спо 456 спо сполучувати, -чую, -чуєш редк. см. сполучати. вполювати, -люю, -люєш разг. затравить [вполював отут я зайця, Ну й ситенний, крий- то боже! (Манж.)]. сполячений, спольщений ополяченный [Юрій Федькович народився 8 серпня 1834 р. в с Сторонці-Путилові, на Буковині. Батько його Адальберт Гординський-Федь- кович був сполячений український шляхтич, дрібний урядовець (Іст. укр. літ.); Табором їхав спольщений німець Шем- берк (Мак.)]. сполячення, спольщення ополячение. сполячити см. сполячувати. сполячитися см. сполячуватися. сполячування, спольщування ополячивание. сполячувати, -чую, -чуєш и спольщувати, -щую, -щуєш, сполячити, -чу, -чиш и спольщити, -щу, -щиш ополячивать, ополячить. сполячуватися, -чуюся, -чуєшся и спольщуватися, -щуюся, -щуєшся, сполячитися, -чуся, -чишся и сполыцитися, -щуся, -щишся ополячиваться ополячиться. спольщений см. сполячений. спольщення см. сполячення. спольщити см. сполячувати. сполыцитися см. сполячуватися. спольщування см. сполячування. спольщувати см. сполячувати. спольщуватися см. сполячуватися. спомагання разг. помощь. спомагати, -гаю, -гаєш, спомогтй, -можу, -можеш разг. помогать, помочь [Про хлопа дбав він [пан Мигуцький], Як дбав про коней і волів; ..Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (Фр.)]. спомин, -ну 1) воспоминание; (только ед. ч.: сохранившееся в сознании впечатление' от кого-нибудь, чего-нибудь) память [Дитинство минало, залишаючи тільки добрий спомин (Ільч.); Спомини про Регіну не покидали його (Фр.)]', на ~н [про кого, про що, (реже) кого, чого] на память [о ком, о чём], в память кого, него [Вона їй на спомин подарувала свій норний платок (Мирн.); Прийми ж, несу- дженая доле, Оці листочки з моїх рук На спомин тих утіх і мук, Що виплодило наше поле! (Фр.)]; про це й ~ну немає (нема) об этом и помйна (помину) нет [X р а п к о до Галі: Що ваша наука? Яке ваше вчення? там теревені правлять — от і учення все! А от як на світі жити..— про це у вас і спомину нема (Мирн.)]; 2): г^ни, -нів (мн. ч.: литературное произведение) воспоминания [Зовсім інша робота — писати спомини, там треба інтенсивного і більш-менш постійного напруження пам'яті (Л. Укр.)]. споминати, -наю, -наєш, спом'янути и обл. сиімнути, -ну, -нёш вспоминать, вспомнить, разг. вспомянуть, уст. поминать, помянуть; (случайно, вскользь называть кого- нибудь, что-нибудь в речи — обычно) упоминать, упомянуть [От так-то бідна Маруся, не хотівши й споминати про Василя, тільки об нім однім і думала (Квітка); Споминали свони якогось чабана Ілька, що своїми піснями приворожив до себе молоду пані (Вас); Подбай живим про те, щоб було чим добрим тебе мертвого спом'янути (прислів'я); Відстраждав ти своє.. Поховаємо тебе, спом'янемо, як брата рідного... (Тулуб); І ворухнуть не можу я рукою, Коли спімну, що ні одно гаряче Дівоче серце не зітхне, не сплаче І не затужить нищечком за мною (Фр.)]; спом'янеш, спімнеш (спом'янете, спімиете) моє слово попомнишь (попомните) моё слово (разг.); н е ~нати лихом не поминать лихом [М а р у с я..: Прощай, чернеча рясо, не споминай лихом ту грішницю, що носила тебе (Мирн.)]. споминатися, -нається, спом'янутися, -не- ться 1) вспоминаться, вспомниться [Мені часто споминається твоє життя у Шакул и (Коцюб.); І спом'янувсь їй ясноокий Михайло... (Вовч.)]; 2) страд, з. (несоверш.) вспоминаться; поминаться; упоминаться [Сьогодні у тих розмовах частіше споминався князь (Л. Укр.)]. Ср. споминати. споминка, (реже) споминок, -нка, обл. спом- ка воспоминание; (только ед. ч.: сохранившееся в сознании впечатление от кого- нибудь, чего-нибудь) память [Чарівна споминка разом устала перед його очима у всій красі (Н.-Лев.); Усе проминуло... Усе наче полум'я згладило, а в споминку живесеньке аж сяє (Вовч.); Заховала тільки людська спомка, що цей Мирін був уже немолодий чоловік (Мирн.)]. спомогтй см. спомагати. спомогтйся,- можуся, -можеінсяразг. 1) смочь; 2) собраться с силами; собраться со средствами [Хто добрий буде, віддасть, як споможеться; а ні, так і ні (Квітка); Спо- мігся трішки Трохим, піднявся на ноги (Квітка)]; см. ещё спромагатися, спромогтися. спом'янути см. споминати. спом'янутий вспомянутый; помянутый; упомянутый. Ср. споминати. спом'янутися см. споминатися. спондеїчний поэт, спондеический. спондей поэт, спондей. спондиліт, -ту мед. си о иди лит. споночіти, -чіє стемнеть; разг. завечереть [Помаду споночіло. Тепер тільки невиразне зоряне світло трохи освічує хату (Л. Укр.); Споночіло зовсім. Попрощавшись з Ярмоленком, Роман заспішив до готелю (Минко)]. спонтанний спонтанный, самопроизвольный. спонтанність, -ності спонтанность, самопроизвольность. спонтанно нар. спонтанно, самопроизвольно [Духовна спорідненість композитора зі своїм народом випливає з його музики природно, спонтанно, навіть незалежно від використання народних мотивів (Мист., 1956, 4)]. спонука понуждение; побуждение; толчок; ~ка до дії побуждение к действию. Ср. спонукати. спонукальний понудительный; побудительный; «^на причина побудительная
|