Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
«те 503 ста дани, і навіть смерть, але такого знущан- .ня не міг. Я втік на Січ (Тулуб)]. стерплий онемелый, онемевший; занемелый, занемевший; одеревенелый, одеревеневший; задеревенелый, задеревеневший; затёкший [Землетрус! Я зрозумів одразу. Я стояв і дивився, стерплий увесь, як зрушились стіни, немов живі (Коцюб.)]. Ср. стерпнути. стёрпний сносный; переносимый; терпимый. стерпнути и стерпти, -пну, -пнеш онеметь, занеметь (разг.), одеревенеть, задеревенеть (разг.)\ (только прям. — о руках и ногах — ещё) затечь [Тіло напружилось і ніби стерп- ло (Козач.)\ Стерпли руки. Пік чобіт... (Нех.)\. стерти см. стирати. стертий стёртый; вытертый; смаранный; истёртый; сглаженный, изглаженный [Лава була стерта й чиста (Н.-Лев.); Давид виймає з кишені шматок стертого напильника (Ст.); Приваблені написами на цій споруді, (туристи] намагались прочитати стертий дощами та людськими пальцями текст (Вільде); Се не Марічка була, а якийсь мокрий лантух, синя кривава маса, стерта річним камінням (Коцюб.); Коли поет притерпиться до слова стертого й невиразного, у нього й думка, і фантазія часом стають обважнілими, втрачають гостроту (Новин.)]. Ср. стирати. стертися см. стиратися. стёряний 1) потерянный, утерянный, утраченный; ср стеряти; 2) сошедший с ума, помешавшийся; обезумевший; тронутый [Татарии видер немовля з рук стеряної матері (Тулуб)]; ср. стерятися 3. стеряти, -ряю, -ряєш разг. потерять (что), утерять (что), утратить (что), лишиться (чего) [І холоне серце в грудях, Мов воно всю кров стеряло (Л. Укр.); Старий і досі не стеряв віри, що та слава знову вернеться (Мирн.)]; г^ти розум сойтй с ума, помешаться [в уме]; обезуметь; разг. тронуться, повредиться в уме [Вона [Христя] і йому на кисет шовкову хустку подарувала. Кирило мов розум стеряв з радощів, ухопив ту хустку обома руками, притулив до вуст, поцілував (Мирн.)]. стерятися, -ряюся, -ряєшся разг. 1) потеряться [Щебетне пташка раз чи другий голосненько — та й наче стеряється голосок у тому степовому роздоллі (Вовч.)]; 2) растеряться [Стерявшися першої хвилини^ вона швидко оговталась (Смол.)]; 3) сойтй с ума, помешаться [в уме]; обезуметь; разг. тронуться, повредиться в уме [Гапка: ..Як ухопив мене жаль за серце, як ухопив, що Василь тебе взяв, а не Степаниду, ну, немов стерялася!.. (Крон.); Пішла з того дня по селу чутка, що стерялася стара Когутиха (Цюпа)]. стесаний прич. стёсанный; утёсанный; истёсанный [Щілини між закругленими, але стесаними плисковато червонуватими колодками були зашпаровані й замазані білою глиною (Н.-Лев.)]. Ср. стісувати. стесати см. стісувати. стетограф мед. стетограф. стетографічний мед. стетографический. стетографія мед. стетография. стетоскоп мед. стетоскоп [Доктор Івановський на мить припав стетоскопом до грудей (Смол.)]. стетоскопічний мед. стетоскопический. стетоскопія мед. стетоскопия. Стефан см. Степан. Стефанйда см. Степа нида. Стефанія см. Степанія. Стеха см. Степа ни u.a. Стецько см. Степан. стибніт, -ту мин. стиСл.іт. стивідор, -ра мор. стииидбр. стиглий зрелый, спелый [Стиглим колосом звисає в полі пишний урожай (Сое); Рубець і Книш були, як стиглі кавуни, червоні (Мирн.)]. стиглість, -лості зрелость, спелость [Стиглість плодів і ягід поділяють на технічну і споживчу (Колг. Укр., 1956, 7); Далекий крик у вечоровім полі, Снопи у копах, зорі охололі, Калини стиглість, бубни до весіль, — Це рідна осінь, це мій хліб і сіль (Мал.)]. стигма, стигмат ист., мед. стигма, стигмат. стигматизм, -му ист., мед. стигматизм. стигматик ист.у мед. стигматик. стигнути1, -ну, -нега (созревать) зреть, спеть; (перен.; приближаться — обычно) назревать [Настало літо. Почали стигнути плоди (Вишня); Скоро-скоро в нашім полі будуть стигнути жита (Сое); Ми знаємо, що перемога наша, В повітрі стигне блискавки удар (Рил.)]. стигнути2, -ну, -неш (охлаждаться) остывать, стынуть, стыть [Недопитий чай У склянці стиг (Рил.); Вона устала така веселенька, хоч і вчора її лаяно, та дитяче серце скоро стигне, образи швидко холонуть (Мирн.)]; кров г^не (о чувстве испуга, ужаса) кровь стынет (леденеет) [Стигне, холоне кров у моему серці!.. (Мирн.)]. стид (род. стида и стйду) 1) стыд [Серед такого величання йде сердешна Оксана, і куди йде, не зна, бо від стида і світу не бачить (Квітка); Поганому виду нема стиду (приказка)]; и і ~да ні совісті ни стыда ни совести; 2) предик, стыдно, совестно [Горпина до Оленки: Чи це ж тобі не стид та не сором обніматись з хлопцями? (Н.-Лев.)]; О ^д і сором! стыд и срам! стидати см. стидити. стидатися см. стидитися. стидити, -джу, -дйш и разг. стидати, -даю, -давш стыдить; разг. совестить [Зануда., вже більше не стидив Івана (Н.-Лев.); Вирівнює бабуня спину, В них віднімає хворостину, Стидає мокрих пустунів (Шпак)]; см. ещё соромити. стидитися, -джуся, -дйніся и разг. стидати- ся, -даюся, -даєшся стыдиться; разг. совеститься [Я іще стидився взять за руки Дівчину веселу і просту, А уже через степи і луки Міномета ніс важку плиту (Піп.); Вовчик давно зголоднів, та все якось стидає і ься признатися (Фр-)]\ см- ещё соромитися. стидка 1) прил. см. стидкий 1; 2) (род. стидкої) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)