Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спл 446 спо сплющення сплющение. сплющити см. сплющувати. сплющитися см. сплющуватися. сплющування сплющивание. сплющувати, -щую, -щувш, сплющити, -щу, -щиш 1) (делать плоским) плющить, сплющивать, сплющить; 2) (глаза) закрывать, закрыть, смыкать, сомкнуть, смежать, смежить [Лев нагнувся, сплющив очі, Стоїть ані писне (Руд.)] Тільки сплющить очі [Христина], а руки її враз легшають, стають крильми (От.)]. сплющуватися, -щуєтьоя, сплющитися, -шиться 1) сплющиваться, сплющиться [Публіка ждала, що він от-от здійметься й полетить, але шар почав сплющуваться так, що його боки позападали (Н.-Лев.); Метал., сплющився в якусь безформну масу (Ле)]; 2) закрываться, закрыться, смыкаться, сомкнуться, смежаться, смежиться [Оришка, вихиливши пів третьої [чарки], зовсім знемогла, очі їй сплющуються, голова так і хитається (Мирн.)]. Ср. сплющувати 1—2. сплямити, -млю, -мйш и сплямувати, -мую, -муєш запятнать, замарать; (перен. — ещё) опорочить, осквернить [[Дами] обзирали свої сукні, щоб не сплямити дотиком о цеглу, каміння (Фр.)\ Ніяка брехня не сміє сплямити мої уста (Коб.)]. сплямлений запятнанный, замаранный; опороченный, осквернённый [Видко було великий стіл, накритий червоним сукном, страшенно сплямленим чорнилом (Л. Укр.)]. Ср. сплямити. сплямувати см. сплямити. сплячий спящий [Вони пройшли повз сплячих навшпинячки (Коцюб.)]; ~ча красуня см. красуня. сплячка спячка [Прокинувся народ від покірливої сплячки і люто кинувся бити крамарів, мурз (Тулуб)]; впадати у г^/ку впадать в спячку. спльовувати (опльовую, спльовуєш), сплюнути, -ну, -неш сплёвывать, сплюнуть [Хлопці мовчки, сердито спльовуючи вугіль і протираючи запорошені очі, посунули в незнайоме місто (Мик.); Явдоха Зубиха щось шепче та спльовує (Квітка); Погляне було [Яцько] з свого подвір'я на чужі жита, сплюне гірко та й бреде в графський маєток (Куч.)}. спобігати, -гаю, -гавш (редк.), спобігти, -біжу, -біжиш (кого, що) набредать, набрести (на кого, на что); (наталкиваться на что-либо, встречать кого-либо — ещё) нападать, напасть (на кого, на что); (вне- вапно заставать кого-либо где-либо) настигать, настичь, настигнуть (кого, что), вастигать, застичь, застигнуть (кого, что); (выбирать подходящее время для чего-либо) улучать, улучить (что) [Спобіг [Яків] десь якогось німця. Той і нагадав йому про земляний млин... (Мирн.); І батька жалувать не стану, Як на крадіжці спобіжу (Манж.); А н т о н: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони [батько] не будуть сердиті... (Кроп.)]; біда (напасть um. п.) ~бігла к о- г 6, що разг. беда (напасть) приключилась с кем, с чем [«Скрутну добу» я вже не посилав до цензури, а віддав до «Рідного краю». Там її спобігла напасть — відбитки сконфісковано (Кроп.)]. споборник книжн. сподвижник; (ревностный защитник, сторонник чего-либо) поборник [Пройти перед січовиками парадом спало Богданові Хмельницькому на думку в останню хвилину. Було це несподіванкою для всіх його споборників (Панч); І вас — Споборники святої волі — Із тьми, із смрада і з неволі Царям і людям напоказ На світ вас виведу (Шевч.)]. сповага, сповагом, сповагу нар. разг. медленно, не спеша, неторопливо; (солидно) степенно [П'ятірка сивих плотарів Сиділа в тінях яворів, Варили кашу на триніжку, А молодий «козячу ніжку» Смоктав і річ сповага вів (Мал.); Антосьо сповагом подибав здовж селом до матері (Свидн.)]. оповадити, -джу, -диш разг. повадить [Отак, як бачите: нема того, щоб виговорити прислузі, — він жартує. Отак і сповадить наймичок! \Чого ж вони будуть слухати? (Мирн.)]. сповадитися, -джуся, -дишся разг. повадиться [То така вдача ледача, така звичка бісова! Сповадились так: ходи по їх разів по десять та проси, у ноги кланяйся!.. (Мирн.)]. споважнілий ставший серьёзнее; ставший солиднее, ставший степеннее, остепенившийся [Ми вернемося з тобою Споважнілі, посивілі (Рил.)]. Ср. споважніти. споважніти, -нїю, -ніеш стать серьёзнее; (обычно с возрастом) стать солиднее, стать степеннее, остепениться [Оце, було, грається [Петрусь], борюкається, а тоді раптом згадає щось, споважніє, гляне спідлоба на товаришів та й скаже: — Отак за гулями й робити ніколи (Донч.); Бачила я там [у Львові] Богдана Комарова, ..постаршав і споважнів так, що аж не пізнала його (Л. Укр.)]. сповзання 1) сползание [Дуже важливо також вчасно помітити недоліки або помилки окремих творчих працівників, відвернути можливість сповзання їх з принципіаль- них позицій (Хрущов)]; 2) оползание; оплывание, оплыв. Ср. сповзати 1—2. сповзати, -заю, -заєш, сповзти, -зу, -зеш 1) сползать, сползти [Моя машина раз у раз сповзала із слизької, роз'юшеної дороги (Янов.); Окуляри сповзли старому на кінчик носа (Ільч.); Праві опортуністи, в тому числі група Бухаріна, сповзали до реформістської оцінки стабілізації капіталізму (lern. КПРС)]; 2) (о почве) оползать, оползти; (под действием воды — ещё) оплывать, оплыть [Там, де Козача гора зовсім близько присунулась до ріки, берег був крутий і сповзав у воду, оголяючи вузлувате, покручене коріння старих лип (Донч.)]. оповзатися, -зається, оповзтйся, -зеться сползаться, сползтись [Плазували змії, сиовзались в єдине гадюче кубло (Цюпа)]. сповзти см. сповзати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)