Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сп'я 478 ері сп'ястися см. спинатися. орам, -му разг. срам [Чужа біда Панькові — сміх, Своя ж і стид, і ерам, і гріх (Боров.)]. срамйти, -млю, -мйш разг. редк. срамйть; книжн. посрамлять. срам йтися, -млюся, -мйшея разг. редк. срамиться; книжн. посрамляться. срамнйк, -ка разг. срамник [П є т р о: Що? Посвітила чим-небудь? Я в д о х а: Петре! Срамник! (Мирн.)]. срамнйця разг. срамница. срамота разг. срам, срамота [Покрив [бог] єси знову Срамотою свої люди (Шееч.)]. срамотний разг. стыдный; постыдный [І забудеться срамотна Давняя година, І оживе добра слава. Слава України (Шевч.)]. сребреник (серебряная монета) ист. серебреник, сребреник. сребро редк. см. срібло. сріберний поэз. серебряный [На траві ряхтить крапчаста Свіжа сріберна роса (Вирг.)]. сріблений 1) прич. серебрённый; 2) прил. серебрёный (разг.). сріблення серебрение. сріблильний спец. серебрильный [В сріблильну ванну додали розчин йоду (Веч. Київ, 1957, IV)]. сріблильник спец. серебрильщик, серебреник, серебряник [У Чернігові [у XVII ст.] були цехи: теслярський, шевський, рибальський, кравецький, сріблильників, ..бондарів та ін. (Іст. Укр. РСР)]. сріблистий серебристый; поэз. уст. сребристый [Серед сріблистого блиску од сонця і снігу весела світлиця ясніла, мов писанка весною на Великдень (Н.-Лев.); Поблизу мене лунав її сріблистий сміх (Фр.)]. сріблистість, -тості серебристость. сріблисто нар. серебристо. сріблисто-білий серебр йсто-бёлый. сріблисто-сірий серебр йсто-сёрый. сріблити, -лю, -лиш серебрить; поэз. уст. сребрить [Сивина все більше й більше сріблила волосся на його голові (Скляр.)]. сріблитися, -литься серебриться; поээ. уст. сребриться [Довга смуга води сріблилася проти сонця (Ле); Сріблиться уже сивина у волоссі (Пере.)]. срібліти, -ліб серебриться; поэз. уст. сребриться [Чи ба яке сукно, аж срібліє (Чер- ниг. у. — Сл. Гр.)]. срібло серебро; поэз. уст. сребро [А що ж то у його будинках Добра й худобоньки було! В коморах сала, срібла в скриньках, А все ж то марно так пішло (Г.-Арт.); Блищало срібло посуди (Коцюб.); V кишені [перехожий] знайшов дрібне срібло (Сміл.); За скелями яскравим сріблом виблискувала велика ріка (Вл.); Гості першого дня — золото, другого — срібло, а третього — мідь, — хоч додому їдь! (приказка)]; ж и- в ё срібло см. живий 1. срібловйдний сребровйдный (книжн.). оріблолюбець, -бця книжн. уст. сребролюбец [Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (Іван.)]. сріблолюбний книжн. уст. сребролюбивый. сріблолюбство книжн. уст. сребролюбив. І сріблоносний геол. сереброносный, среброносный. сріблоносність, -ності геол. сереброносность, ереброносность. сріблоплавильний мет. сереброплавильный. сріблотканий поэз. сребротканый (уст.) [Султан і Гандзя [клички коней] птицями летять, Хмарки переганяють сріблоткані {Рил.)]. сріблявий см. сріблястий. срібляк см. срібняк. срібляний серебряный [Кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (Мал.)]. срібляник 1) (серебряная монета) ист. серебреник, сребреник [Вони [гроші] пекли їй долоню, як тридцять Юдиних срібляників (Тулуб)]; 2) фольк. богач [Було, батько- стане розказувати того Гандибера, що він виробляв над дуками-срібляниками (Барв.)]. срібляр, -ра спец. серебрильщик, серебреник, серебряник [Срібляр., заливав на спеціальному столі лист скла розчином срібла {Вен. Київ, 1957, IV)]. сріблястий, (реже) сріблявий серебристый; поэз. уст. сребристый [Під промінням ! сонця сріблястий літак здавався легким (Собко); Тільки тепер всі почули, який у цього несміливого юнака сріблястий голоо (Збан.); Невисокі, під гонтям доми білілися до сонця, мов сріблява луска (Фр.)]; ^та тополя серебристый' тополь. сріблястість, -тості серебристость; поэз. уст. еребрйстость. сріблясто нар. серебристо; поэз. уст. сребристо [Сріблясто вилискує неподалік у посадках сива маслина (Гонч.)]. сріблясто-білий серебр йсто-бёлый. сріблясто-синій серебр йсто-ейний. сріблясто-сірий серебр йсто-сёрый. срібнастий редк. серебристый; поэз. уст. сребристый [Килим срібнастий кругом розстелився, Квітом всі луки укрились (Манж.)]. срібний 1) прил. серебряный [Срібний келих стояв серед столу (Куч.); Як мені татко дарує срібні п'ятачки, то мамця їх ніколи не забирає (JI. Укр.); Дивилися просто перед себе стомлені орлині очі, на жилавій шиї — горда срібна голова (Янов.); Срібний дитячий голосок дзвенить коло неї (Фр.)]; 0 ^ний блиск (руда) серебряный блеск; ~не в є с і л я серебряная свадьба [Нещодавно вони відсвяткували срібне весілля (Собко)]; 2) (род. срібного) сущ. ист. серебреник, сребреник [— Що у тебе, чоловіче? — Яйце. Пан пізнав, що те яйце золоте, і каже: — Що ти за нього хочеш? Най тобі дам п'ятсот срібних (Закарп. казки Калина)]. срібник см. срібняк. срібніти, -ніе серебриться; поэз. уст. сребриться [Срібнів від електрики майдан Дзержин- ського (Кирил.)]. срібно нар. поэз. серебристо [Пролинув угорі Крижак заблуканий, і срібно продзвеніло Туге його крило (Рил.); Голоси дівчат ще срібно бриніли в повітрі (Ткач)]. срібноволосий поэз. среброволосый [Такий він [вітер] гарячий, такий нетерплячий. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)