Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ста 489 ста до великої старечої спілки, тільки був він там найвищим щаблем (Тулуб)]. Ср. старець Д—2. старечість, -чості старость; книжн. уст. старчество. старечо, (реже) старече нар. по-старикбвски, старчески [Бабуся старенька підійшла до чоловіків, зашамкала старечо губами (Головко); Тихо стало в лісі, страх як тихо. Тільки бородатий дідуган Хо, старече хихикаючи в бороду, стоїть на галяві... (Коцюб.)]. стариган, старигань фам. старикан, старичина; прен. разг. старикашка, старичишка, старичонка [Хороший стариган батько! (Кундз.)', Справді, як він сміє, цей стариган, так безапеляційно стверджувати, що Андрій не любить шахти? (Гур.); Старигань з насолодою витягав вудку (Іван.)]. старизна собир. разе. 1) (о вещах, одежде) старьё; 2) (о людях) прен. старьё, старичьё [Ляш хотів поставити чарку на стіл, але рука тіпнулась, чарка впала додолу й розбилась на скалки.. Якийсь пан з гостей не втерпів і вголос промовив: «І пощо таку старизну скликати?» (Л. Укр.)]. старий 1) прил. старый; (о человеке — ещё) престарелый; (о строениях, вещах, одежде um. п. — ещё) обветшалый, ветхий; (бывший в употреблении — ещё) подержанный, изношенный; (обычно о животных) матёрый, матерой [Кирило до Петра: ..То тепер я став і старий, і нікчемний, а колись— огонь був! (Мирн.); На нім одежа стара і подерта (Фр.)\ Старий уже у нас, сирівець став. Пора б нового уварити '(Мирн.)', Ми вийшли до Дніпра, до старого, сивого Дніпра (Верш.); Старі мечі поржавіли,— нових ще не скували молодії руки (Л. Укр.)]; ~рйй вовк старый (матёрый, матерой) волк; ~р6го горобця на полові не зловиш (не обдуриш) см. полова; r~pa діва (дівчина, дівка) старая дева; обл. вековуха, вековуша, вековушка [— Годі, дівчата, — зупинила Волю і Раду Аліна, — нехай собі називають нас старими дівами, ми не потребуємо їхнього товариства! (Янов.)]; ~рйй дуб старый (матёрый, матерой) дуб [Під старими дубами стоїть маленький палац (Н.-Лев.)]; ~рї н малі см. малий 2; ^рйй кавалер (парубок) старый холостяк [Лікар: ..Думаєте, добро яке з того бурлакування? де там! Старий кавалер, то так, все одно, як старий собака (Л. Укр.); Як це сталося, що вона пішла за нього, вічного наймита, старого парубка, бурлаку.. — і досі не знає (Коцюб.)]; ~рйй кінь борозни не зіпсує поел, старый конь борозды не испортит [— Нічого, що старий, — подумав Кузьмич. — Старий кінь борозни не зіпсує (Руденко)]; ~рё л у б'я см. луб'я 2; «^рі речі старые вещи, ветошь, старьё; ~рйй хрін см. хрін; досить ~рйй довольно старый, староватый; 2) (давний, давно существующий, давно известный) прил. старый; (предшествующий тепереги- нему — ещё) прежний [Думка була, що Ви все на старій посаді, що — мовляв — на одному місці і камінь мохом обростає (Мирн.); Се була стара ворожнеча між їхнім [Івановим] родом і родом Гутенюків (Коцюб.); Він старий льотчик, хоч зовсім ще молода людина (Трипіл.); Старі друзі стрічалися часто (їльч.)]; ~рйй звичай старый (старинный, стародавний) обычай [Софта вів далі.. Старі звичаї ламаються, пропала чесність, простота (Коцюб.)]; ~ра істина старая истина; з а г^рйм з в й- ч а є м см. звичай 1; за ~рі'х часів см. час 1; r^pa пісня — по-новому співана« <-«•>ра пісня — нові струни см. пісня 1; 3)(род. старого) сущ. старик, стармй(разг.); (о муже шутл.— ещё) благоверный; (в обращении фам. — егцё) старина [Старий підійшов до Коли і мовчки пішов з ним поруч (Кундз.); Нащо їй велика хата? Сама вона живе в ній із своїм старим: ні діток не має вона, ні родини (Л. Укр.); Ганна: Ти що ж, старий, залицяєшся? (Корн.)] старик, -ка 1) старик; книжн. старец [Терен ь: ..Старик сердиться, бо сам розуміє свої помилки (Мик.); Черкащину було прикро, що його не почує старик — тонкий знавець музики (Дмитр.)]; ~кй, -кїв (мн. ч.—о старых людях — мужчинах и женщинах) старики [Послухайте мене, я таки пожив на світі, бачив дечого чимало на своєму віку, а що й чував від стариків (Квітка)]; 2) (старое русло реки) старица, староречье [Дніпро з притоками, стариками., поснувався по землі (Довж.)]. старіша 1) старина [Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, ..Про старину, про те диво, Що було, минуло... (Шевч.)]; в ~ну (в значении нар.) в старое время, в старину, встарь [Не так тепер і в пеклі стало, Як в старину колись бувало (Котл.)]; 2) (в обращении) фам. редк. старина; 3) (старые люди) собир. обл. старики (мн. ч.); разг. прен. старичьё [Старина, утомившись на полі, спала кам'яним сном, а молодь., вночі прирімала нову силу в себе, і безсонниця їй тільки здоров'я додавала (Вільде)]. старинка ласк. разг. старинка [Нумо знову, Поки новинка па основі, Старинку божу лицювать (Шевч.)]. старйнний см. старовинний. старйня, стареча собир. старики (мн. ч.)Т разг. прен. старичьё; (об отце и матери — обычно) родители [Танець докотився до кутків, де кружляла дітвора, і до призьби коло пекарні, де сиділа старйня (Л. Укр.); Сходились коло церкви або десь у лісі, щоб старйня не знала, як кохаються діти ворожих родів (Коцюб.)]. старити (старить) старить [Побачив [Антін] зморшки Монте-Соляро, які ніколи його не старять (Коцюб.); Притихлими вулицями села несли строкарі свої розбуркані думки та роздуми, що молодять і старять хлібороба (Ст.); Любов поранить і обманить, Любов пом'якшує й старить... (Рил.)]. старитися, -рюся, -ришся разг. стариться |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)