Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спо 447 спо сповзтйся см. сповзатися. сповивальний свивальный, повивальный. сповиваний см. сповитий. сповивання пеленание; свивание; окутывание, обволакивание, повивание, обвивание; охватывание. Ср. сповивати. сповивати, -ваю, -ваєш, сповити (спов'ю, спов'єш и сповию, сповиєш) пеленать, спеленать, запелёнывать, запеленать; (многих, всех — ещё) перепелёнывать, перепеленать; (только несоверги.: свивальником — обычно) свивать; (окружать со всех сторон) окутывать, окутать, обволакивать, обволочь, повивать, повить, обвивать, обвить; (перен. — о чувствах — обычно) охватывать, охватить [Кайдашиха.. вчила невістку, як дитину купать, як сповивати (Н.-Лев.)] Присмерк уже сповив вулицю (Шовк.)\ У грубці гуло. Я дивився на друга. Задума йому сповивала чоло (Пере.); Сіре каміння випирало повсюди, дерева та дикий виноград сповивали його (Ільч.); На Чіпку налягла ще гірша журба, ще міцніше сповивав його смуток (Мирн.)]. сповивач свивальник; разг. повивальник [Такою тихою мовою та розумною радою Чіпка був як сповивачем сповитий (Мирн.)]. сповинутий см. сповитий. сповити см. оповивати. сповитий, (реже) сповинутий, сповиваний спелёнатый, запелёнатый; перепелёнатый; свитый; окутанный, обволочённый, повитый, обвитый; охваченный [Перед самим перелазом Дитина сповита — Та й не туго, й новенькою Свитиною вкрита (Шевч.)] її дужі руки так заметляли навкруги Анрі-Жака, що він одразу відчув себе немовлям, сповинутим кількома повивачами (Янов.)] Мріють бори за борами, очерети за очеретами, в густий туман сповивані (Вас.)]. Ср. сповивати. сповиток, -тка пелёнка; (обычно мн. ч.) пелёнки; уст. пелены [Дітей, маленьких немовлят, їх тільки шкода. Чи на те вродились, Аби у сповитку пізнати голод, спрагу..? (Л. Укр.)]. сповиточок, -чка уменьш., ласк, пелёночка [Мати наша вмерла молодою. Я зостався у сповиточку (Вовч.)]. сповиття 1) (действие) пеленание; 2) пелёнки (мн. ч.)] уст. пелены (мн. ч.) [Ой, спи, дитя, без сповиття, На м'якенькій подушечці (народна пісня)]] 3) перен. пелена [Вгорнувся обрій в темне сповиття, І зникло сонце — джерело життя (перекл. Бажана)]. сповитуха уст. повивальная бабка [Сім'я трохи на коржі баба сповитуха дала онукам (Барв.)]. сповідальня, сповідальниця церк. исповедальня [Як тільки прийшов священик, Кузют- кіна покликали в сповідальню (Бурл.)] Знайшла Лисичка нору під каменем, влізла до неї, мов до сповідальниці (Фр.)]. сповідання 1) исповедование [Тобі ж несу я на пораду Жадливу спрагу сповідань (Мал.)]] 2) исповедование, исповедание. Ср. сповідати 1—2. сповідати, -даю, -даєш 1) церк., перен., шутл. исповедовать [Перед Великоднем люди говіли, отець Сидір сповідав і відпускав гріхи (Донч.)] І перед ким мої думи Буду сповідати? (Шевч.)] Вона йому вичитувала, вона його сповідала (Коцюб.)]] 2) (открыто следовать — какой-либо религии, учению, убеждению um. п.) редк. исповедовать [Радянська влада скасувала всі і всілякі релігійні привілеї. Кожний громадянин може сповідати будь-яку релігію або бути цілком вільним від неї (Наука і життя, 1968, 3)]] см. ещё сповідувати. сповідатися, -даюся, -даєшся 1) исповедоваться [Горпина: 1 цур йому! Нагрішила повнісіньку хату, хоч зараз іди до попа та й сповідайся (Н.-Лев.)] — Розумієте, дівчата, — сповідалася часом Воля Аліні й Раді, — кажуть, що дівчині незручно любити математику, але я не уявляю собі нічого більш поетичного! (Янов.)]; ср. сповідати 1; 2) страд, з. исповедоваться; исповедоваться; ср. сповідати 1—2. сповідач, -ча редк. см. сповідник 1. сповідник церк., перен. 1) (принимающий исповедь) исповедник [3 о н я: ..Уперше в житті потребую я сповідника (Коб.)]; 2) (пришедший на исповедь) исповедник, говельщик [I хоч впівголоса перемовляються сповідник і отець-духовник, але прихожанам, що стоять неподалік, добре чути всю розмову (Ст.)]. сповідниця исповедница, говельщица. Ср. сповідник 2. сповідування исповедование. сповідувати, -дую, -дуєш исповедовать [Всякий повинен бути цілком вільний сповідувати яку завгодно релігію або не визнавати ніякої релігії, тобто бути атеїстом (Ленін)]. сповідуватися, -дується исповедоваться. сповідь, -ді церк., перен. йсповедь [Хто ж наготує на смерть мені свічку, покличе на сповідь священика? (П.-Лев.)] Зоїтта сповідь приголомшила Верпшніна (Гур.)\\ як на «^ді как на исповеди; разг. уст. как на духу [Нічого робити бідному чоловікові: взяв та й признався князеві, як на сповіді (Стор.)]. сповільнений замедленный [Хай розквітають сади і колосяться хліба на грунті, очищеному від мін сповільненої дії, залишених війною (Ком. Укр., 1960, 4)]. сповільненість, -ності замедленность. сповільнення замедление; (задержка — обычно) промедление. сповільнити см. сповільнювати. сповільнитися см. сповільнюватися. сповільнювання замедление. сповільнювати, -нюю, -нюєш и (реже) сповільняти, -няю, -няєш, сповільнити, -ню, -ниш замедлять, замедлить [Михайло мимоволі сповільнив ходу (Собко)]. сповільнюватися, -нюється и (реже) сповільнятися, -няється, сповільнитися, -ниться замедляться, замедлиться. сповільнювач спец. замедлитель. сповільняти см. сповільнювати. сповільнятися см. сповільнюватися. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)