Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ста 488 ста ся досить швидко і зробився тепер майже бібліографічною рідкістю, хоча видання, невважаючи на старанність, вийшло непоказне (Фр.)', Всі накази він вислуховував уважно, вдумливо, виконував їх без метушні, з винятковою старанністю (Ткач)]; зайва ~ть см. зайвий. Ср. старанний. старанно нар. старательно, со старанием; ревностно, со рвением; усидчиво; исполнительно: усердно, с усердием; истово; прилежно; заботливо; тщательно [Скінчивши крутити, він старанно заклеїв цигарку (Коцюб.); Зашуміла в засіки пшениця, старанно витрусив Цимбал один лантух, потім і другий (Гонч.)]. Ср. старанний. старання старание; (большое — ещё) рвение; усердие [Вона одна знала всі його старання, всю затамовану тривогу, якою пройнято його неспокійне серце (Ряб.)\ Ми з великим старанням і любов'ю виконали перше, і друге, і третє замовлення (Мик.)]; при всьому ~ні, п р и всіх ~нях при всём старании [Я не вмію писати [лисіір] ліпше при всіх стараннях (Л. Укр.)}. Ср. старатися 1. старатель, -теля 1) горн, старатель; 2) (усердный человек) уст. старатель, радетель, ревнитель, рачйтель [Що ж з нашим Тихоном? Може, люди у щасті його зовсім і забули? Ну, ну, не знаю, щоб такого старателя забули! (Квітка)]. старательський горн, старательский. старати, -раю, -раєш обл. доставать; (с трудом — ещё) добывать, раздобывать; (собирая, сберегать) разг. прикапливать [Гроші Славко старав із двох джерел: мати йому давала та й брав тихцем від батька (Март.); Вона., старала для неї [дочки] віно (Стеф.)]. старатися, -раюся, -раешся 1) стараться; (проявлять усердие — ещё) усердствовать; (трудиться, прилагать усилия разг. — ещё) биться; (стремиться к чему-либо) книжн. уст. искать [Степан старається більше наловити риби, бо за це його завпеди хвалить мати (Коп.); — Бач, старається котигорошок! — промовив хтось з темряви,— аби молодиця слово сказала, в пекло полізе (Коцюб.); — Для народу стараємося, для нашої держави, — просто, без афектації, продовжувала ланкова (Минко)]; 2) (про кого, про що) разг. заботиться (о ком, о чём) [За молодих літ баба., тямовита була і рухлива — старалась про дітей: одного в кравці, двох у шевці оддала (Барв.); Треба було їй самій про все ду- мати-гадати: й про одежу дбати й про харч старатися (Мирн.)]; 3) разг. доставать; (с трудом — ещё) добывать, раздобывать [Люди боялися спізнитися з весною, треба було старатися насіння, а збіжжя було дороге (Кобр.); Панськая ласка літом гріє, а на зиму кожуха треба старатися (Ном.)]. старе 1) прил. см. старий 1—2; 2) (род. старого) сущ. старое [Літа йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Мирн.); Старе як мале, казали люди, бачивши їх (Янов.); Хто старе поминає, той щастя не має (Ном.)}; ~рё її мале см. мале 2; товкти г^ре см. товкти. старезний, старенний очень старый, древний, ветхий, разг. старый-престарый, старёхонький, старёшенький; (доживший до глубокой старости — ещё) престарелый; (о людях: немощный от старости — ещё) дряхлый, уст. утлый [Двоє чиїхось хлопців, обнявши з обох боків, вели старезного діда з довгою білою бородою (Янов.); До неї підходить., молодиця в старезному широкому пальті (Хижн.); Оглянули ми церкву Софії, з старенною мозаїкою, (Коцюб.)}, старезність, -ності древность, ветхость; престарелость; дряхлость. Ср. старезний. старенний см. старезний. старенька 1) прил. см. старенький 1; 2) (род. старенької) сущ. уменыи., ласк, старушка, разг. старушеч?:а; (о жене разг. — ещё) старенькая [І пішла собі старенька дому (Вовч.); Як скочить з полу [Улас], як пригорне до серця свою стару, як заплаче гірко, і каже: «Спасибі тобі, моя старенька!» (Квітка)]. старенький уменыи., ласк. 1) прил. старенький [Пішов козак нерозумний Слави добувати, — Осталася сиротою Старенькая мати (Шевч.); Русяву головку [Дмитрика] прикривав старенький картузик з одірваним козирком (Коцюб.)]; 2) (род. старенького) сущ. старичок; (о муже разг. — ещё) старенький [К н у р и х а: ..Та тут і мій старенький? (Мирн.)]. старесенький ласк. разг. старёхонький, старёшенький [Біля мене всі товчуться — І веселі діти в'ються, І старесенький дідок Тут мурлика, мов коток (Гл.)]. старецтво 1) церк. старчество; 2) (собирание милостыни как средство к существованию) нищенство; 3) собир. нищие; разг. нищета. старець, -рця 1) редк. старик; (о престарелом уважаемом человеке; церк.) старец; старці, -ців мн. ч. старики, старцы [Перед ними лежав старець, літ, може, 65 (Фр.); Чоловік, крекнувши, зводиться на лікоть. Сивавий заріст на небритих щоках робить його зовсім старцем (Вільде); Роботою керує поважний старець, срібно- кучерявий ієромонах Сильвестр з посохом і золотим хрестом на грудях (Коч.)]; 2) нйщий; старці, -ців мн. ч. нйщие [Після обіду Мотря старцям роздавала по шматку паляниці в торбу (Мирн.); Ласун худобу всю на ласощі проїв; На старості— старців повів! (Боров.)]. стареча 1) прил. см. старечий; 2) сущ. см. старйн я. старече1 прил. см. старечий 1. старече2 см. старечо. старечий 1) стариковский, старческий; (относящийся к старухе) старушечий [Оженитися старому На такій дитині! Схаменися, не женися: ..Будеш плакать, і нікому Ті сльози старечі Буде втерти, не женися! (Шевч.); Машиніст пішов, трохи згорбившись, старечою ходою (Ле); Як і колись, забув би я про втому, тільки б відчуть тепло старечих добрих рук... (Сос.)]; 2) нищенский [Кобзарський цех належав |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)