Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спо 460 спо -дйш 1) снаряжать, снарядить; (приготавливать — к отъезду um. п. — еще) собирать, собрать; (чем — в путь — обычно) снабжать, снабдить; (реже: одевать) наряжать, нарядить, разг. обряжать, обрядить; (комнату um. п. — обычно) убирать, убрать [Сам Алесь, синок Мар'яни, Пліт в дорогу споряджає (Ус); Можна, якби хтілось, Позичити грошей Та за гроші спорядити Корабель хороший (Руд.); Вона [Леся Українка] допомогла спорядити наукову експедицію для запису українських народних дум та історичних пісень (Іст. укр. літ.); Дітлахи гудуть, як бджоли, У широкому дворі: Спорядили знов до школи їх щасливі матері (Рил.)]; 2) (делать, изготовлять что-либо) разг. мастерить, смастерить; шутл. сооружать, соорудить [Тим часом [Грицько] нові улії струже. споряджає (Барв.); Того року батько спорядив мені прехороші грин- джольці (Вовч.)\ Схочемо, то зловимо собі зайчика... спорядимо гойдалку... (Воєн.)]. споряджатися, -джаюся, -джаєшся, спорядитися, -джуся, -дйшея 1) снаряжаться, снарядиться; собираться, собраться; снабжаться, снабдиться; наряжаться, нарядиться; обряжаться, обрядиться [3 ним споряджався в раптовий похід і мій батько (Цюпа); Саїд поквапно спорядився, сів на коня й поїхав (Ле); Раз вона спорядилась іти храмувати до тітки, в друге село (Баре.)]; 2) страд, з. (не- соверш.) снаряжаться; собираться; снабжаться; наряжаться; обряжаться; убираться. Ср. споряджати 1. споряджений снаряжённый; собранный; снабжённый; наряжённый, наряженный; обряженный; убранный [Іван Тимофійович.. був і зараз споряджений по-дорожньому: з рюкзаком за плечима, з палицею в руці (Гонч.); Федоренко пропустив повз себе взвод, пильно оглядаючи, чи всі бійці споряджені так, як він наказував (Кач.); Та сама хата, що й в першій дії, тільки краще споряджена. На коминку багато ескізів, мініатюр і всякої скульптури (Л. Укр.)]. Ср. споряджати 1. спорядження 1) (действие) снаряжение; сборы; снабжение; обряжение; уборка; ср. споряджати 1; 2) (о предметах) снаряжение [Бійці господарської роти гарячково складали все спорядження на сани (Збан.); Кость нап'яв на себе водолазне спорядження (Янов.)]. спорядити см. споряджати. спорядитися см. споряджатися. спосіб, -собу 1) способ; (определённые действия для достижения чего-нибудь — ещё) средство, путь; (особенность исполнения чего- либо — обычно) приём, лад, манера, разг. манер; (установившийся порядок) образ [Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі (Ленін); Напиши рецепти повидел з яблук і слив, спосіб маринування слив і грушок (Л. Укр.); Воля,; Рада й Аліна.. відмовилися скористатися з такого допотопного способу пересування, як візник (Янов.); Я розумію, що кожен, хто видає книжку якогось автора, особливо відомого і заслуженого, мусить рахуватися з його способом писання (Коцюб.)]; ~5 життя образ жйзни [їхала я сюди просто рятуватись, мені треба було змінити обставини, враження, спосіб життя (Л. Укр.)]; всяким особом, всякими (всілякими, всіма) особами (є значений нар.) всеми способами, всемерно, всячески (разг.), всяческим образом (разг.), всеми средствами; д и в н и м особом (в значении нар.) см. дивний І; добирати, добрати (разг. прибирати, прибрати) ~еобу (~собів) изыскивать, изыскать средства [Сидів він і почував, що його діло програє, а як його направити — він не міг добрати способу (Вас); Розпустилися [думки] так, що не приберу способу, як їх докупи позбирати (Мирн.)]; знайти ~б проти чого (разг. н а що) найти средство против чего [Максим кричав на цілу хату. О! він знайде спосіб на упертість зятя! (Коцюб.)]; на р і з^?і і ~соби на разные лады; ніяким (жодним, раз?, жадним) «-^собом никаким способом; (никак) никоим образом; різні ~соби лікування разные приёмы (способы) лечения; ручнйм особом (в значении нар.) ручным способом, вручную; таким «-^собом, у такйй (у той) ~б (в значении нар.) таким образом; (при объяснении — ещё) следующим образом [Батьки приводили дітей записувати до школи, і Раїса таким способом знайомилась з селянами (Коцюб.); Можна б з'єднати у такий спосіб приємне з корисним (Коцюб.)]; 2) грам, наклонение; дійсний ~б изъявительное наклонение; наказовий <-~б повелительное наклонение; обставина ~собу дії обстоятельство образа действия; сполучати за особом сурядності см. сполучати 1; умовний ~б условное (сослагательное) наклонение. спосїбний, способний разг. і) удобный; сподручный; по руке (кому); 2) (на що, до чого и без дополнения) способный (на что, к чему) [Петро: ..На що ти способний? А ще вчено тебе! (Мирн.); Сам попросився на смертне діло. А до чого він там спосібний із своїми болячками? Перша куля вб'є такого безпорадного... (Хор.); Мій тато., мав двох братів — усі три були хлопці гарні, спосібні (Фр.)]. спосібність, -ності, способність 1) удобный случай; сподручность [Любив [війт] при спосібності за молодицями побігати (Фр.)]; 2) способность [На медицині не відзначався він [лікар] великою спосібністю, мав, однак, усі прикмети, котрі звичайно роблять навіть велику славу лікареві, а це: мав докторський диплом, був гарний і нежонатий (Кобр.)]. Ср. спосібний 1—2. спосібно предик, удобно; сподручно. Ср. спосібний 1. способний см. спосібний. способність см. спосібність. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)