Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 607):
Попередня 
Наступна

спо
456
спо
сполучувати, -чую, -чуєш редк. см.
сполучати.
вполювати, -люю, -люєш разг. затравить
[вполював отут я зайця, Ну й ситенний, крий-
то боже! (Манж.)].
сполячений, спольщений ополяченный [Юрій
Федькович народився 8 серпня 1834 р.
в с Сторонці-Путилові, на Буковині.
Батько його Адальберт Гординський-Федь-
кович був сполячений український
шляхтич, дрібний урядовець (Іст. укр. літ.);
Табором їхав спольщений німець Шем-
берк (Мак.)].
сполячення, спольщення ополячение.
сполячити см. сполячувати.
сполячитися см. сполячуватися.
сполячування, спольщування ополячивание.
сполячувати, -чую, -чуєш и спольщувати,
-щую, -щуєш, сполячити, -чу, -чиш и
спольщити, -щу, -щиш ополячивать,
ополячить.
сполячуватися, -чуюся, -чуєшся и
спольщуватися, -щуюся, -щуєшся, сполячитися,
-чуся, -чишся и сполыцитися, -щуся,
-щишся ополячиваться ополячиться.
спольщений см. сполячений.
спольщення см. сполячення.
спольщити см. сполячувати.
сполыцитися см. сполячуватися.
спольщування см. сполячування.
спольщувати см. сполячувати.
спольщуватися см. сполячуватися.
спомагання разг. помощь.
спомагати, -гаю, -гаєш, спомогтй, -можу,
-можеш разг. помогать, помочь [Про хлопа
дбав він [пан Мигуцький], Як дбав про
коней і волів; ..Весною хлібом спомагав
він, Щоб літом з голоду не млів (Фр.)].
спомин, -ну 1) воспоминание; (только ед. ч.:
сохранившееся в сознании впечатление' от
кого-нибудь, чего-нибудь) память
[Дитинство минало, залишаючи тільки добрий
спомин (Ільч.); Спомини про Регіну не
покидали його (Фр.)]', на ~н [про
кого, про що, (реже) кого, чого]
на память [о ком, о чём], в память кого,
него [Вона їй на спомин подарувала свій
норний платок (Мирн.); Прийми ж, несу-
дженая доле, Оці листочки з моїх рук На
спомин тих утіх і мук, Що виплодило наше
поле! (Фр.)]; про це й ~ну немає
(нема) об этом и помйна (помину) нет
[X р а п к о до Галі: Що ваша наука?
Яке ваше вчення? там теревені правлять —
от і учення все! А от як на світі жити..—
про це у вас і спомину нема (Мирн.)];
2): г^ни, -нів (мн. ч.: литературное
произведение) воспоминания [Зовсім інша робота —
писати спомини, там треба інтенсивного
і більш-менш постійного напруження
пам'яті (Л. Укр.)].
споминати, -наю, -наєш, спом'янути и обл.
сиімнути, -ну, -нёш вспоминать,
вспомнить, разг. вспомянуть, уст. поминать,
помянуть; (случайно, вскользь называть кого-
нибудь, что-нибудь в речи — обычно)
упоминать, упомянуть [От так-то бідна Маруся,
не хотівши й споминати про Василя,
тільки об нім однім і думала (Квітка);
Споминали свони якогось чабана Ілька, що своїми
піснями приворожив до себе молоду пані
(Вас); Подбай живим про те, щоб було
чим добрим тебе мертвого спом'янути
(прислів'я); Відстраждав ти своє.. Поховаємо
тебе, спом'янемо, як брата рідного...
(Тулуб); І ворухнуть не можу я рукою, Коли
спімну, що ні одно гаряче Дівоче серце
не зітхне, не сплаче І не затужить
нищечком за мною (Фр.)]; спом'янеш, спімнеш
(спом'янете, спімиете) моє слово
попомнишь (попомните) моё слово (разг.); н е
~нати лихом не поминать лихом
[М а р у с я..: Прощай, чернеча рясо, не
споминай лихом ту грішницю, що носила
тебе (Мирн.)].
споминатися, -нається, спом'янутися, -не-
ться 1) вспоминаться, вспомниться [Мені
часто споминається твоє життя у Шакул и
(Коцюб.); І спом'янувсь їй ясноокий
Михайло... (Вовч.)]; 2) страд, з. (несоверш.)
вспоминаться; поминаться; упоминаться
[Сьогодні у тих розмовах частіше споминався
князь (Л. Укр.)]. Ср. споминати.
споминка, (реже) споминок, -нка, обл. спом-
ка воспоминание; (только ед. ч.:
сохранившееся в сознании впечатление от кого-
нибудь, чего-нибудь) память [Чарівна
споминка разом устала перед його очима у
всій красі (Н.-Лев.); Усе проминуло... Усе
наче полум'я згладило, а в споминку
живесеньке аж сяє (Вовч.); Заховала тільки
людська спомка, що цей Мирін був уже
немолодий чоловік (Мирн.)].
спомогтй см. спомагати.
спомогтйся,- можуся, -можеінсяразг. 1) смочь;
2) собраться с силами; собраться со
средствами [Хто добрий буде, віддасть, як
споможеться; а ні, так і ні (Квітка); Спо-
мігся трішки Трохим, піднявся на ноги
(Квітка)]; см. ещё спромагатися,
спромогтися.
спом'янути см. споминати.
спом'янутий вспомянутый; помянутый;
упомянутый. Ср. споминати.
спом'янутися см. споминатися.
спондеїчний поэт, спондеический.
спондей поэт, спондей.
спондиліт, -ту мед. си о иди лит.
споночіти, -чіє стемнеть; разг. завечереть
[Помаду споночіло. Тепер тільки
невиразне зоряне світло трохи освічує хату
(Л. Укр.); Споночіло зовсім.
Попрощавшись з Ярмоленком, Роман заспішив до
готелю (Минко)].
спонтанний спонтанный, самопроизвольный.
спонтанність, -ності спонтанность,
самопроизвольность.
спонтанно нар. спонтанно, самопроизвольно
[Духовна спорідненість композитора зі
своїм народом випливає з його музики
природно, спонтанно, навіть незалежно
від використання народних мотивів (Мист.,
1956, 4)].
спонука понуждение; побуждение; толчок;
~ка до дії побуждение к действию.
Ср. спонукати.
спонукальний понудительный;
побудительный; «^на причина побудительная

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)