Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ети 508 CT И стиха... (Вовч.); Стиха кидала [Наташа] на Колісника жартівливі погляди (Мирн.)]; 3) (не спеша, не сильно) тихо; разг. потихоньку; (не на полную силу) слегка [Лічу в неволі дні і ночі, І лік забуваю. О господи,, як-то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж ними, Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро і лихо! (Шевч.); Натиснувши стиха ручку, він крізь вузеньку щілинку заглянув до середини [кімнати] (Смол.)]. стихання стихание, утихание. стихар, -ря церк. стихарь [Паламарем дражнили Марка за те, що він часом прислужував у алтарі, надіваючи мальований стихар (Вас.)]. стихати, -хаю, -хаеш, стихнути, -ну, -неш стихать, тихнуть (разг.), стихнуть, утихать, утихнуть; (переставать звучать, говорить— ещё) смолкать, молкнуть, смолкнуть, умолкать, умолкнуть; (становиться неслышным — ещё) глохнуть, заглохнуть; (о работе um. п. — обычно) приостанавливаться, приостановиться; (только соеерги. перен.: успокоиться) улечься [Гримів, торохтів грім, далі став стихати (Квітка); Б л а г о н р а- и о в: ..Хуртовина не тільки не стихає, а посилюється (Корн.); Вітер стихнув, все мовчить; Буря утихає (Боров.); Володька сконфужено стих (Сенч.); Заходила осінь, а робота на полі не стихала (Десн.); Буча зразу стихла (Мирн.)]; не ^хаючи (в значении нар.) не стихая, не умолкая; (го- сорить — ещё) неумолкаемо, неумолчно, неумолкио [Нам важко було, а Катрю обняла якась радість божевільна: усе вона позгадувала і балакала не стихаючи (Вовч.)]. стпхача нар. редк. см. стиха, стихёнька нар. ласк. 1) тихонько; разг. тихохонько; потихонечку [Скрипачі та флейтисти награвали собі стихенька українську мелодію (Козл.)]; 2) втихомолочку, потихонечку; 3) тихонько; разг. тихохонько; потихонечку [Хоч іду стихенька, а таки йду, і ось вже наша загорода (Вовч.)]. Ср. стиха 1—3. стихира церк. стихира. стихійний стихийный [Обурення трудящих політикою Центральної ради було дуже велике, і в місті почались стихійні виступи (fem. Укр. РСР); Дівчина дивилася в море, бурхливе, грізне в своїй стихійній величі (Шиян)]; ^не лихо см. лихо1, стихійність, -ності стихийность. стихійна нар. стихийно. стихія стихия [Не було змоги одірвати очей від темної прірви, де вирувала стихія (Трубл.); Неоднаково й неодночасно приходить до людей свідомість, не швидко вивітрюється з душ дрібновласницька стихія (Янов.); Я — в своїй стихії і почуваю себе добре (Л. Укр.)]. стихлий утихший, утихнувший [Ще довго й лежачи співали. Та от і співи постихали І шепоти, і лиш Сула, Як стихлий спів, як сон, пливла... (Вире.)]. стихнути см. стихати. стихомйритися, -рюся, -ришся редк. см. утихомирюватися, утихомиритися 1—2. стичний« соприкасающийся. стичність, -ності редк. соприкосновение; столкновение [Тільки ненастанна, жива стичність з людьми може охоронити наше письменство від манівців (Фр.)]. стишати см. стишувати. стишатися см. стишуватися. стишений 1) заглушённый; приглушённый [За дверима почулися важкі кроки і стишені чоловічі голоси (Цюпа)]; 2) замедленный; убавленный; придержанный [Ярина досягла фінішу і стишеним кроком пробігла ще кілька метрів (Десн.)]; 3) сдержанный, удержанный; успокоенный, утишённый; умеренный. Ср. стишувати 1—3. стишення 1) замедление; убавление; придерживание; ср. стишувати 2; 2) успокоение [А л ь б і н а після моменту стишення знов вибухнула плачем: Ой, доненько! а за що ж ти мене скарала так? (Л. Укр.)]; ср. стишуватися З. стишено нар. 1) заглушенно; приглушённо [Відблиск зір Вже лився на гетьманський двір, І стишено, віддалеки Перегукались сердюки (Бажан)]; 2) замедленно; 3) сдержанно; успокоенно; умеренно. Ср. стишувати 1—3. стишити см. стишувати. стишитися см. стишуватися. стйшка нар. редк. см. стиха 2. стишувати, -шую, -шуеш и редк. стишатл, -шаіо, -шаеш, стишити, -шу, -шиш 1) (делать менее слышным) заглушать, заглушить; (слегка) приглушать, приглушить [Шумить чорнолісся, стишує його кроки Г та не може стишити стукіт серця (Ст.)]\ г^ти голос понижать, понизить голос [Чоловік стишив голос, і тому стало чутніше, як стріляли вже зовсім близько (Панч)]; 2) (делать менее быстрым) замедлять, замедлить; (ход, шаг — ещё) убавлять, убавить; (приостанавливать движение кого-либо, чего-либо) придерживать, придержать [Біля мосту через Стрий поїзд завжди стишує хід (Чорн.); На схилі Хрещатого яру, вкритого густим лісом, козаки стишили ходу (Панч); Роман стишив коня, замилувався літньою красою (Минко)]; 3) (не дать обнаружиться чему-нибудь) сдерживать, сдержать, удерживать, удержать; (внушать кому-нибудь спокойствие; укрощать, усмирять) успокаивать, успокоить, уст. утишать, утишить; (уменьшать силу проявления чего-нибудь — обычно) умерять, умерить [Вона сліз своїх не впиняла, розливалася, — хотіла, щоб він [Павло)., її розважив, стишив (Вовч.); — А, Леночка! Ти вже тут? — одразу ж стишила свій гнів Крихточка (Баш)]. стишуватися, -шуюся, -шуєшся и редк. стишатися, -шаюся, -шаєшся, стишитися, -шуся, -шишся 1) (переставать звучать, перен.: ослабевать) затихать, затихнуть, утихать, утихнуть; (о явлениях природы — ещё) успокаиваться, успокоиться [3 вулиці линуло, поволі стишуючись, скрипіння снігу (Шиян); Вже вечоріло.. На селі вже гомін стишався; люди йшли з панщини (Вовч.); Надворі разом стишилось. Швидко |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)