Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спр 469 спр вать, вспрыснуть, разг. взбрызгивать, взбрызнуть, спрыскивать, спрыснуть; (разбрызгивая, тратить разг. — ещё) испрыскивать, испрыскать [Ніч панянки просиділи над прасуванням. Для О рисі й води не треба було: слізьми сприскувала, аж їй очі почервоніли (Свидн.); Згорів наймит! Ох тоді взяв попілець, по вітру розвіяв, а одна вуглина і випала з того попелу. Ох тоді її сприснув живущою водою, — наймит знов став живий (народна казка)]; гинути обновку um. п. разг. шутл. вспрыснуть (взбрызнуть, спрыснуть) обновку и т. п. сприснути см. сприсати. сприт, -ту обл. см. спритність. спритний ловкий; (быстрый, увёртливый — обычно) юркий, проворный, бойкий, разг. прыткий, шустрый; (смелый разг. — ещё) бедовый; (умеющий легко находить выход из затруднительного положения — обычно) находчивый, сообразительный, изворотливый, расторопный, разбитной; (умело пользующийся обстоятельствами для ведения своих дел разг. — ещё) оборотливый, оборотистый, дошлый, ходовой; (обладающий сноровкой в чём-нибудь разг. — ещё) сноровистый [Той суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, то зараз його на світ виведе (Стор.); Спритними рухами хірург протер спиртом шкіру й зробив блискавичний надріз (Ле і Левада); Одарка: Ти спритний і надто балакучий, а він тихий — і за те я його люблю! (Крон.)]. спритник редк. ловкач (разг.). спритниця редк. ловкачка (разг.). спритність, -ності ловкость; юркость, проворность, бойкость; прыть, прыткость, шустрость; находчивость, сообразительность, изворотливость, расторопность; оборотли- ' вость, оборотистость; сноровистость, сноровка [Всяка робота вимагає спритності і таланту (Коп.); Ользі завжди було приємно, коли хтось похвалить її працьовитість, спритність її рук, її невтомність (Вільде)]. Ср. спритний. спритно нар. ловко; юрко, проворно, бойко; прытко, шустро; находчиво, изворотливо, расторопно; сноровисто [Близнята спритно вклали на сани кленові кряжі (Ст.); Темні махінації., провадилися так спритно, що ніхто про них не міг підозрівати (Соб- ко)]. Ср. спритний. спричинений1 прич. порождённый, вызванный [Вона була вродлива, та на її обличчі лежав відбиток суму і болю, спричинених потворною кульгавістю (Дмитр.)]. Ср. спричиняти. спричинений2 прил. помешанный [Пропаде хлопець із нею. Така вже вона — спричинена ніби (Крот.)]. Ср. спричинитися. спричинити см. спричиняти. спричинитися, -нюся, -нишся обл. помешаться, сойтй с ума [Христя збожеволіла. Жінки не могли добрати діла, чого Христя спричинилась (Григ.)]. спричинитися см. спричинятися. спричинюваний порождаемый, вызываемый [Ростуща конкуренція буржуа між собою і спричинювані нею торговельні кризи ведуть до того, що заробітЕїа плата робітників стає все більш несталою.. (Комун, ман.)]. Ср. спричиняти. спричинювання причинение. спричинювати см. спричиняти. спричинюватися см. спричинятися. спричиняти, -няю, -няєш и спричинювати, -пюю, -шоєш, спричинити, -чиню, -чиниш (що) служить причиной, послужить причиной (чего); приводить, привести (к чему); причинять, причинить (что); (становиться источником чего-нибудь) порождать, породить (что), вызывать, вызвать (что); (иметь следствием) влечь за собой, повлечь за собой (что) [Хочеться довідатися їм, Що спричиняє вітер і грозу, Чому буває в піднебессі грім (Піде); У східному Сибіру, де восени і весною переважають сухі вітри, що спричинюють швидке висихання поверхні грунту, застосовують осіннє боронування (Колг. Укр., 1956, 7); Великі спустошення спричинили морози в садовому господарстві середньої Росії (Довж.)]. спричинятися, -няюся, -няєшся и спричинюватися, -нююся, -нюєшся, спричинитися, -чинюся, -чинишся 1) (до чого, редк. чому) служить причиной, послужить причиной (чего); приводить, привести (к чему); порождать, породить (что); вызывать, вызвать (что); влечь за собой, повлечь за собой (что); способствовать, поспособствовать (чему) [Васса трохи нервувала. До цього спричинялося Голубенкове мовчання, його байдужість (Епік); Інтенсивне вирубування буку спричиняється до великого лиха — гори оголюються і на камені вже нічого не росте (Чаб.); Цей дрібний факт може спричинитися до серйозних наслідків (Тулуб)]; см. ещё спричиняти; 2) (чем — несо- верш.) обуславливаться, обусловливаться [Річний рух Сонця по екліптиці — явище позірне, воно спричиняється обертанням Землі навколо Сонця (Астр.)]. сприщити, -щить безл. редк. покрыть прыщами. сприщитися, -щиться редк. покрыться прыщами. сприяння содействие, способствование; благоприятствование [Всі фрази галицьких поступовців про сприяння «жіночому питанню» лишаться фразами (Л. Укр.)]; комітет ~ня комитет содействия [Я б з тобою побалакав, старий, та згадав, що треба ще в комітет сприяння збігати (Панч)]; найбільше ~ня эк„, полит. наибольшее благоприятствование. Ср. сприяти. сприятелюватися, -лююся, -люєшся и редк. сприятелювати, -люю, -люєш сдружиться, подружиться [Тася швидко сприятелювалася з Раїсою (Коцюб.); Сприятелювали ми з ним; разів кілька на день іноді забігав він до мене (Вас.)]. сприяти (сприяю, сприяєш) содействовать, оказывать содействие, способствовать; (создавать благоприятные условия для кого- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)