Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спр 467 спр справляється для зятя? Чом же не для дочки та й не для нас? (Мирн.)]; ср. справляти 1, 3—7. справний 1) (о предметах) исправный; разг. справный [Хвилини вистачило на те, щоб пересвідчитися, що мотор цілком справний (Смол.)\ Нужда гіркая, що ні з чим і вирядити: ні сорочки, ані одежинки справної (Вовч.)]; 2) (о человеке) исправный, исполнительный; (опытный) умелый; (со- стоятельный) разг. справный [Він, подумавши, прийняв мене за п'ятдесят рублів на год з тим, що коли буду у своїм ділі справний, то він мені і більш прибавить (Квітка); Був [Мусій Половець] справний рибалка (Янов.)]. справник до рев. исправник [Наїхав справник з панами і попереписували, скільки в кого у сім'ї душ (Квітка)]. справниця до рев. разг. исправница. справність, -ності 1) исправность [Першою., умовою високопродуктивної роботи комбайнів є їх технічна справність (Колг. Укр., 1957, 7)]; 2) исправность, исполнительность; умелость [При Гершковій справності діла пішли над сподівання гарно (Фр.)\ В руках дроворуба почувалася., кмітливість і справність (Донч.)]. Ср. оправний 1—2. справнішати, -шаю, -шаєш разг. поправляться [Лаврик, півроку йому, не хворіє, ба навіть справнішати став на степовому повітрі (Вирг.)]. оправно нар. исправно [Чепурні кури., справно неслися на радість хазяйці (Коцюб.); Робота у нього ішла справно (Гонч.)). справоздання уст. отчёт [Пане директор, я маю до вас просьбу. Може б, ви замість мене зробили справоздання на загальні збори (Мак.)]; здавати ^ня про що (з чого) давать отчёт о чём [Про це не мав він нікому здавати справоздання (Коб.); Тепера справоздання 3 життя свого здаю: Приїхавши, я три дні Жила, як у раю (Л. Укр.)]. справувати1, -вую, -вуеш несоверш. обл. выполнять, исполнять; (дела — обычно) вести [Я діло за його справував і клопотавсь (Змиев, у. — Сл. Гр.)]. справувати2, -вую, -вуєш соверш. разг. направить [Ми мовчки справували свої каючки туди, звідки був поклик (Доев.)]. справуватися, -вуюоя, -вуєшся обл. 1) вести себя [Як будеш зле справуватися, то професор всадить тебе в оту яму (Фр.)]; 2) справляться; разг. управляться [Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь увивалась та справувалась (Н.-Лев.)]; 3) спорить; (сильнее) пререкаться, препираться [Гірко скаржились одна одній на свою хатню неволю та справувались межи собою, хоч більше Дарка панні докоряла (Л. Укр.)]. справунок, -нку разг. дело; (чаще мн. ч.: справунки, -ків) дела [— Маю тут до пані два невеличкі справунки, — сказав доктор (Фр.)]\ піти за ~нками пойтй (отправиться) по делам [Мої родичі., пішли за справунками і лишили мене коло воза (Фр.I справчйти, -чйть разг. поразить столбняком. спрага жажда [Після оселедця, що ним снідали хлопці, мучила спрага (Трубл.); Може, всі її поривання до Вадима — тільки поштовх серця.. Може, це вияв життєвої спраги, буяння вгасаючої молодості? (Ру- денко)]; почувати ^гу см. почувати 1. спраглий жаждущий; испытывающий жажду; томимый жаждой; жадный [Ллємо воду в лунку, а спрагла земля всмоктує її (Донч.); Він припадає до джерела, лігши грудьми на землю, і довго п'є спраглими вустами воду (Куч.); Величезні башти, фантастичні дерева, блакитні ставки встають, виростають перед спраглим зором мандрівника (Коп.)]; ~лий чого редк. жаждущий чего [Віками поневолений, гноблений, забитий, спраглий землі і не так давно визволений з лабет поміщиків, польський селянин уважно придивляється до великих досягнень його сусідів (Козл.)]. спрагло, спражно нар. жадно [Спрагло, до болю в грудях, вдихала [Надія] вогке весняне повітря (Сміл.); Земля спражно всмоктувала сніг і лежала соромливо оголена, очікуючи справжнього тепла (Риб.)]. спрагнений редк. см. спраглий. спрагнено нар. редк. см. спрагло. спрагота разг. жарища. спрадавна нар. йздавна; книжн. издревле [Дівчина схилилась над водою, Власною милується красою, Як ото спрадавна повелось... (Рил.)]. спражно см. спрагло. спрацювання спец. сработанность, изношенность, износ [Раніше спрацьовані катки йшли в брухт. Тепер вони наварюються, працюють довше і після спрацювання знову можуть наварюватись (Рад. Укр.% 1961, IX)]. спрацювати см. опрацьовувати. спрацюватися1 см. спрацьовуватися1. спрацюватися2 см. спрацьовуватися2. спрацьований 1) изнурённый; натруженный; истраченный [Нема в нього ані презирства, ані ворожнечі — є тільки глибока жалість до цього злиденного, спрацьованого трудівника (Тулуб); Ніхто не кине тіні на її спрацьовані руки і чисту дівочу честь (Ст.)]; ср. спрацьовувати 1; 2) спец. сработанный, изношенный; (использованный для какой-либо работы) отработанный [Розен- берг любив свій завод. Зовсім же не старі ще ці корпуси, не спрацьована апаратура (Шовк.); У машинному відділі біля дверей горить ліхтарик. З-під паркана до річки стікає струмочок. Тепла спрацьована вода парує, розтоплюючи під берегом кригу (Шиян)]; ~на пара отработанный пар. спрацьованість1, -ності сработанность [Спільність інтересів і спрацьованість панували на пароплаві (Трубл.)]. Ср. спрацьовуватися1. спрацьованість2, -ності сработанность, изно- ш чшость. Ср. спрацьовуватися2. спрацьовування срабатывание, изнашивание, износ. Ср. спрацьовуватися2. ЗО* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)