Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сти 505 сти стиляжний разг. стиляжный [Підходить парубійко, ростом бог не скривдив. У стиляж- ній піжамі, у вузеньких, синеньких штанцях (Ковінька)]. стиль1, -лю 1) стиль; {художественная манера — ещё) вкус, уст. пошиб [3 будинків найбільше подобались мені університет і академія в класичному стилі (Коцюб.); Меблі в залі були червоного дерева, стилю ампір (Іван.); У Шангіна був характерний стиль керівництва, за який його любили всі працівники міськкому (Гур.); Ванда демонструвала два стилі: стиль брас — для довгочасної плавби — і стиль кроль — для швидкого запливу на короткі дистанції (Трубл.)\\ 2) филол. стиль; (манера писать или говорить — ещё) слог [Лише в радянську епоху досягають свого справжнього розвитку такі стилі української літературної мови, як науковий і публіцистичний (Літ. газ., 1952, VII); Кожний видатний письменник має свій стиль, в якому відбивається характер автора, його темперамент, його культурний і художній рівень (Іст. укр. літ.); Високий стиль вірша в його [М. К. Садовського] майстерній подачі поєднувався з благородною стриманістю і життєвою простотою (Минуле укр. театру)]; 3) (способ летоисчисления) стиль [1-го XI (нового стилю) була вже в Сан-Ремо. Тут мене прийняли по-рідпому (Л. Укр.)]. стиль2, -ля (палочка для писания на навощён- . них дощечках) стиль [Ко іт станцій випускає стиля з рук: Прости... не можу... М а р т і а н: Дай. Я сам скінчу. (Бере до себе табличку й стиля і пише помалу, але твердою рукою) (Л. Укр.)]. стильний стильный [Уважно розглянула [Галина] стильну архітектуру вокзалу (Крот.)]. стильність, -ності стильность. стильно нар. стильно. стильовий стилевой [Передвоєнна поезія М. Бажана характеризується актуальністю тематики, стильовим багатством Aст. укр. літ.)], стимул, -лу стимул [—До води поспішають [заробітчани], — сказала Софія. — Це для них зараз єдиний стимул... (Гонч.)]. стимулювання стимулирование [Ультразвукові коливання малої інтенсивності використовують для стимулювання росту мікроорганізмів (Наука і життя, 1956, 11)]. стимулювати, -люю, -люєш стимулировать [На розум Захара Віталій Леоптійович цілком покладався. Захар підтримав би Людмилу.., якось стимулював би навчання в консерваторії... (Ле)\. стимулюватися, -люється стимулироваться. стимулюючий стимулирующий [Конкурс матиме велике стимулююче значення для піднесення й розвитку дитячої літератури (Донч.)]. стимулятор, -ра стимулятор [Біогенні сти- . мулятори дають блискучий лікувальний ефект при цілому ряді захворювань організму (Фізіол. ж., 1956, II, 3)]. стимульований стимулированный. стинати1, -наю, -наєш, стяти и зітнути (зітну, зітнеш) 1) срезать, срезывать, срёвать; (деревья) рубить, срубать, срубить; (чем- либо острым — обычно) ссекать, ссечь, сносить, снести, снимать, снять [Невтомно, плавно коса ходить, стинає сухі стебла (Горд.); Улянка гострим, як бритва, ножем стинає верхню покришечку, а тоді переверне маківку над мискою, і жодне зернятко в неї не загубиться (Донч.); І кучерів моїх ще з того часу Холоднее залізо не стинало (Л. Укр.); А тут лозина зайва, тільки сік марне тягне з бідного куща. Стяти її... (Коцюб.); Як дерево зітнуть, кожний тріски збирає (Ном.)\; ~*ти голову кому срубать, срубить (сносить, снести, снимать, снять) голову кому, обезглавливать, обезглавить кого [Гнат був спокійний. Про нього! Най йому голову стинають, не те що судять, а він не житиме з жінкою... (Коцюб.); Князь присудив стяти Юрушеві голову (Н.-Лев.)]; 2) перен. редк. уничтожать, уничтожить; (противника — обычно) сражать, сразить [Нас переслідують, стинають, Уперто нас за хопту мають (Фр.); Хто перший ворога зітнув, Якого краю діти? (перекл. Грабовського)]. стинати2, -наю, -наєш, стяти и зітнути (зітну, зітнеш) (соединять) сводить, свести; (льдом — о реке, озере и т. п.) сковывать, сковать [Підгірські річки і потоки Мороз стяв льодом аж до дна (Фр.)]; ~ти зуби а) стискивать, стиснуть (сжимать, сжать; разг. сцеплять, сцепить) зубы; б) (только соверш.: умереть) разг. протянуть ноги; вульг. окочуриться [Як махнув [Тимоха] під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнула (Свидн.); Я роздавлю тебе, як жабу, Зітру, зімну, мороз як бабу, Що тут і зуби ти зітнеш (Котл.)]. стинати3 см. стенати2. стинатися1, -наюся, -наєшся, стятися и зітнутися (зітнуся, зітнешся) 1) сражаться, сразиться; (вступать в борьбу, спор — ещё) схватываться, схватиться, фам. сшибаться, сшибиться, сцепляться, сцепиться [Не раз стинався народ у нерівній боротьбі з силами ворогів, що вже хотіли святкувати тризяу по Русі (Рад. Укр., 1946, І); Загони зітнулися на рівному стену під Компаніївкою (Яиов.): Малий Готліб зразу боявся батька, але коли кілька ра:лв мати за нього завзято стялася з вітцем і отець уступив, хлопець своїм дитячим нюхом прочув, що й тут йому воля (Фр.)\; гатися зуб на зуб разг. сражаться, сразиться (схватываться, схватиться um. д.) не на шутку; (сильнее) сражаться, сразиться (схватываться, схватиться и т. д.) не на жизнь, а на смерть [В хаті заїдия, колотнечі: содома піднялась, що й не сказати. Мася з матір'ю зуб на зуб стинається (Свидн.)]; 2) (о зубах) стискиваться, стиснуться, сжиматься, сжаться; разг. сцепляться, сцепиться [Губи розбиті віддулись, а зуби міцно стялися (Фр.)]; 3) (о реке, озере и т. п.) редк. замерзать, замёрзнуть [Настала осінь. Подихнули морози, зціпили землю, зв'ялили гаї та діброви. Річка стялась і заблищала склом межи чорними |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)