Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спр 4 72 спр в гомозі быть в состоянии; мати ~гу иметь возможность, обладать возможностью, быть в состоянии, мочь [Кожний, хто скінчив школу, мав спромогу робити діло, до якого в нього душа лежить (Мирн.)]; п о ~мозі по возможности, по мере возможности [Мати дає волю дочці, «щоб мала по чім згадувати молодість», вбирає.. її '[дочку] по своїй спромозі (Фр.)]. спромогтися см. спромагатися. спроможний 1) способный, могущий; {обладающий возможностью — ещё) в состоянии ^Прихильники миру знають, що в світі виросли сили, спроможні перепинити шлях війні і зміцнити мир {Київська пр., i960, X); Мені здається, що він спроможний і чуже горе відчути (Вільде)]; [не] бути ~ним [не] быть в силе (в силах), [не] быть в состоянии [Буржуазне літературознавство, додержуючись ідеалістичних поглядів на розвиток суспільства, суспільної ідеології, не було спроможне створити справжню наукову історію літератури {Іст. упр. літ.)]', 2) торг., юр. состоятельный. спроможність, -ності 1) возможность; {внутренние силы, ресурсы — обычно) возможности {мн. ч.)', (деньги, материальные ценности — обычно) средства (мн. ч.) [І каже Демко: — А славно там поза Бугом! Якби- то спроможність! Якби-то кудою схотів, тудою й полетів! (Вовч.); Плакали люди, обнімаючи своїх безталанних братів; подавали їм на прощання — кожен по своїй спроможності: той шага, той копійку, а хто й гривню... (Мирн.)]; мати ~ть иметь возможность, обладать возможностью, быть в состоянии, мочь [Я вже маю спроможність і сама зароблять собі на хліб (Н.-Лев.)]; 2) (умение делать что-либо) способность [Наша країна стала ще могутнішою, ще більше зросли її економіка та оборонна спроможність, підвищився матеріальний рівень життя радянського народу (Вісник АН УРСР, 1957, 1)]; купівельна ~ть покупательная (покупная) способность [Зниження цін поряд із зростанням товарних фондів підвищує купівельну спроможність радянських людей (Рад. Укр., 1954, І)]; пропускна, провізна ~ть пропускная, провозная способность [Переведення руху поїздів на електричну тягу дає можливість різко збільш іти провізну і пропускну спроможність залізничних ліній (Матер. XX з. КПРС)]. спроневірятися, -ряюся, -ряшпся, спроневі- ритися, -рюся, -рищся (кому, чому) обл. извериваться, извериться (в ком, в чём, в кого, во что) [О, я вірю в вас! Не знаю, яка ваша боротьба, але не спроневіряйтесь ніколи тому, що давало вам досі відвагу і право бути гордим (Коб.); Неустанно стояв мені перед душею Олекса, і мене мучило почуття, немовби я спроневірилася йому в оцю хвилину (Коб.)]. спрос, -су разг. спрос [Натерпілася страху Мотря од тих хитрих спросів та пе- респросів (Мирн.); Ти, як знавець справи, будеш майстром, старшим, значить, — з тебе*й спрос (Збан.)}; ~с не біда погов. спрос не беда; без ~су без спроса (спросу) [Шкандибиха: Хоч і до рідної [матері], а без спросу не ходи! (Мирн.)]; що з а <^>с? (о ком) что за спрос? (обл.) [—Що ж йому казати? — одказує Матня. — Нічого не казати!.. Що він за спрос? (Мирн.)]. спросйти см. спрощувати. спросоння, спросонку нар. спросонок (разг.), спросонья (разг.), впросонках (разг.) [Івась спросоння не розібрав нічого (Мирн.); В хаті спали., і хропіли, сопіли та говорили спросонку (Стеф.)', — Товаришу боєць > на пост. — Старовойтенко підвівся спросонку (Де)]. спроста нар. разг. спроста, спросту [Члени військової ради знали, що майор з Шифрувального відділу спроста не заходив на засідання (Куч.); Офіцер: А чого ж вас наказали так пильно охороняти? Це так спроста не робиться. Т а н я: Тут якесь непорозуміння (Собко)]. спростити см. спрощувати. спроститися см. спрощуватися. спростований опровергнутый; отражённый* опрокинутый [Програма нашої партії, прийнята на Стокгольмському з'їзді в 1906 році і запропонована меншовиками, була спростована вже ходом першої російської революції (Ленін)]. Ср. спростовувати. спростовання опровержение [Петро: Ня- пипглп спростовання до газети? Василь: Ні, не хочу (Самійл.)]. спростовний опровержимый. спростовуваний опровергаемый; отражаемый, опрокидываемый. Ср. спростовувати. спростовування опровержение; отражение, опрокидывание. Ср. спростовувати. спростовувати, -товую, -товуєш, спростувати, -тую, -тусш опровергать, опровергнуть; (показывать несостоятельность чьих- нибудь утверждений, доводов um. п. — ещё) отражать, отразить, опрокидывать, опрокинуть [Вона чула всякі плітки про себе, але не вважала за потрібне їх спростовувати (Руденко); Він [Нен-Сагор] назвав свою теорію соціальною профілактикою, а саме соціальне життя одним махом спростувало всі його теорії (Смол.)]. спростовуватися, -товується опровергаться; отражаться, опрокидываться. Ср. спростовувати. спростовувач опровергатель. спростування 1) (действие) опровержение; отражение; ср. спростовувати; 2) (речь или статья, в которой что-либо опровергается) редк. опровержение [Г о р п и н а Іванівна: Як ви могли надрукувати таке? ..Я вимагаю спростування! Негайно! (Дмитр.)]; см. егцё спростовання. спростувати см. спростовувати. спротивити, -влю, -виш редк. 1) сделать противным [Неофіт-раб: ..І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини.. Діду, я не міг, не міг не бить її за тії сльози, хоч знав, що тим спротивлю їй ще гірше огидну нашу хату... (Л. Укр.)]; 2): ~ти собі восстановить против себя |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)