Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спо 457 спо причина [У соціалістичних країн немає спонукальних причин для війни. Соціалізм і мир невіддільні (Рад. Укр., 1967, XI)]. Ср. спонукати. спонуканий понуждённый; побужденный [На правому березі ще де-не-де безнадійно змагалися окремі, спонукані одчаєм, порізнені загони шляхти (Кач.)]. Ср. спонукати. спонукання, спонукування понуждение; побуждение [Зумів [М. О. Шолохов] глибоко і проникливо зобразити духовні спонукання, передати внутрішній світ своїх героїв (Літ. газ., 1959, IX)]; ~ня ДО дії побуждение к действию. Ср. спонукати. спонукати, -каю, -каєш и спонукувати, -кую, -куєш, спонукати, -каю, -каєш и редк. спонукнути, -ну, -нёш понуждать, понудить; (склонять к какому-нибудь действию— ещё) побуждать, побудить, двигать, двинуть; (содействовать развитию чего-нибудь —ещё) толкать, толкнуть [Так і ' не знайшла вона слів, щоб висловити справжні почуття, що спонукали її на це побачення (Ле); Малуша впала княгині в ноги, але не радість, а страх спонукав ЇЇ це зробити (Скляр.)', Самітні, широкі поля мимоволі притискали душу самотою і німою мовчанкою і спонукували до розмови (Фр.); Бжеського можна спонукнути на певні вчинки, тільки зачепивши його самолюбство (Тулуб)]', його ~кає почуття жалю им движет чувство сострадания. спонукатися, -кається понуждаться; побуждаться, двигаться; толкаться. Ср. спонукати. спонукач, -нукача побудитель. спонукачка побудйтельница. спонукливий побудительный. спонукнути см. спонукати. спонукуваний понуждаемый; побуждаемый, движимый; книжн. влекомый [Співав [Ми- хайлик], спонукуваний єдиним бажанням— затримати Ярину біля вікна (Ільч.)]. Ср. спонукати. спонукування см. спонукання. спонукувати см. спонукати. спопелити см. спопеляти. спопелитися см. спопелятися. спопелілий испепелённый [Наумиха метнулась до стіжків, а вони стояли то чорні й спопелілі, то жевріли ще, як жар у печі... (Коцюб.)]. спопеління испепеление. спопеліти, -лію, -лієш испепелиться [Ручка в його звисла, а в Їй карту зик недого- рілий... Одежа спопеліла, опадає... (Тр.); Доки вас діждався, то в самоварі й жар спопелів (Н.-Лев.); Я думала, спопелію від сорому, коли мені сказали (Вільде)].. спопеляти, -ляю, -ляєш, спопелити, -лю, -лиш испепелять, испепелить [Він спопеляв бідного Костянтина Павловича помутнілими від обурення очима (Козач.); Якби могли, вони б усе спалили, усе спопелили (Коцюб.); Сльози матері — найпе- кучіші, найгіркіші в світі сльози. Вони можуть камінь розтопити, серце спопелити (Коп.)]. спопелятися, -ляюся, -ляєшся, спопелитися, -люся, -лйшея испепеляться, испепелиться [Сліз нема, тому що коли спопелиться все серце від муки — висихають і сльози у тому вогні (Тулуб)]. спопеляючий испепеляющий [Буркун відчув на собі всю силу спопеляючої зненависті, яку носив у собі Таран (Жур.)]. спопідлоба см. спідлоба. спопуляризувати, -зую, -зуєш популяризировать (соверги.), популяризовать (соверш.) [Що ж вони зробили, аби спопуляризувати його серед суспільності, вияснити його значення? Не тямлю нічого (Фр.)]. спора биол. спора [В період розмноження кожна рослина дає сотні мільйонів спор (Наука і життя, 1956, 4)]. спорадичний спорадичный, спорадический [Огляди [талановитої молоді] — і не спорадичні, а регулярні, щорічні — принесли б чимало користі нашим провідним командам (Літ. газ., 1957, І)]. спорадичність, -ності спорадичность. спорадично нар. спорадично, спорадически [Жару вже не буває, кашель дуже рідко і спорадично (се вже два тижні, третій, як зовсім не кашляю) (Л. Укр.)]. спорангієносець, -носця бот. спорангиеносец. спорангій бот. спорангий. спорий 1) (быстрый) разг. спорый [Де руки й охота, там спора робота (Ном.); Йде робота радісна і спора, веселіша за найкращу гру (Забіла)]; 2) (о размере) обл. довольно большой; разг. порядочный; объёмистый [Один з кредиторів витяг з кишені спору пачку вексельових рахунків (Л. Укр.); Пан маршалок, наливши собі спорий келишок вишняку, ..піднявся з крісла (Фр.)]. спорити, -рю, -риш спорить [І сидять вони по-братськи, За столом, плече в плече. Тема бесіди — солдатська, Спорять дружно, гаряче (Воскр.)]. споритися, -рюся, -ришся спорить; разг. спориться [Спориться [Маруся] та змагається ізо мною... (Вовч.); — Не спорюсь, це тема важлива, — учитель хвилинку помовчав (Янов.)]. споритися, -риться разг. спориться [В її руках всяке діло спорилося (Смол.)]. спориш, -шу бот. (Polygonurn L.) спорыш [Двір поріс споришем (Довж.)]. споришевий из спорыша [Дехто [з курсантів) почав уже й дрімати, пригрітий сонцем на ласкавій споришевій постелі (Гонч.)]. споріднений (з чим, редк. чому) родственный (чему и с чем); (сходный по основным свойствам и признакам или по происхождению — ещё) сродный (с чем и чему) [Ціль походу страшної орди були Угри, багата країна, заселена племенем, спорідненим з монголами (Фр.); Творчість Гр. Гри- горенка тематично споріднена з творчістю В. Стефаника (Рад. літер., 1958, 1); Форкіади: ..В пітьмі ми зроджені, споріднені пітьмі, Ніхто не знає нас — хіба себе самі (перекл. Лукаша)]; ~ні мови родственные языки. спорідненість, -ності родственность, род- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)