Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
«ста 490 ста [Кажуть про^ неї [чарівницю] люди, що вона як удень, то і стара, а як сонце заходить, так вона і молодіє; а у саму глупу північ стане молоденькою дівчинкою, а там стане стариться (Квітка)]. стариця 1) обл. старуха [От не було на молодиці, та сталось на стариці (Ном.)]; 2) обл. нищая (сущ.), нищенка; 3) (старое русло реки) старица, староречье. старичок, -чка ласк, старичок [Суддя був собі простенький старичок (Мирн.); На естраді з'являється жюрі конкурсу — п'ять шановних старичків (Коч.)]. ¦старі 1) прил. см. старий 1—2; 2) (род. старих) сущ. старики; (отец и мать — обычно) родители [Вона все тікала з хати, щоб не бути вкупі з старими (Коцюб.); Г р и ц ь к о до Петра: ..Ви ж знаєте, що наші старі й досі ворогують (Мирн.)]. -старійшина 1) ист. старейшина [В управлінні родовими общинами [слов'ян]., брали участь всі їх дорослі члени, які вирішували на народних зборах (віче) всі найважливіші справи: про війну і мир, про вибори вождів племені, а в родовій общині — старійшин Aст. Укр. РСР)]; 2): Рада г^шин Совет старейшин [За дорученням Ради старійшин короткою промовою сесію відкриває найстаріший депутат академік К. М. Биков (Рад. Укр., 1959, IV)]. старіння 1) старение (книжн.) [Процес старіння організму є складною біологічною закономірністю (Фізіол. ж., 1956, II, 3)]; 2) спец. старение; ~ня металу старение металла. старісінький разг. очень старый; разг. старёхонький, старёшенький. «старість, -рості старость; престарелость; обветшалость, ветхость; изношенность [Старість— це., своєрідна хвороба, яку можна і треба лікувати (Наука і життя, 1957, 5); Ще старість не прийшла, а все минуле не раз мені стає перед очима (Л. Укр.); Темна стара церковка. Уся вона наче скорчилася від старості (Вовч.)]; ~тю (в значении нар.) на старости лет [Іван Петрович старістю майже щодня відвідував., сторожа-садівника (Ле)]; глибока ^ть глубокая старость; престарелость; н а ~ть, н а прості [л і т] на старости лет [Мене по волі і неволі Носило всюди. Принесло На старість ледве і додому (Шевч.); На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувать дочці й онукам, де він бував (Н.-Лев.)]; під ~ть под старость [Багато на світі таких бабів. Не красне їх життя змолоду й посередині, а під старість — тиняючись та просячи милостині, гине під плотом (Коцюб.)]; ~ть не радість поел, старость не радость. Ср. старий 1. старіти (старію, старієш) и старітися (старіюся, старієшся) стареть, стареть (уст.), стариться, старёться (уст., разг.); (сильнее) дряхлеть, дряхнуть (разг.); (разрушаться, приходить в негодность от времени, а также перен.: терять былое значение — егцё) ветшать [Усе так само ходила удова на поденщину, та усе менша їй плата була, затим що вона усе старіла, слабіла (Вовч.); Тяжко дітей годувати У безверхій хаті, А ще гірше старітися У білих палатах (Шевч.); Тини осувалися — нічим їх городити, хати старіли, кривилися (Мирн.)]. старішати, -шаю, -шаєш стареть; уст. стареть [— Оці діти тілько життя нам збавляють: кожний рік, що вони більшають, то ми старішаємо, — думав далі з досадою Хведір (Григ.)]. старка 1) (водка) старка [Перед обідом випили по чарці старки (Фр.)]; 2) (старая птица) с.-х., охотн. старка [Кури та індички в перший рік несучості дають в середньому більше яєць, ніж переярки або старки (Птахівн.)]. старкуватий старообразный [Софія з погордою глянула на трьох старкуватих та гладких німців, що сиділи близько неї (Л. Укр.)]. старкувато нар. старообразно. старлйвий см. старовлйвий. старнйк, -ка обл. трава, не скошенная в прошлом году [Он на вигоні старнйк, он молоді соковиті трави (Смол.)]. старнпост мор. старнпост. староболгарський староболгарский [Позитивну роль у розвитку і збагаченні літературної мови Київської Русі відіграла також старослов'янська (в основі своїй староболгарська) мова (Курс укр. мови)]. старовизна собир. разг. старьё [В мене в доволі всякої старовизни та дранок (Н.-Лев.)]. старовина 1) собир. старьё (разг.) [Грають [в аматорських гуртках] «по-старому» усяку старовину (Ел.)]; 2) обл. старый материал, использованный для пошива новой одежды; (неточно) старьё [Та хіба сей кожух з нового? То з старовини, з тих старих смушків (Екатер, у. — Сл. Гр.)]. старовина 1) старина, [далёкое] прошлое (сущ.); (очень отдалённые времена — ещё) древность [Розказує [матуся], було, мені, прядучи, казки, як наші батьки вільними козаками по Дніпру жили, і пісень гарних про ту старовину співала (Вовч.); В Карпатах держаться старовини в усьому, навіть в колядках та щедрівках: це край, захищений горами од усякого побічного впливу (Н.-Лев.)]; в «-~ну (в значений нар.) в старину, встарь [Не знаю, чи водиться де тепер щира любов, а в старовину се діялося (Квітка)]; згадати ~ну см. згадувати 1; сива ~на седая старина (древность) [Сімферополь вражає подорожнього своїми старовинними будівлями, пам'ятниками сивої старовини та чудесними краєвидами (Вишня)]; 2) (исторические памятники, старинные вещи) старина; древность, (чаще мн. ч.) древности; уст. антйк [— Ну, вже й заводи!— посміхнувся Груз- дьов. — Заводи з дерев'яними насосами!..— На брухт би ті насоси- віддати.. —Ну, не кажіть так, — палко заперечив Павлусь. — Це ж старовина, історична минувшина. її берегти треба (Донч.)]. старовинний, (реже) старйнний старинный; (очень старый — ещё) древний [Тут [у біб- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)