Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сиу 476 сну скрикнула Явдоха та й дух спустила (Мирн.)]; 4) (тратить безрассудно) разг. спускать, спустить [Кажуть, хазяїн добрий був, та як запив та й запив — все спустив (Мирн.)]; 5) (терять в весе) разг. спускать, спустить [Той «жир», що я в горах набула, я вже спустила (Л. Укр.)]; 6) (уменьшать цену) уступать, уступить, убавлять, убавить; разг. сбавлять, сбавить, скидывать, скинуть [Онися одвертала голову, але таки добре торгувалась і не спустила Олесі й шага (Н.-Лев.)]; 7) (делать поблажки) спускать, спустить [Харитон, слухаючи нарікання жінки, бачив виною їх Андрійка і також не любив його і не спускав йому (Коцюб.); Ми теж пану не спускали (Фр.)', Кожному спустити — то й на світі не жити (приказка)]; 8) (животных) спец. случать, случить; обл. спускать, спустить. спускатися, -каюся, -каєшся, спуститися (спущуся, спустишся) 1) спускаться, спуститься; (идя с высоты — ещё) сходить, сойти, книжн. уст. нисходить, низойти; опускаться, опуститься; свешиваться, свеситься; (перен.: благосклонно относиться к кому-нибудь, чему-нибудь книжн. — ещё) снисходить, снизойти [На парашутах спускався до нас жаданий вантаж (Верш.); Ворон спускається все нижче та нижче (Коцюб.); Вона бачила, як Святослав спускався сходами з ґанку (Скляр.); Спустився [Улас] по вірьовках до самої печери (Н.-Лев.); Молоді яблуні рівними рядами спускались з косогору (Донч.); Порицька.. натягла на себе шаль, що спустилась була 8 плеч (Л. Укр.); Через двадцять п'ять хвилин після того, як з'явилася вода, у шахту спустилася перша рятувальна команда (Трубл.); Сяють зірниці; Спустилась ніч (Граб.); Всі безглузді обвинувачення, видумані, аби нацькувати на мене юрбу, ганебно розбились самі, і я навіть не потребував спускатись до того, щоб відповідати на них (перекл. Л. Українки)]; ~тйтись на стілець um. п. опуститься на стул и m. п. [Балабуха несміливо спустився на стілець (Н.-Лев.)]; 0 /^кайся на дно! см. дно; 2) (на салазках) кататься, прокатиться [Повернулися від річки дівчата.. Хтось із них запропонував: — ..Давайте краще на санчатах з гори спускатися (Шиян); Грицька поривало й собі спуститися, проте він мнявся.. — Ану, сідайте, я розжену санчата!—промовив він, підходячи до дівчат (Вас.)]; 3) (на кого — оказывать доверие) редк. полагаться, положиться (на кого), доверяться, довериться (кому) [Ходжу до стайні та заглядаю всюди; не спускаюся ні в чім на нього (Коб.); X у с а: ..Вона тепера моїй матусі дещо помагає — старенька вже не здужає ходити, а на рабинь спуститися не можна у догляді за матір'ю (Л. Укр.)]; 4) (о животных) спец. случаться, случиться; обл. спускаться, спуститься [Барани спускаються з вівцями (О., 1862, У — Сл.Гр.)];Ъ) страд, з. (несоверш.) спускаться; опускаться; свешиваться; спускаться; напускаться; случаться; спускаться [На зиму вода із ставів щороку спускається, і грунт ложа проморожується (Наука і життя, 1956, 10); Тут собаки увечері спускаються з цепів, і я боюсь вийти за двері (Л. Укр.)]; ср. спускати 1—2, 8. спускний спец. спускной. спусковий спец. спусковой; ^вйй гачок, механізм спусковой крючок, механизм [Корсуна врятувало тільки те, що він, вартуючи, тримав палець на спусковому гачку автомата (Минко)]. спуст 1 (род. спусту — мера) уст. три ведра [водки] [Вродилось., пиво чорнеє з лимоном, Сивушки же трохи не з спуст (Котл.)]; 2) (род. спуста—инструмент для строгания) обл. струг; 3) (род. спусту — устройство для спуска воды) обл. затвор; (в мельнице — ещё) заставка [Се був спуст стародавнього великого ставу (Фр.)]; 0 лаяти на всі ^ти разг. бранить (ругать) во всю ивановскую, бранить (ругать) на все корки, бранить (ругать) на чём свет стоит [На всі спусти.. Мирка лаяли й ганьбили (Мак.)]. спустити см. спускати. спуститися см. спускатися. спустілий опустевший, опустелый; обезлюдевший; (реже — о человеке) опустшоённый [Лялі не хотілось повертатися до спустілої хати (Гонч.); Ішов [Іван] спустілий, не чуючи землі під ногами, згубивши стежку (Коцюб.)]. Ср. спустіти. спустїння редк. опустение. спустіти, -тіє опустеть; (стать безлюдным — ещё) обезлюдеть [Проса покошено. Спустіло тихе поле (Рил.); Спустіло зовсім дворище, у ньому тільки прикажчик зостався (Мирн.)]. спустошений опустошённый; разорённый [Серед спустошеного виноградника стояв робітник, байдужно перегортаючи ломакою попеліючий жар (Коцюб.); Ні слова йому більше не сказала Зінька.. Спустошена, прибита горем, навіть якась безтямна рушила від річки додому (Шиян)]. Ср. спустошувати. спустошеність, -ності опустошённость [Наступила оця спустошеність, повне закам'яніння душі, байдужість до себе й до інших (Гонч.)]. спустошення опустошение; разорение [Холод і голод. Руїни, спустошення — куди не глянь (Гонч.)]. Ср. спустошувати. спустошити см. спустошувати. спустошитися см. спустошуватися. спустошливий опустошительный; разорительный [Скіфи часто чинили спустошливі напади на сусідні племена Східної Європи (Іст. Укр. РСР)]. Ср. спустошувати. спустошливість, -вості опустошительность; разорительность. Ср. спустошувати. спустошувальний опустошительный; разорительный. Ср. спустошувати. спустошуваний опустошаемый; разоряемый. Ср. спустошувати. спустошування опустошение; разорение. Ср. спустошувати. спустошувати, -шую, -шуєш, спустошити, -шу, -шиш опустошать, опустошить; (только несоверш. уст. — ещё) пустошить; (прям.: разрушать — ещё) разорять, разорить [Есе- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)