Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спо 462 спо вым — ещё) уродовать, изуродовать; {представлять что-либо в неправильном виде — обычно) извращать, извратить, коверкать, исковеркать [Він [В. І. Ленін] безустанно викривав спроби ревізіоністів, опортуністів перекрутити і спотворити революційну суть теорії марксизму (Біогр. Леніна); Жорстока посмішка на мить спотворила його лагідне обличчя (Кач.)]. спотворюватися, -рюеться, спотворитися, -риться 1) искажаться, исказиться; обезображиваться, обезобразиться; уродоваться, изуродоваться; извращаться, извратиться [Крістабель: Деві! Синку! Не йди! Не кидай! Я умру без тебе!.. (Голос її спотворюється, вона заточується) (Л. Укр.); Обличчя Бастерта спотворилося від гніву (Собко)]; 2) страд, з. (несоверш.) искажаться; обезображиваться; уродоваться; извращаться, коверкаться. Ср. спотворювати. спотворювач извратитель [Пристрасно і гнівно Ленін виступив проти спотворювачів марксизму (Біогр. Леніна)]. спотикання спотыкание; преткновение; к a- м і н ь <^ня книжн. камень преткновения [Годвінсон: ..Сей чоловік одразу став мені, мов камінь спотикання на дорозі, хоч я йому ніколи зла не зичив (Л. Укр.)]. Ср. спотикатися. спотикати, -каю, -каєш редк. спотыкаться [Іде козак, коня веде, А кінь йому спо- тикає (народна пісня)]. спотикатися, -каюся, -каєшся, спіткнутися и спотикнутися, -нуоя, -нёшся спотыкаться, споткнуться, спотыкнуться (разг.), уст. претыкаться, преткнуться; (неловко, неудачно ступать — ещё) оступаться, оступиться [Мій кінь, эгубивши підкову з передньої ноги, часто спотикався (Верш.); Йшла [Тася], спотикаючись об нерівний брук вулиці (Дмитр.); Кайдашиха спіткнулась на порозі (Н.-Лев.); Раз на віку спіткнешся, та й те люди бачать (приказка); Дівчина, яку саме запитував Глоба, спіткнулась на одному з запитань. Він спокійно запитав іншу (Гонч.); — Ви спотикнулися, я думаю, востаннє, Остап Іванович, — каже начальник, — давайте жити й працювати скільки хватить наших сил (Янов.)]; кінь на чотирьох [ногах], та й т 6 ^кається поел, конь и о четырёх ногах, да спотыкается или и на старуху бывает проруха; сам чорт гнеться см. чорт 1. спотикач, -чу (род настойки) спотыкач [Оставалась пляшка спотикачу (Котл.); Я його., почастував наливкою та добрим спотикачем (Н.-Лев.)]. спотикнутися см. спотикатися. сиотиньга нар» обл. исподтишка; (неожиданно) врасплох [Це така собака, що спотинь- га рве (Манж.); Такий досвідчений дипло- мат-воїн, як пан Конашевич, не дасть себе спотиньга застати панам комісарам (Ле)]. епотичка разг. столкновение, стычка [Йому здавалося, що за ним гониться десяцький, і він підняв уже важке весло, щоб телепнуть його по голові, як трапиться між ними епотичка (Н.-Лев.)]. спотілий вспотевший; разг. вспотел ый [Він витер рукою своє спотіле чоло (Гри?..)]. спотіти, -тію, -тієш вспотеть [Нехай наїдається добре, поки аж спотіє (Квітка); Така хата тепла, що спотієш дрижачи (приказка)]. спохватйтися см. спохвачуватися. спохвату нар. разг. второпях, впопыхах; в порыве какого-либо чувства) сгоряча; не раздумывая) разг. с маху [Василиш* мерщій вхопила сапу, скочила через перелаз і так швидко побігла до возів, що спохвату на перелазі загубила торбу з хлібом (Н.-Лев.); Спохвату ляпнувшм про дівчину, він одразу ж і завагався був, бо факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці (Головко)]. спохвачуватися, -чуюся, -чуєшся, спохватйтися, -вачуся, -ватишся спохватываться, спохватиться; (только соверш.: обнаружить отсутствие кого-либо, чего-либо разг. — ещё) хватиться [Десь так біля дев'ятої або десятої хтось голосно позіхав і спо- хвачувався: — Гай, гай, а я й забув, людоньки добрі, що в хаті солі чекають... (Козл.); —Іменно так, — ствердив Ради- вон і тут же спохватився: вдало чи невдало сказав він? (Горд.)]. спохів, -хову обл. склон; наклон [Вийшли на вершину Замкової гори. На її спохові, коло муру княжого замку, лежав повалений на землі камінний лев (Фр.)]. спохмурнілий нахмурившийся; помрачневший [Люда сиділа в хаті., віч-на-віч з пригніченими, спохмурнілими батьками (Вологи.)]. Ср. спохмурніти. спохмурніти, -нію, -шєш и спохмурнішати, -шаю, -шаєш нахмуриться; (сильнее) помрачнеть, разг. омрачнёть; (о лице, взгляде— ещё) омрачиться [Спохмурнів він, мовчазний став, вовкуватий (Коцюб.); Обличчя дівчини спохмурніло (Вологи.); Небо спохмурніло, і слідом за ним хмурою стала ріка (Жур.); Микита Петрович спохмурнішав ще дужче (Мур.)]. споховастий обл. наклонный; пологий, отлогий [Плай розширювався в велику, спо- ховасту площину (Фр.)]. спочатку нар. 1) (до этого времени) раньше^ прежде; вначале, в первое время, на первых порах, сначала, первоначально; разг. сперва, спервоначала, спервоначалу, поначалу, вперёд [Проблиски світла, спочатку такі бліді й тихі, чимдалі розросталися, потужніли (Коцюб.); Семен спочатку сидів нерухомо, дивився похмуро на малу Прісь- ку (Л. Укр.); Микола остався жить при своїй дочці. Дітям спочатку було дуже чудно (Н.-Лев.)]; 2) (опять) сначала; разг. сызнова [Почніть спочатку, а то я вас перебила (Л. Укр.)]. спочив см. спочинок. спочивальня спальня, уст. почивальня; (во дворце, в боярских хоромах уст. — егцв) опочивальня [Поклавши руку під щоку, Курсант спокійно засинав... Ще триста хлоп- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)