт, -ту редк. см. сплетення. сплітати, -таю, -таєш, оплести (сплету, сплетеш) 1) сплетать, сплести; (соединять пальцы, руки, ноги um. п. — ещё) переплетать, переплести; (крючком, спицами um. п. — обычно) вязать, свявать; (верёвку um. п. — обычно) свивать, свить, вывивать, вывить [І пальцями старий сотник Настусині коси, Мов дві гадини великі, Докупи сплітає (Шевч.); Ми сплітаєм руки, Біжимо на луки (Рил.); І знов чорнолісся сплітав свої гілки вгорі й на землі (Ст.); Попрядеш досвітками, так тобі рукавички хто сплете (Барв.); Поки там пан налагодиться сплести невода, рибка собі в затишку плодиться (Мирн.); Сплітав [кат] із барвистих вервечок з кінською волосінню добренні зашморги (Ільч.)]; ~ти вінок сплетать, сплести (свивать, свить) венок [Дивилась я на тебе і в ту мить не стямилась, як руки самохіть для тебе почали вінок сплітати (Л. Укр.)]; 2) (выдумывать что- нибудь) перен. разг. плести, сплести [Цар упився — вже в світлиці Він сплітає небилиці (Пере.); Мотря.. стиха шепче: «Господи! і вродиться ж така дитина на світ... отаке на матір сплести?!» (Мирн.)]. оплітатися, -тається, сплестися (сплететься) 1) сплетаться, сплестись; переплетаться, переплестись; (друг с другом — ещё) свиваться, свиться [Буйна лоза, немов наперекір усім межам, перелазила через тини, спліталась вусиками з сусідніми лозами (Коцюб.); їх руки сплелися (Довж.); Болер замовк, не знаючи, як відповідати. Дійсно, все якось спліталося, нічого не можна зрозуміти (Собко); Там, за річкою, сплелися парубочі Дзвінкі, розгонисті, гарячі голоси (Рил.)]; 2) страд, з. (несо- верги.) сплетаться; переплетаться; вязаться; свиваться, вывиваться. Ср. сплітати 1. сплітка сплетня [Серед моря самих дивоглядних поголосок, спліток, яких не шкодувала роздратована жінота, годі було орієнтуватись (Коцюб.)]. сплоджений рождённый; порождённый [Почав читати [І. Франко] свої печальні сонети, сплоджені його тугою (Сміл.)]. Ср. сплодити. сплодити, -джу, -диш разг. родить (соверги.); (перен. — обычно) породить [Сплодив [Трощин] за п'ять літ шестеро дітей (Март.); Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував, що до розуму довів (Ном.); Скільки дивоглядних теорій сплодили вони [автори граматик], а всім їм одно джерело— незнання живої народної мови (Фр.)]. сплодитися, -диться разг. 1) родиться*, ср. сплодити; 2) (о почве) разг. истощиться [— А знаєш, Грицьку, — вмішається одутлий Матня, — чого в тебе земля не родить? Не того, що сплодилась, — ні! (Мирн.)]. сплоїти (сплою, сплоїш) уст. сплойть. спломеніти, -нїю, -нієш повз, вспыхнуть [І сталось дивне диво: всміхнулися поблідлії уста, погаслі очі спломеніли живо (Л. Укр.); Вутанька спломеніла, наче жаром обсипана (Гонч.)]. сплоха нар. разг. легко, просто [Він знав що Грицай прилипне до його, як шевська смола, і сплоха не одчепиться (Н.-Лев.); Петро сам: ..Ну, батька так сплоха не візьмеш, не на того наскочив! (Мирн.)]; 0 н є ~ха редк. не скоро [— Чи не закинуть ще раз? Сонце не сплоха зійде, — казав дід Панас (Н.-Лев.)]. сплохувати (сплохую, оплохуєш) разг. оплошать, сплоховать, (реже) сплошать (разг.); (допустить оплошность — ещё) попасть впросак, попасться впросак, опростоволоситься (разг.); (прозевать разг. — еще) прошляпить [Звісно, нове діло, то трохи був сплохував, тепер поправлюся (Вас); Завжди пильний Іван Лук'янович, уявіть |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)