Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
€Пр 474 спу люстях трісок і спрягти яєчню (Н.-Лев.); Може, яєчню на салі спряжити? (Рудь)\; 2) (о молоке) вскипятить. спрягтися см. спрягатися. «пряжений1 физ., техн. и пр. сопряжённый. спряжений2 изжаренный [Галя в обох руках несла гарячу сковороду.. Спряжена яєшня то здималась своїми жовтими очками, то шкварчала приспряженим салом (Мирн.)]. Ср. спрягтй2 1. спряженість, -ності физ., техн. и пр. сопряжённость. спряження 1) спряжка (обл.); сопряжение [Коли б хто завдав собі працю спрягати з собою якнайсуперечніші поняття і творити з них якнайфантастичніші образи, то, певно, ледве міг би найти щось супереч- иішого і фантастичнішого від спряження тих двох слів: «католицький панславізм» (Фр.)]\ ер. спрягати; 2) физ., техн. и пр. сопряжение. спряжити см. спрягтй2. спряжка обл. пряжка [На голові чорний парик з начосами, а на парику копиця жовтих та червоних рож, а зверху стримить чорне перо. Прикиньте до того білі черевики з срібними спряжками. Чиста австралійська райська птаха! (Н.-Лев.)]. спрямити, -млю, -мпш редк. выпрямить. спрямований 1) направленный; устремлённый; обрушенный; простёртый; обращенный [Короткими і точно спрямованими чергами бив кулемет в руках Батури (Ле); Налитий пометою погляд Килигея з-під кущуватих брів спрямований у бік порту (Гонч.)]; ер. спрямовувати; 2) спец. направленный; ~>на антёна направленная антенна; ~не вирощування молодняка с.-х. направленное выращивание молодняка. спрямованість, -ності направленность; устремлённость [Я стисло характеризую твір, його ідейну спрямованість, героїв (Гур.)\. спрямовання направленность; устремлённость. спрямовування направление; устремление; простирание; обращение; оборачивание. Ср. спрямовувати, спрямовувати, -мовую, -мову єні, спрямувати, -мую, -муєш направлять, направить; (стремительно; перен.—о взгляде, глазах и т. п%— ещё) устремлять, устремить; (перен.: с большой силой — ещё) обрушивать, обрушить; (вытягивать руки в определённом направлении KHuotcH. — ещё) простирать, простереть; (поворачивать в каком-либо направлении — ещё) обращать, обратить, разг. оборачивать, оборотить; (только несоверш. перен.: давать определённое направление мыслям, разговорам, поступкам) клонить [Рівчаками спрямовують вони джерельну воду, а вона їм капусту, картоплю, буряки та помідори живить... (Вишня); Міцно натягнувши віжки, Жанна спрямувала бричку вулицею геть (Смол.); «Гетьмане! Гордо спрямуй булаву В сторону світлого Сходу!»— Так опромінила шлях на Москву Воля народу (Рил.); Усі спрямували погляд на -Золотий Ріг (Скляр.); Жорстокі репресії, які спрямовував царський уряд на революційну демократію, поширювались все більше і на Україні (Минуле укр. театру)]; г^ти зброю проти (на) вброга направлять, направить оружие против врага; обращать, обратить оружие против врага. спрямовуватися, -мовуюся, -мовуєшся, спрямуватися, -муюся, -муєшся 1) направляться, направиться; устремляться, устремиться; обрушиваться, обрушиться; простираться, простереться; обращаться, обратиться; оборачиваться, оборотиться; клониться [Характерною особливістю блискавки є її властивість спрямовуватись до тіл, які з'єднані з землею і добре проводять електрику (Наука і життя, 1961, 7); Щохвилини могла ввійти в бухту [Одеси] й вся ескадра Антанти — і сотні жерл далекобійної морської артилерії спрямуються на квартали міста (Смол.)]; 2) страд, з. (несоверш.) направляться; устремляться; обращаться; оборачиваться [Талант розквітає і виражає себе на повну силу, коли він спрямовується передовим світоглядом художника (Літ. газ., 1961, IV)]. Ср. спрямовувати. спрямовуючий направляющий [КПРС — керівна і спрямовуюча сила Радянської держави (Іст. КПРС)]. спрямування направление; устремление [Партіє! Нашій волі Ти спрямування дала (Ру- денко)]. спрямувати см. спрямовувати. спрямуватися см. спрямовуватися. спрясти (спряду, спрядёш) спрясть; (кончить прясть — ещё) отпрясть [Постривай же, в іншу нічку Не одну спряду я мичку (Щог.)]. спугании разг. вспугнутый; разг. спугнутый [Дрімота одлетіла, немов спугана птиця (Вовч.)]. слугувати, -гую, -гуєш, егг^гнути, -ну, -нёш разг. вспугивать, вспугнуть; разг. спугивать, спугнуть [Спугнув зайця нагайкою— «А тю його!» (Греб.)]. спуд, -ду спуд; витягти (вийняти и т. п) з-під г^ду разг. извлечь (вынуть и т. п.) из-под спуда; держати (тримати) під ~дом разг. держать под спудом [Чорноризці мають покладені гроші й держать їх дурнісінько під спудом, у скринях (Н.-Лев.)]; лежати (залишатися и т. п.) під ^дом лежать (оставаться um. n.) под спудом [Довгий час лежали під спудом великі запаси руди поблизу села Хотинь (Рад. Укр., 1961, XI)]. спудёй уст. учащийся [духовного учебного заведения] [У Саливона Глека, крім Омель- ка й Миколи, був іще й третій, наймолодший [син], Тиміш, спудей київської Академії (Ільч.)]. спуджений обл. испуганный, напуганный [Здавалося, що той Черемош розливається чимраз більше, що гори розсуваються перед ним, ліси та чагарники біжать, мов отари чорних овець, спуджених вовком (Фр.)]. спуджувати, -джую, -джуєш, спудити, -джу, -диш обл. пугать, испугать, напугать [Я |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)