Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спо 454 спо бїток) землі ~ни с.-х. ист. испольщина. споловілий пожелтевший; разг. пожелтелый; выцветший [Тільки темна ліщина на узліссі ще нагадувала літо, різко темніючи супроти споловілої стерні близького поля (Л. Укр.); Скрипник — сухий, миршавий парубчак у споловілих галанцях та молду- ванській сорочці, нахилив аж до дека скрипки голову (Коцюб.)]. Ср. споловіти. споловіти, -віє пожелтеть; (об одежде и т. п.— обычно) выцвести [Засмалені сонцем, бронзові вії зовсім споловіли на кінчиках (Вільде)]. сполонізбваний редк. ополяченный [Здоровий дерев'яний дім Дуніна-Левченка був на Липках, де тоді проживали сливе винятково аристократичні сім'ї, усякі полтавські, чернігівські та здебільшого київські сполонізовані дідичі (Н.-Лев.)]; см. щё сполячений. споловізувати, -зую, -зуєш редк. ополячить. сполонізуватися, -зуюся, -зуєшся редк. ополячиться. сполосканий всполоснутый; сполоснутый; смытый [Блищить граніт, обсипаний піском, Сполосканий водою сніговою (Дор.)]. Ср. споліскувати. сполоскати см. споліскувати. сполоскатися см. споліскуватися. сполоснути см. споліскувати. сполоснутися см. ополіскуватися. сполосований исполосованный (разг.) [Вулиця на всю широчінь сполосовапа широкими смугами (Козач.); Вся спина була сполосовапа шомполами (Доеж.)]. сполооувати, -сую, -суеш исполосовать (разг.) [Василь: Тату!.. Візьміть батога, спо- лосуйте мене, щоб повік синяки не згою- валися, легше мені буде!.. (Крон.)]. сполоти, -лю, -леш сполоть [— А ж я тобі пшеницю сполола, картоплю сполола й підсипала! Так звичайно виговорювала свекруха Варці (Григ.)]. Сполотнілий побледнеЕШий; побелевший; разг. побелёлый [У хлопця був такий переляканий вигляд, таке сполотніле обличчя, що Данилич сам злякався (Донч.)]. Ср. сполотніти. сполотніти, -нію, -ніеш побледнеть; (от волнения и т. п. — ещё) побелеть [Марія Тарасівна: Може, ти захворів? Ти сполотнів (Корн.)]. сполох1, -ху (испуг) переполох; обл. всполох, сполох [Ватажок ще й глузує, бачачи такий сполох (Коцюб.)]; бити (дзвонити) на ~х прям., перен. бить тревогу, бить (ударять) в набат, бить набат; обл. бить всполох [Часто і поспішно бив на сполох церковний дзвін (Смол.); — Там, де треба, — повчав він нас, — буде вжито відповідних заходів, а там, де спокійно, нема чого бити на сполох (Мур.)]. сполох2, -ху, (чаще мн. ч.) сполохи, -хів (о свете) вспышка, вспышки; (отблеск дальней грозы — обычно) зарница, зарницы; (северное сияние) обл. всполох, всполохи, сполох, сполохи [Глухо стугоніли в ту осінь ліси понад Пслом, озагравлені сполохами пожеж (Гонч.); — У сніжні ночі сполохи не сяють, — Промовив дід. — Се просто місяць сходить (Л. Укр.)]. сполоханий, сполошений, (реже) сполохнутий испуганный; всполошённый; встревоженный; вспугнутый; спугнутый [Біжать з поля сполохані люди, прямуючи на чорну хмару диму (Коцюб.); Попід хмарами літають сполохані голуби (Н.-Лев.); Андрійко схопив газету і забігав сполошеними очима по сторінках (Панч); Сполохнуте уночі гайвороння літало по парку (Стор.)]. Ср. сполохувати. сполохано, сполошено нар. испуганно, в испуге; встревоженно [—Ну, що там?— Гнат сполохано водив очима по Маруси- ному видику (Панч); Сполохано гавкали собаки на селі (Головко); — Що там, у хаті? — сполошено перепитав [Прохор], глянувши на зблідлу матір (Шиян)]. Ср. сполохувати. сполохати см. сполохувати. сполохатися, -хаюся, -хаешся и сполошитися, -лошуся, -лошишся и однокр. в. сполохнутися, -нуся, -нёшся испугаться, разг. всполошиться, всполохнуться; (взволноваться — обычно) встревожиться [Сполохались пташки і в одну мить ущухли (Коцюб.); Побачивши жандармів, ..батько сполошився, зблід (Скляр.); «Нехай же на мене гляне!» — помислив я та й стукнув. Вона сполохнулась, зирнула на моє вікно і зникла (Вовч.)]. сполохи см. сполох2. сполохнути см. сполохувати. сполохнутий см. сполоханий. сполохнутися см. сполохатися. сполохувати, -лохую, -лохуєні, сполохати, -хаю, -хаєш и сполошити, -лошу, -лошиш и однокр. в. сполохнути, -ну, -нёш пугать, испугать, разг. полошить, всполошить, всполохнуть; (внушать тревогу — обычно) тревожить, встревожить; (сгоняя с места— обычно) вспугивать,- вспугнуть, разг. спугивать, спугнуть [І раз у раз сполохують вони шакала і раз у раз знаходять подзьобаних ґавами мертвяків (Тулуб); Раз Онися поїхала в поле, щоб сполохати сонних наймичок (Н.-Лев.); Галина Львівна тільки зітхнула. Усі мовчали, наче боялися сполохати вечірню тишу (Гур.), Усе селище сполошила чутка про те, що Ант зник (Скляр.); Гапка раз у раз кидалась то у той бік підняти суху гіллячку, то у цей бік — сполохнути горобців (Вовч.)]. сполошений см. сполоханий. сполошено см. сполохано. сполошити см. сполохувати. сполошитися см. сполохатися. сполошний набатный; уст. всполошный [Подібно до того як американська війна XVIII століття за незалежність пролунала наче сполошний дзвін для європейської буржуазії, так щодо робітничого класу Європи ту саму роль відіграла американська грохмадянська війна XIX століття (Маркс)]. сполука хим., мат. и пр. соединение [3 пеніциліну одержано багато сполук з іншими речовинами, завдяки чому цей препарат |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)