Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
спу 477 СП Я сівські катюги спустошували цілі села (Янов,); Горе те, як шашіль, сточує серце, нівечить і спустошує душу (Шиян); Напад ширинського бея спустошив Брацлавщину (Тулуб)]. спустошуватися, -шуюся, -шуєшся, спустошитися, -шуся, -шшпся 1) опустошаться, опустошиться [Земля переднього краю вигоріла під снарядами, почорніла, спустошилась (Гонч.)]; 2) страд, з. (несоверш.) опустошаться; разоряться. Ср. спустошувати. спустошувач опустошитель; разоритель [Мабуть, пощербилися сокири спустошувачів, і залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам (Цюпа)]. Ср. спустошувати. спустошуючий опустошающий; разоряющий. Ср. спустошувати. спутаний спутанный [В городі коні спутані хрумтять Траву росисту (Фр.)], спутати см. спутувати. спутатися, -таюся, -таєшся редк. 1) спутаться [Цупкі, покручені кущі винограду безладно розповзлись по вогкій землі, спутались гіллячками (Коцюб.)]; 2) (перен.: сбиться, ошибиться) спутаться (разг.) [Вічний революцьонер — Дух, наука, думка, воля Не уступить пітьмі поля, Не дасть спутатись тепер (Фр.)]. спутувати, -тую, -туеш, спутати, -таю, -таєш спутывать, спутать; (прям. — о лошадях — ещё) стреноживать, стреножить [На гору Оксана піднімалась якось несміливо, мовби вузька сукня спутувала їй ноги (Чорн.); Увечері вони зупинились у полі під високою могилою, спутали коней (Скляр.); Схопили сердешного Левка.. Ноги спутали, щоб не побіг та не втік (Квітка); Вдова лежить недужа: тяжка слабість спутала руки й ноги, прикувала до постелі... (Коцюб.)]. спухати, -хаю, -хаєш, спухнути, -ну, -неш вспухать, вспухнуть [У Прохора була розідрана щока, а в Карпа спухала й лисніла під оком криваво-сиза ґуля (Шиян); її руки були подряпані, а ніс — трохи спух (ЯновЛ]. спухлий вспухший, вспухнувший; разг. вспухлый [Васько похмуро притискає великий мідний п'ятак до правого ока — спухлого і почорнілого (Смол.)]. спухнути см.. спухати. спученпй вспученный. спучення вспучивание. спучити см. спучувати. спучитися см. спучуватися. спучувати, -чує, спучити, -чить разг. вспучивать, вспучить. спучуватися, -чується, спучитися, -читься р^азг. вспучиваться, вспучиться. спушений взрыхлённый [Дрібний дощ сіється над спушеними полями (Скляр.)]. спушити см. спушувати. спушування рыхление, взрыхление [— Додому збираєшся, Дмитре? ..— Ні, до напарника поспішаю. Він сьогодні закінчує спушування міжрядь кукурудзи. Просив під'їхати увечері (Рад. Укр., 1961, VI)]. спушувати, -шую, -шуєш, спушити (спушу, спушиш) рыхлить, взрыхлять, взрыхлить [Дівчата з граблями походжали по міжряддях і спушували грунт (Чаб.); Спушив [Рубін] гострою залізячкою землю між рядками помідорів (Сенч.)]. спушуватися, -шується рыхлиться, взрых- ДЯТЬСЯ. спущений 1) спущенный; опущенный; свешенный [Скарб лежав без руху сотні літ, Спущений у глибину боліт (Криж.); На цьому ж [Мліївському] заводі був збудований пароплав з двигуном потужністю в 100 кінських сил, який був спущений на Дніпро в 1861 р. (lern. Укр. РСР); Штори були спущені (Довж.); Іде було собі [ївга] — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (Вовч.)]; 2) спущенный; напущенный [Обидва старі посланці вже добігли до воріт, коли завили й загавкали спущені з цепу собаки (Донч.)]; 3) спущенный [Оглядаючи спущений скат, шофер скрушно почухував лоба (Гонч.)]; 4) уступленный, убавленный; сбавленный, скинутый. Ср. спускати 1—3, 6. спхнути (спхну, спхнёш) редк. см. спихати, зіпхнути. сп'яна см. сп'яну. сп'янений опьянённый [Шумів Веселий поїзд, несучи людей, Всіх до одного сп'янених весною (Рил.)]. сп'янити см. сп'яняти. сп'янілий опьяневший; разг. опьянелый [На прощання Плужник, зовсім сп'янілий, роз- Хвастався перед Сиволапом, що він все може, що на нього можна цілком звіритись (Ткач); Сп'янілий від пахощів снігів, води, повітря, він довго сидів на стовбурі бука у затишку (Скляр.)]. сп'яніння опьянение [Сп'яніння є по суті отруєнням (Наука і життя, 1958, 10); Захоплення Вадимом — це був короткий сон, жорстоке сп'яніння (Руденко)]. сп'яніти, -нію, -нієш опьянеть [Сергій: Прошу, прошу чарочку. М и р о н наливає: Може, тобі, Сергію, вже досить, а то зовсім сп'янієш (Корн.); Тася сп'яніла від духмяних пахощів весни (Дмитр.)]. сп'яну, сп'яна нар. разг. спьяна, спьяну [Не слухайте, се він перепивсь та сп'яну химери погнав (Квітка); Семен «показував» жінці сп'яна всю, скільки мав, свою силу (Л. Укр.)]. сп'янчйти, -чйть (кого) безл. обл. опьянел (кто) [Як випив три чарки, так його й сп'янчило (Черниг. у. — Сл. Гр.)]. сп'янчйтися, -чуся, -чйшся обл. опьянеть; напиться; (загубить себя пьянством —обычно) спиться [І жінку лає [коваль], і дочку; а як сп'янчиться, то всі вікном утікають: зараз битись! (Вовч.)]. сп'яняти, -няю, -няєш и редк. сп'янювати, -нюю, -нюєш, сп'янити, -ню, -нйш опьянять, опьянить; (только несоверш. перен.— ещё) одурять [Пахощі трав і світання легко сп'яняють мене, тільки вже скоро, кохана, літо веселе мине (Уп.); Квітка: Марусю! Тікаймо звідсіль!.. Я тебе оточу розкошами, я тебе обів'ю коханням, я тебе сп'яню ласками!.. (Стар.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)