Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сил 445 спл собі, сплохував. Неймовірно снлохував (Грим.)]. сплощений сплюснутый, сплющенный; спец. уплощённый [Моїм безпосереднім сусідом., був якийсь Волинський — тихий та спокійний хлопчик, з головою так видовженою та сплощеною з боків як я не бачив ні в кого потому (Фр.)', Форма гальок в районах, де динамометаморфізм виражений слабіше, здовжена, веретеноподібна, дещо сплощена (Геол. ж., 1956, XV, 4)]. сплощення спец. уплощение. сплощити см. сплощувати. сплощитися см. сплощуватися. сплощування сплющивание; спец. уплощение. сплощувати, -щую, -щуєш, сплощити, -щу, -щйш сплющивать, сплющить; спец. уплощать, уплощить. сплощуватися, -щується, сплощитися, -щй- ться сплющиваться, сплющиться; спец. уплощаться, уплощиться. оплутаний 1) спутанный; смешанный, перепутанный; запутанный; (перен.: о мыслях разг. — ещё) разбросанный [Марія розчісувала коси, і сплутане волосся її під гребінцем шелестіло (Куч.)]; 2) спутанный [Грицько щось ходить мов сплутаний; усе крекче, мов що преважке підіймає (Барв.)]. Ср. сплутувати 1—2. сплутаність, -ності спутанность; смешанность; запутанность; разбросанность. Ср. сплутаний 1. сплутання спутывание; смешение, перепуты- вание; запутывание. Ср. сплутувати 1. сплутано нар. спутанно; смешанно; запутанно; разбросанно. Ср. сплутаний 1. сплутати см. сплутувати. сплутатися см. сплутуватися. оплутування спутывание; смешивание, пере- путывание; запутывание [Піднімають тресту руками або граблями, не допускаючи сплутування стебел (Коле. Укр., 1956, 7)]. Ср. сплутувати 1. сплутувати, -тую, -туєш, сплутати, -таю, -таєш 1) путать, спутывать, спутать; (принимать одно за другое — ещё) мешать, смешивать, смешать, перепутывать, перепутать; (прям., перен.: делать неясным, усложнять понимание чего-либо — обычно) запутывать,^ запутать [Навальний наступ Радянської Армії сплутав розрахунки багатьох біженців (Собко); Він [промовець] теж стомився від спеки і ледве підшукує слова, щоб нічого не забути і не сплутати (Тулуб); Він — селянка, а вона — коваль... Ах, я сплутав, та чи це важливо? (Рил.); Що тобі у серце впало, Мислі сплутало твої? (Пере.)]; ~тати карти спутать (смешать) карты [Саме Надія і сплутала йому карти. Вона цуралася його залицянь (Бат)]; 2) (надевать путы) путать, спутывать, спутать [Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (Руд.)]. сплутуватися, -туюся, -туєшся, сплутатися, -таюся, -таєшся 1) путаться, спутываться, спутаться; мешаться, смешиваться, смешаться, перепутываться, перепутаться; запутываться, запутаться [Сон то чи друга страшніша неміч вас похилила? Ви ніяк не роаберете; думки ваші сплутались, голову наче що руками здавило, болить вона, пече її (Мирн.)]; ср. сплутувати 1; 2) страд, а. (несоверш.) путаться, спутываться; мешаться, смешиваться, перепутываться; запутываться; путаться, спутываться; ср. сплутувати 1—2. сплюгавити, -влю, -виш редк. осквернить [Він не був ні словолюбом, ні грошолюбом, ні •хитруном, ні тим, що може під ударом одразу ж пригнутись чи сплюгавити душу (Ст.)]. сплюгавитися, -влюся, -вишся редк. оскверниться. сплюндрований разорённый; опустошённый [І не знать, Де він кохався. І хатина, Все, все сплюндровано (Шевч.); Орлюк стояв на своїй сплюндрованій землі (Довж.)]. Ср. сплюндрувати. сплюндрування разорение; опустошение. Ср. сплюндрувати. сплюндрувати, -рую, -руєш разорить; (сделать пустым, пустынным — ещё) опустошить [Мартин: ..Не будь я Мартин Боруля! Мав би все хазяйство сплюндрувать, а докажу Красовському, докажу, що я такий самий дворянин, як і він (Тоб.); Ніхто не знав, що його чекає завтра, чи не нападуть татари та не сплюндрують села (Кобр.)]. сплюнути см. спльовувати. сплюснути, -ну, -неш сплющить; разг. сплюснуть. сплюснутий 1) прич. сплющенный; сплюснутый; 2) прил. сплющенный; сплюснутый [—Як ви гадаєте, — запитував чоловічок із сплюснутим лицем, повернувшись до Віктора, — для чого потрібний риб'ячий жир?.. (Сенч.)]. Ср. сплюснути. сплюснутися, -неться сплющиться; сплюснуться [Літак ударився сторч об камінну скелю і, сплюснувшись коржем, загорівся (Ле)]. Ср. сплюснути. сплюснутість, -тості сплющенность; сплюснутость. Ср. сплюснути. сплюх 1) разг. соня; уст. сонлйвец [Небавом захотілося Немидову спати. Лужицький висміяв його, що такий сплюх (Мак.); — Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш!..— кепкує Уляна (Ст.)]; 2) обл. эпитет зайца. сплюха 1) м. и ж. р. разг. соня (о мужчине и женщине); уст. сонлйвец (о мужчине), сонливица (о женщине) [Нюська спала. — Гей, сплюхо! — гукнула на неї Оксана ще раз (перекл. з Поповкіна); Алеєю назустріч біг., натовп солдатів і селян. Лайками й погрозами будили сплюху ніч (Кач.)]; 2) см. сплюшка. сплюшка орн. сплюшка [В далеких гаях тоненьким голоском плакала сплюшка (Коцюб.)]. сплющений 1) сплющенный [Чаділа зроблена із сплющеної вгорі гільзи фронтова лампа (Собко)]; 2) закрытый, сомкнутый, смежённый [Мотря важко зітхнула — і розкрила сплющені очі... (Мирн.)]. Ср. сплющувати 1—2. сплющеність, -ності сплющенность [Атмосферна оболонка сплющена, як і Земля. За обчисленнями Смолуховського, сплющеність становить V3 осі (Курс ваг. геол.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)