Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спо 458 спо ство; книжн. сродство [На зміну окремим відособленим групам людей раннього палеоліту., з'явилися нові об єднання, тісно зв'язані спільним життям, працею і кровною спорідненістю (Нар. стар. іст. УРСР); Вони назавжди лишаться вірними, він і Катя, тому що їх об'єднує щось більше, ніж звичайна симпатія, — спорідненість душ, відчувань (Гур.)]\ ^ть ідей родственность (родство) идей; ~ть п о бічпїй, по прямій лінії родство по боковой, по прямой линии; близька, далека *-~ть ближнее, дальнєє родство; хімічна «-^ть хим. химическое сродство. Ср. споріднений. ©поріднення родственность, родство; книжн. сродство; ~ня ідей родственность (родство) идей; ~ня по бічній, по прямій лінії родство по боковой, по прямой линии. Ср. споріднений. споріднено нар. родственно. споріднити см. споріднювати. споріднитися см. споріднюватися. споріднювати, -тою, -нюєш, споріднити, -ню, -нйш роднйть, сроднить [Марко теж дитина нужди, як і Єва. їх споріднює тяжка однакова недоля... (Ірч.)]. споріднюватися, -нююся, -нюєшся, споріднитися, -нюся, -нйшся родниться, сродниться [Минув усього лише один день роботи конгресу, а ми вже встигли споріднитись один з одним (Тич.)]. спорість, -рості разг. спорость [Спорість в роботі, дружність, вміння й азарт, з яким працювала тут слобідська молодь, лютили Шумейка (Шиян)]. споро нар. разг. споро [Не споро йшла робота (Фр.)]. споровий биол. споровый. споровик, -ка зоол. споровик. спорові, -вих сущ. бот. споровые; уст. тайнобрачные. спороджений 1) рождённый; произведённый [на свет]; порождённый; 2) рождённый, порождённый. Ср. спороджувати 1—2. спородження редк, порождение (книжн.). спороджувати, -джую, -джусш, спородити, -роджу, -родиш разг. 1) рождать, родить; книжн. производить [на свет], произвести [на свет]; уст. порождать, породить [—Раз мати спородила, раз і помирати, — говорю я до хлопців (Мик.)]; в чому (як) мати ~дйла шутл. в чём (как) мать родила; 2) перен. рождать, родить, порождать породить [Отто: ..Нащо ти співала Мені пісень, що спородили жаль За милим Рейном, за зеленим Гарцем? (Мур.)}. спорожнений опорожненный, опорожненный; опустошённый; очищенный, опростанный, выпростанный [Онисія Степанівна забирала спорожнені миски (Н.-Лев.)', Люди ходили в'ялі, спорожнені наче, ліниві (Коцюб.)]. Ср. спорожняти. спорожнення опорожнивание, опоражнивание, опорожнение; опустошение; очищение, опрастывание, выпрастывание [Для скиду зайвої води або спорожнення водоймища роблять спеціальні водоскидні споруди (Колг\ вироби, енцикл.)]. Ср. спорожняти. спорожнити см. спорожняти. спорожнитися см. спорожнятися. спорожнілий опорожненный, опорожненный; опустевший, опустелый [В мелодії., вривався дзенькіт спорожнілої пляшки (Сміл.)\ Вона все бігла й бігла спорожнілими вулицями (Шиян)]. Ср. спорожніти. спорожніти, -нію, -ніеш опорожниться; (стать пустым, безлюдным — егцё) опус- тёть [Не схаменувся [Охрім], як подвір'я спустіло і ковані скрині спорожніли (Вовч.); Спорожнів перон вокзалу (Довж.)]. спорожнювання опорожнивание, опоражнивание, опорожнение; опустошение; очищение, опрастывание, выпрастывание. Ср. спорожняти. спорожнювати см. спорожняти. спорожнюватися см. спорожнятися. спорожняти, -няю, -няєш и спорожнювати, -нюю, -нюєш, спорожнити, -рожню, -рож- нйш опорожнять, опоражнивать, опорожнить; (делать пустым прям, разг., перен.— ещё) опустошать, опустошить; (освобождать от содержимого разг. — ещё) очищать, очистить, опрастывать, опростать, выпрастывать, выпростать [Машинально і не дивлячись навіть, ..пан маршалок спорожнює свою чарку (Фр.)', Поки Галя ходила за дійницею, первістка спорожнила годівницю (Колг. Укр., 1956, 8); Ш а п і- г а: ..Одержуйте свіжий бетон спорожняйте платформу (Мик.); Кинув він мішок на діл та й каже: «Візьми та спорожни мішка» (Н.-Лев.)]. спорожнятися, -няюся, -няєшся и спорожнюватися, -нююся, -нюєшся, спорожнитися, -рожнюся, -рожнйшся опорожняться, опоражниваться, опорожниться; опустошаться, опустошиться; очищаться, очиститься, опрастываться, опростаться, выпрастываться, выпростаться [Шкатула справді все далі спорожнялася та й спорожнялася (Мирн.); Вона й її мама., приїздили додому на Україну вряди-годи, тільки тоді, коли їх кишені спорожнювались (Н.-Лев.); А як Торбинка спорожнилась — Де в біса й слава тая ділась: Без грошей торба — чортзна-що! (Гл.)]. Ср. спорожняти. спорок, -рка портн. спорок. спороносець, -носця бот. спороносец. спороносний бот. спороносный. спороти1 см. спорювати. спороти2, -рю, -реш (наказать — розгами um. п.) разг. выпороть, отпороть. споротий споротый; опоротый. Ср. спорювати. споротися см. спорюватися. спорофіл бот. спорофилл. спорофіт бот. спорофит. спорохнілий см. спорохнявілий. спорохніти см. спорохнявіти. спорохнявілий, (реже) спорохнілий превратившийся в труху; отрухлявевший; обветшалый; одряхлевший, одряхлелый [Ми- кола ледве налапав ногами в кропиві сухий спорохнявілий пеньок (Н.-Лев.); Ти, спорохнявілий діду, краще зробив би, коли б плакав за свої гріхи й молився |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)