Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спо 452 спо спокої в мире и согласии [їм всім хотілось узятись за руки і йти так далі, в згоді й спокої... (Коцюб.)]; виходити, вийти на ^->кій (к старости переставать работать) уходить, уйти (удаляться, удалиться) на покой [Хутко старий наш дяк виходить на спокій, тоді буде тобі місце (Вовч.)]; вічний ~кій поэз. вечный покой [Йому [листкові] так не хочеться йти на вічний спокій, лежати і тліти серед завмерлих собратів своїх... (Вишня)]; да- т и л^кій кому разг. оставить в покое кого; разг. отстать от кого [— Ах, дайте ви мені спокій, — роздратовано скрикнув Аркадій Петрович (Коцюб.); — Ет, дай спокій, старий! — розсердилася Мартоха,— аж не хочеться слухати! (Л. Укр.)]; іди (ідіть) в спокою иди (идите) с миром [Р у ф і н: Прощай, Семпронію. П р і с- ц і л л а: Іди в спокою (Л. Укр.)]; мир т а ~кій см. мир1; не давати спокою кому не давать покоя кому; (сильнее) преследовать кого [Ми ішли походом бойовим, Не давали ворогу спокою (Шер.)]; піти на ~кій (умереть) книжн. отойтй в вечность [Мажит Гафурі пішов уже на спокій. Але перед смертю своєю він шаблю ненависті класової молодшому поколінню поетів передав (Тич.)]; 2) физ. и пр. покой [Старе природознавство вважало, що маса тіла постійна і не залежить від того, чи перебуває тіло в спокої, чи рухається Aст. КПРС); Насіння дерево-кущових порід має характерну біологічну особливість — тривалий період спокою (Колг. Укр., 1956, 11)]. спокійненький ласк, преспокойный (разг.) [Порадились [пан і пані] поміж собою такеньки, та й спокійненькі собі... (Вовч.)]. спокійненько нар. ласк, спокойненько; разг. преспокойно [Жили ми спокійненько; одно було горе, що з двору й ступити не пустять (Вовч.); — Зробіть мені й матері двоє мотовил, — спокійненько промовила Мотря (Н.-Лев.)]. спокійний спокойный; (тихий, кроткий; не тревожный; неподвижный — ещё) покойный; (покорный — обычно) смирный; (сохраняющий выдержку — ещё) хладнокровный; (ничем не тревожимый — ещё) безмятежный; (полный самообладания — ещё) невозмутимый; (умиротворённый — ещё) примирённый [Ні, я не можу бути спокійним (Коцюб.); Василина почувала, що її серце було спокійне, як тиха вода в ставку (Н.-Лев.); Спокійний, тихий голос доноситься здаля (Бажан); Зажив Іван Гудзь з своєю молодою дружиною тихо та мирно, люб'язно — спокійним хліборобським життям (Мирн.); Я мріяв про довгий, спокійний сон (Досв.); Нові [будинки] пишалися дротяними сітками, пофарбованими у спокійний сталевий колір (Вільде)]; б у д ь- т є ~ні (не беспокойтесь) будьте покойны; разг. будьте спокойны [Добре, я залагоджу справу, будьте спокійні (Коцюб.)]; дуже «¦^ний очень спокойный; разг. преспокойный; і з ~ною совістю со спокойной совестью. спокійнісінький разг. преспокойный, преспокойнейший. спокійнісінько нар. разг. преспокойно, спокойным образом; {невозмутимо — ещё) не теряя присутствия духа [Зайчик, сірий і волохатий, спокійнісінько сидів собі у ящику на задніх лапках (Збан.); Він спокійнісінько почав пакати люльку (Фр.)]. спокійність, -ності редк. спокойствие; хладнокровие; безмятежность; невозмутимость; примирённость [її поважність, природжена спокійність., ще більше надавали їй салонового поважного тону та солідності (Н.-Лев.)]. Ср. спокійний. спокійно 1) нар. спокойно; покойно; смирно; хладнокровно; безмятежно; невозмут ймо; примиренно; (с полным самообладанием) не теряя присутствия духа [Марко хвилювався, проте намагався триматись спокійно (Коп.); Хто чисте сумління має, той спокійно спать лягає (прислів'я); Ніч минула спокійно (Фр,)]; ср. спокійний; 2) (в значений сказуемого) спокойно, покойно [Довкола було тихо, спокійно (Фр.); — Одречіться ви од всякої недоброї думки, — говорить попадя. — Оженіться! Добре буде! Спокійно буде! (Вовч.)]. споконвіку, споконвіків, споконвічно нар. испокон веку, испокон веков, извечно; книжн. издревле; разг. спокон веку, спокон веков; уст. извека, изначала, изначально, искони [Калинович: ..Трудно там правду насадить, де споконвіку у корені лежить неправда! (Тоб.); Бджоли трутнів б'ють споконвіків (Воронько); На землях, що їх ми можемо розглядати як споконвічно східнослов'янські, було знайдено близько двох десятків римських медальйонів (Архл., 1953, VIII)]. споконвічний извечный; (очень давний — ещё) незапамятный; (существующий с самого начала) исконный, книжн. изначальный; (созданный ранее всего остального) первозданный [Слов'яни були споконвічними жителями Середньої і Східної Європи (Іст. Укр. РСР); Підходить споконвічний наймит Мирон Величко (Ст.); Пусто, безлюдно в ущелині. Лише шум потоку порушує споконвічну тишу гір (Гонч.)]. споконвічність, -ності извечность; исконность; изначальность; первозданность. Ср. споконвічний. споконвічно см. споконвіку. спокуса искушение, обольщение, уст. прельщение; (что-либо влекущее к себе — обычно) соблазн [Одарка не встояла перед такою спокусою, — взяла ті чоботи (Цюпа); Базар кипів, ..вабив до себе всіма своїми спокусами (Кач.); Ну та й молодиця! Оце яка спокуса (Н.-Лев.)]; далі від ~си см. далі 1. спокусити см. спокушати. спокуситися см. спокушатися. спокусливий искусйтельный, соблазнительный, прельстительный, завлекательный, увлекательный, обольстительный; (сулящий удовольствие — ещё) заманчивый [В Оксани з'явилося спокусливе бажання посперечатися з Гнатом, зачепити за душу (Чорн.); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)