Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спо 455 спо став ефективнішим [Наука і життя, 1956, 9); Руда з вапняком утворює такі сполуки, які плавляться при температурі тисяча двісті... \ (Руденко); У процесі спілкування ми звичайно користуємось не окремими словами, а об'єднуємо, зв'язуємо їх у більші чи менші сполуки — речення (Курс укр. мови)]. сполучання 1) соединение; составление, связывание; совокупление; совмещение; сочетание; 2) совмещение; ~ня посад совмещение должностей. Ср. сполучати 1—2. сполучати, -чаю, -чаєш, сполучити, -лучу, -лучині 1) соединять, соединить; (объединять в одно целое — еще) составлять, составить, связывать, связать, уст. совокуплять, совокупить; (одновременно содержать в себе — ещё) совмещать, совместить, сочетать (несоверш. и соверш.) [Головна артерія Варшави сполучала ринок із замком (Тулу6)\ Народ у колгоспі був дружний, роботящий, прекрасно міг сполучати державні інтереси з особистими (Вишня)', Стільки широких обов'язків не можна сполучити (Л. Укр.)]', г^чати за способом сурядності грам, соединять по способу сочинения, сочинять; 2) (только несоверш.: занимать несколько должностей) совмещать; (в различных учреждениях — ещё) совместительствовать; 3) хим., мат. и пр. соединять, соединить. сполучатися, -чаюся, -чаєшся, сполучитися, -лучуся, -лучишся 1) соединяться, соединиться; составляться, составиться, связываться, связаться; совокупляться, совокупиться ; совмещаться, совместиться; сочетаться; (с чем — только несоверш.: иметь сообщение) сообщаться [Як пізніш англійці і шотландці Сполучились в спільную державу, То англійці вчились у шотландців, Як любити волю, честь і славу (Л. Укр.); Всі озерця і ставки сполучалися між собою протоками (Смол.); В ці хвилини все здавалося йому прекрасним: стиснуті бліді губи, пошерхле від вітру довгасте обличчя, на якому солдатська суворість так природно сполучалася з дівочою ніжністю (Жур.); Класова ненависть визискувачів і звірячий шовінізм імперіалістів сполучилися в одне (Ел.)]; 2) соединяться, соединиться [Всі предмети навколишнього світу склад?ються з., елементів, що, сполучаючись між собою, утворюють величезну різноманітність речовин (Наука і життя, 1957, 3)]; 3) страд, з. (несоверш.) соединяться; составляться, связываться; совокупляться; совмещаться; сочетаться; соединяться. Ср. сполучати І, З. Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії Соединённое Королевство Великобритании и Северной Ирландии. сполучений 1) соединённый; составленный, связанный; совокуплённый; совмещённый; (такой, которому непременно сопутствует что-нибудь другое) сопряжённый; {соединяющийся с чем-нибудь — обычно) сообщающийся [В двері просунулось обличчя., з двома золотими сережками з одного боку — одна в усі, друга в ніздрі, — сполученими тонесеньким ланцюжком (Л. Укр.); На шахті панує сувора діловитість, сполучена з високим творчим ентузіазмом (Літ. газ., 1950, IX); На той крик прибіг другий підмайстер, і оба сполученими силами кинулись на муляра (Фр.)\ Кождий виїзд у місто був сполучений з видатками, і для того вони рідко коли виїздили (Коб.)]; <-~ні посудини физ. сообщающиеся сосуды; 2) соединённый. Ср. сполучати 1, 3; 3) физ., техн. сопряжённый. Сполучені Штати Америки Соединённые Штаты Америки. сполученість, -ності физ., техн. сопряжённость. сполучення 1) соединение; составление,, связь; совокупление; совмещение; сочетание [В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Смол.)]; 2) совмещение; совместительство; «-^ня п о- с а д совмещение должностей; працювати за «^ням у двох установах работать по совместительству в двух учреждениях, совмещать (совместительствовать) в двух учреждениях. Ср. сполучати 1—2; 3) (средство общения, возможность общаться) сообщение, связь [Катера, яким підтримується сполучення з північним берегом, уже не застала [Маргіт] — він щойно відійшов (Гонч.)]; повітряне, залізничне ~ня воздушное, железнодорожное сообщение; пряме ~ня прямое сообщение; т.рамвайне <^>ня трамвайная связь, трамвайное сообщение; шляхи ~ня пути сообщения; 4) соединение; ср. сполучати 3; 5) мат. сочетание. сполучити см. сполучати. сполучитися см. сполучатися. сполучний 1) соединительный; соединяющий, связующий (книжн.); «-^на ланка связующее звено; г^шш. рефлекс физл. сочетательный рефлекс; «-^на тканина анат. соединительная ткань; 2) грам, соединительный; (о союзе — ещё) сочинительный [Сполучними можуть бути звуки о, е, в (Курс укр. моей)]; 3) торж. единый [Цв він [Богдан Хмельницький] на Переяславській раді сказав слова — хочемо навіки бути сполучні з Москвою (Цюпа); Серцями й думами сполучні І непохитні, мов граніт, — Ми з братом руським нерозлучні Живем в союзі триста літ! (Ол.)]. сполучний совместимый [..для буржуазії вимога рівноправності націй дуже часто рівнозначна на ділі проповіді національної виключності і шовінізму, дуже часто сполучна з проповіддю розділення і відчуження націй (Ленін)]. сполучник грам, союз [Сполучник — службова частина мови, що виступає для поєднання рівноправних членів речення і окремих речень (Курс укр. мови)]; протиставний ~к см. протиставний; розділовий ~к см. розділовий. сполучниковий грам, союзный; ^ва конструкція см. конструкція. сполучність, -ності совместимость. сполучнотканинний анат. соединительнотканный. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)