Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спо 449 спо Упр., 1957, VI); Хата сповнилася веселими вигуками й привітаннями (Кач.)]; 2) страд, з. (несоверш.) наполняться; заполняться; преисполняться, исполняться; вселяться; оглашаться. Ср. сповнювати1. сповнюватися2, -нюється и сповнятися, -няється, сповнитися (сповниться) 1) исполняться, исполниться, выполняться, выполниться; (о предсказаниях, надеждах, мечтах um. п. — обычно) сбываться, сбыться [Сон чудний сповнюється мій (Фр.)', Степан: ..Ти знаєш, яка до війни у мене була мрія? І вона сповнилась (Корн.)]; ср. сповнювати2; 2) (о достижении определённого возраста) исполняться, исполниться [Дитинство закінчувалося: Миколі Щорсу сповнювалось чотирнадцять років (Скляр.); Йому тоді тільки що сповнилось п'ятнадцять літ (Мирн.)]. сповняти1 см. сповнювати1. сповняти2 см. сповнювати2. сповнятися1 см. сповнюватися1. сповнятися2 см. сповнюватися2. спогад, -ду 1) воспоминание; (только ед. ч.: сохранившееся в сознании впечатление от кого-нибудь, чего-нибудь) память [Спогади дитинства завирували в душі (Гал.); Десь там, на дні історії, глибоко Лежить про неї спогад (Л. Укр.)]; на —>д [про кого, про що] на память [о ком, о чём], в память кого, чего [Кам'яна гребля так і лишилася людям на спогад (Чорн.)]; 2): <^ди, -дів (мн. ч.: литературное произведение) воспоминания [Багато пісень, оповідань, казок і спогадів про Великий Жовтень, про героїку громадянської війни побутує в народі (Нар. творч. та етн., 1967, 8)]. спогаданка, спогадання см. спогадка. спогадати см. спогадувати. спогадка, спогаданка, спогадання воспоминание [Коли що й зоставить [старий рік] у людській схованці-споминці, то все ж то буде не кипуче життя-страждання, а тільки спогадка про його (Мирн.); Вже чую: встає, іде, гуде на мене з тих днів, що минули, хмара-спогадаика... (Вас); Я пройшов над Алазанню, Над потоком водяним, Сивим, ніби спогадання, І, як пісня, молодим (перекл. Рильського)]. спогадувати, -дую, -дуєш, спогадати, -даю, -даєш разг. вспоминать, вспомнить [Вона тепер часто спогадує той погляд, з яким він стежив за нею (Л. Укр.); Мов кайданник, в тісній клітці Соловейко нудьгував, Спогадавши, як на вітці Веселесенько співав (Граб.)). спогадуватися, -дується разг. вспоминаться [Увечері, коли видко було тільки міські вогні, а будинки ховались у темряву, мені спогадувались казки про чарівну гору, повну червоного золота і дорогих самоцвітів (Л. Укр.)]. споганений разг. испоганенный [Коли тінь Алі падала на харч сусіда, харч вважався споганеним, і хлопця карали (Вологи.); Ні розмов, ні думок про кохання не буде. Споганене воно, спаплюжене (Собко)]. споганити см. споганювати. ! споганитися см. споганюватися. споганілий ставший хуже; подурневший. Ср. споганіти. споганіти, -нію, -нїєш стать хуже, разг. по- хужёть; (ослабеть физически, постареть разг. — ещё) сдать; (потерять миловидность, красоту — обычно) подурнеть [Світ споганіє, поки я виросту (Довж.); — Питки хочеш, сину? — спитався, підійшовши, Грицько. — Пий на здоров'я. Ач, як споганів (Мирн.); Була мати її молодою, була й гарною, а потім споганіла (Ле)]. споганювати, -нюю, -нюєш, споганити, -ню, -ниш разг. поганить, испоганивать, испоганить [— Забирай із собою і свої лахи, щоб не споганювали мені хати! — чула я ще за собою (Коб.); Взяти його до майстерні він не хотів, щоб «паршива вівця не споганила всієї отари» (Тулуб)]. опоганюватися, -нююся, -нюєшся, споганитися, -нюся, -нишся разг. поганиться, испоганиваться, испоганиться. споглядальний созерцательный [Стає перед рейками [Малоштан] і завмирає у споглядальній позі (Мик.)]. споглядальник созерцатель. споглядальниця созерцательница. споглядальність, -ності созерцательность [Вивчаючи матеріалістичну філософію Фейербаха, Чернишевський рішуче відкинув її споглядальність, протипоставивши їй дійовий матеріалізм (Іст. Укр. РСР); Поезії Лесі Українки на зарубіжні теми були далекі від туристської споглядальності (Літ. газ., 1958, II)]. споглядання созерцание; лицезрение; наблюдение [Характерним для науки є перехід від споглядання до абстрактного мислення, до узагальнень, а далі — до практики (Іст. укр. літ.); Довге життя серед природи, звичка до самотності, до споглядання, без сумніву, впливають на людину (Довж.)]. Ср. споглядати 1. споглядати, -даю, -даєш, споглянути, -ну, -неш 1) (только несоверги.) созерцать, уст., ирон. лицезреть; (внимательно рассматривать кого-нибудь, что-нибудь, следить глазами за кем-нибудь, чем-нибудь — ещё) наблюдать [Як любив він споглядати У світлі ранньої зорі Пшеницю у хвилястій грі (Рил.); Вій любить бувати в полі, в лісі і там споглядати, як живуть птахи й тварини на волі (Коп.)]; 2) разг. посматривать, посмотреть, поглядывать, поглянуть (обл.), взглядывать, взглянуть [Гнат порався коло шлеї та часом споглядав на Настю (Коцюб.); Баронеса здригнулась і прикро споглянула на Софію (Л. Укр.)]. споглядач, -ча созерцатель [Життя наших колгоспів швидко йде вперед. Сільський інтелігент не може бути байдужим споглядачем цього життя (Тич.)]. споглядачка созерцательница. споглянути см. споглядати. спогорда нар. гордо, горделиво; (высокомерно) свысока; (сильнее) пренебрежительно, презрительно [Такий орел [Марко], спогорда позира на всіх, мовби вік у тих президіях І сидів... (Горд.); Відходячи, [Мар'яна] так 29-2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)