Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ста 492 ста вою схоже на малюнок, вирваний з історичного альбома, в котрому намальовані староруські городи Новгород або Київ (Н.-Лев.)]. старосвітній см. старосвітський. старосвітство, старосвітськість, -кості ста- росвётскость (книжн. уст.) [У мене урядження старосвітське, але воно., в гармонії й рівновазі з моєю особою, з котрої дише, може, дещо також вже старосвітством (Коб.)]. старосвітський, (реже) старосвітній старосветский; перен. старозаветный [Максим не забув старосвітського звичаю: поїхав сам і вблагав Явдоху поїхати на оглядини (Мирн.); Старосвітські меблі оббито новим репсом (Фр.)\ Що то за добрячі люди, старосвітні, прості! (Вовч.)]. старосвітськість см. старосвітство. старосвітщина, обл. старосвїтчина, старосвіч- чина старина [О. Гервасій.. держався ста- росвітчини (Свидн.); Грізно махала рукою [Наумиха], проклинаючи зрадників старосвіччини (Коцюб.)]. старослов'янізм, -му лингв, старославянизм. старослов'янський лингв, старославянский; ~ка мова старославянский язык. староста 1) староста [Волость уся в зборі: старшина, писар, староста, судді (Мирн.); Данило Харитонович забігав до церковного старости (Панч)]; 2) (в классе, кружке и т. п.) староста [Ліда вчиться дуже добре, і її обрали старостою класу (Ron.)]; 3) (в свадебном обряде) сват [Він ходив старостою по весіллях у добрих людей (Вовч.)]; -rwTA, -тів мн. ч. сваты [Не одні старости заходили і до старого Дрота сватати Марусю (Квітка)]. старостат, -ту старостат. староство уст. староство [Пан Пулявський навербував полк шляхти і насунув у Чигиринське староство силою приневолювать народ до унії (Стор.); Не минуло й трьох днів, як дозорець із староства прийшов стягати подимне (Панч)]. старостиха разг. старостиха [Коні ще раз спинили коло церкви, де стояв за столом староста з старостихою, вітаючи молодих хлібом-сіллю (Н.-Лев.)]. старостування выполнение обязанностей старосты [Морозові тепер до всього байдуже, після того, як з наказу земського його позбавили старостування (Горд.)]. старостувати, -тую, -туеш занимать должность старосты [Кіндрат Антонович: ..Перш старостували полковники (Кроп.); Як гримне Лев на Мужика: «Ти хто такий? Посада в тебе тут яка?» «Всевладний царю наш!— Мужик йому гука: Я старостую тут над водяним народом» (Воскр.)]. староукраїнський староукрайнский [Механічно відчиняє [Орест] важкі дубові двері, різьблені мереживом староукраїнського стилю (Досв.)]. староцерковнослов'янський лингв, древнецер- ковнославяяский. старощі, -щів старость, книжн. уст. стар- нество; (перен. поэз. — ещё) седины [Р і- чард..: Яка сумна чогось сьогодні мати... Се ж певне я їй жалю завдаю... Але сей смуток до лиця матусі. У пеї гарні старощі... (Л. Укр.)]; сміятися із г^щів смеяться над старостью; поэз. смеяться над сединами. старт, -ту спорт., ав. старт [Ярина стала на старт, Ніна опустилась перед білою лінією поруч неї (Собко); Літак рушив з місця, покотивши на старт (Трубл.)]. стартёр (род. стартера) 1) спорт., ав. стартер, стартёр (разг.) [Стартер скомандував бігунам зайняти місця (Собко); Стартер махнув — і, мов колись, пробігши тільки мить, бомбардувальники звелись у райдужну блакить (Уп.)]; 2) техн. стартер, стартёр (разг.) [Ліза сіла в кабіну, натиснула на стартер (Руденко)]. стартовий спорт., ав. 1) прил. стартовый; 2) (род. стартового) сущ. стартер, стартёр (разг.) [Прапорець стартового майорить па вітрі (Куч.)]. стартувати, -тую, -туєш спорт., ав. стартовать [На стадіон вбігає взвод, що стартував першим (Вагм.); Радянський Союз відкрив нову еру в прогресивному розвитку людства. Ми по праву пишаємось, що космічні кораблі стартують з радянських космодромів (Літ. газ., 1961, VIII)]. старувати, -рую, -руєш разг. 1) стариться [Весною нам судилося цвісти, А восени вже треба старувати (Гл.)]; 2) (распоряжаться в качестве старшего) верховодить, главенствовать; 3) (обычно о детях, рассуждающих по-взрослому) старовать (обл.) [—Що мені та школа — хліба дасть? — старує десь у куточку Василько (Вас.)]. старуватий староватый [Порфирій Т.: ..Наречена-бо, кажуть, старувата. Сорок з гаком (Коч.); Покрівля, правда, старувата, злягла, зеленим мохом узялася на північному причілку (Цюпа)]. стару к, -ка обл. старик. старун, -на разг. ребёнок, любящий рассуждать по-взрослому [Вони не такі старі, як давні (найпаче про старунів, що люблять старувати) (Ном.)]. старунок, -нку обл. старание; забота [Всяка господарка складається з двох частин. Одна частина — старунок, а друга — пожиткування (Март.)]. старуха старуха; книжн. старица [Вже старуха сива, а пам'ять молода (Вовч.); Г о- р и ц в і т: ..Нема нічого гіршого, як мати діло з старухами (Корн.)]. старушенція фам. старушенция [Горицвіт: Біжу до своїх старушенцій! (Корн.)]. старушка ласк. разг. старушка [Старушка присіла собі коло панни і розповіла їй все, що за Вронського знала (Мак.)]. старушок, -шка ласк. разг. старичок [В нашому селі був священиком старушок древній дуже (Вовч.)]. старцівство собир. разг. нищие; разг. нищета [Ви, мабуть, вперше начепили торби та вшелепались поміж оце старцівство (Н.-Лев.)]. старцівський нищенский, нищих (род. п. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)