Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ста 493 ста от нищие) [Люди рушили з церкви. Рушила й старцівська ватага од церкви й перейшла під монастир (Н.-Лев.)]. старцювання нищенство [Я певний в тому, що старцювання дасть нам більше заробітку, ніж писарювання (Н.-Лев.)]. старцювати, -цюю, -цюєш нищенствовать; разг. побираться; уст. ходить по миру [Знов старцювати?.. Ні, не буду, не хочу й бачити того Гаврилка, що навчив мене руку простягати (Коцюб.)]. старцюга разг. презр. нищий (сущ.) [—Покійний дід казали, що кобза будить людей, щоб не поснули їхні душі в ярмі. — Може, воно й правда, — сказав батько, поміркувавши, — тільки ж кобзар — то жебрак, старцюга, за милостиню грає... А скрипаль — справжній музика (Бурл.)]. старча, -чати, старченя, -няти нищенствующий ребёнок; (неточно) попрошайка, оборвыш [Усі на сім світі — І царята, і старчата — Адамові діти (Шевч.); Не вмивалася [Дорка], ходила нечупарою, нечі- саною, на ногах виразки, одежа пошматована, — старченя та й годі (Янов.)]. старчачий нищенский, нищего (род. п. от нищий) [Я ніколи не забуду, як ви, Панасе Максимовичу, підняли мене, малого хлопця, старчачого поводиря на ярмарку, і привезли в комуну (Минко)]. старченя см. старча. старчик уменьш., ласк, от старець 1 [Гор- пина бачила себе уже в Києві на прощі, уявляла себе на бесіді з праведними ченцями та побожними старчиками (Л. Янов.)], старчити, -чить обл. см. стачити. старчиха нищенка, нищая (сущ.) [В калюжах вся улиця, Сумно старчиха бреде (Граб.)]. старчовод разг. 1) поводырь; 2) (попрошайка, бродяга) нищеброд [Одягла я його оце, причепурила — посидь же, кажу, Колю.. Я ж пішла одягатись, а там під вікном свиснув якийсь старчовод, то він і повіявся з двору (Вас.)]. старша 1) прил. см. старший 1—2; 2) (род. старшої) сущ. старшая [—Добрий день, товариші, — привітався Ляшенко, заходячи до першої кімнати, де працювало п'ятеро інженерів, серед них Зоя Василенко — старша групи (Собко)]. старшенький уменьш., ласк. разг. старшенький [У багатого пана було двоє синів. Старшенький удався собі тихий, слухняний (Стор.)]. старший 1) прил. старший (по возрасту, служебному положению, званию) [Старшого Кайдашевого сина звали Карпом (Н.-Лев.); Зоня була не вчителькою, а старшою літами і меншою становищем товаришкою (Л. Укр.); Старші письменники — учителі наші (ніде правди діти) більш прислухалися до живої народної мови (Коцюб.); Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь (Квітка); Остання ж відповідь командира свідчила, що він із старшим інженером таки розмовлятиме (Трубл.); Кардаша запитували, чи не згодиться він зайняти посаду стар- I шого наукового працівника відділу полезахисного лісонасадження (Жур.)]; 2) прил. (сравн. ст., в значении сказуемого) старше; (по возрасту уст. — ещё) старее, старе [Коли вони [ІваніМарічка] старшими стали, забави були вже інші (Коцюб.); Хвилясті кучері затемняли дівоче обличчя, робили його блідішим і старшим (Ст.)]; ~шин за кого, за що (від кого, від чого, кого, чого, ніж хто, ніж щ о) старше кого, чего (чем кто, чем что, нежели кто, нежели что) [Фаня була на два класи старша за неї, але вона добре пам'ятає її (Коцюб.); Карпо, сусіднього міщанина Окуня син, трохи старший від Івася (Мирн.)]; 3) (род. старшого) сущ. см. старший, старший, -шого сущ. разг. старший, разг. старшой; (в семье обл. — ещё) большак; (в семье и о начальнике, главаре уст., разг.— ещё) набольший [Дочко моя, Мар'яно! Оддам тебе за пана, За старшого, багатого— За сотника Івана (Шевч.); А кому ж бути в нас за старшого? На майдані знявся гомін: січовики вже давно намітили старшого (Панч)]. старшина1 (собир.: зажиточная верхушка казачества в XVI—XVIII вв.) ист. старшина [В самій Січі найвищим органом управління була очолювана кошовим отаманом січова старшина, яка складалася з судді, писаря і осавула (Іст. Укр. РСР)]. старшина? 1) (выборное лицо) дорев. старшина [Волость уся в зборі: старшина, писар, староста, судді, соцькі (Мирн.)]; 2) воен., мор. и пр. старшина [Обрали колгоспники на голову правління демобілізованого старшину самохідної артилерії Митрофана Пантелеймоновича Борзила (Вишня); Старшина міліції., загородив їм дорогу (Руденко)]. старшинство (должность, звание старшины) старшинство [Косінський став на старшинстві у реєстрового козацтва (Ле)]. старшинство старшинство [За стіл сідали [козаки] по старшинству, хто раніше вписався до куреня (Панч)]. старшинський1 старшинский [Зібралася старшинська генеральна рада (Кач.)]. Ср. старшина1. старшинський2 1) старшинский; 2) старшинский [На погонах, вшитих у плечі фуфайки, товстим шаром осіла сіра пилюка. Ледве помітно жевріють з-під неї червоні старшинські «молотки» (Гонч.)]. Ср. старшина2 1—2. старшинування, старшування 1) старшйнство- вание (редк.); 2) начальствование; главенство, верховенство [Ні похвальба старших, ні покора нижчих не вдовольняли Максима. Стало йому те старшинування гірше полиню... (Мирн.); На весь час морського походу від берега до берега він віддав старшування Жмайлові, який після старого Бурляя вважався в запоріжців найдосвідченішим мореплавцем (Ле)]. Ср. старшинувати 1—2. старшинувати, -ную, -нуєш и старшувати, -шую, -шуєш 1) (быть старій иной) стар- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)