Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
CT1 512 сто же за перо. Стішив мене цей лист аж надто (Л. Укр.)]. стішитися, -шуся, -шишся порадоваться, обрадоваться; утешиться [Прийшов син з війська, оце мати стішиться (Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)]. Ср. стішити. стлівати, -ваю, -ваєш, стліти (стлію, стлієш) истлевать, истлеть [Хата в нас стара, ще дореволюційна, підлога стліла (Збан.)]; душа стліла за ким разг. душа истосковалась по ком [Чоловік на фронті, в окопах, під кулями. Вся душа стліла за ним (Ряб.)]. стлілий истлевший [Думки мої рвуться, як стліла нитка (Н.-Лев.)]. стліти см. стлівати. стлумачити, -чу, -чиш редк. истолковать (Мій уклін містер Ейбл стлумачив як не- заперечення, навіть підтримку (Смол.)]. стлумити^ -млю, -миш редк. сдержать, подавить, заглушить [По дорозі [Аврелія] зриває листок агави, колеться, але, стлумивши стогін болю, ховає листок під своє покривало (Л. Укр.)]. сто сто [Зозуля кувала, Правдоньку казала: Буду сто літ жити, Тебе годувати (Шевч.)]; сто р а з ї в (р а з) сто раз; книжн. стократ; стократно [І ф і г є н і я: ..Аргосе, рідний мій! Воліла б я сто раз в тобі умерти, Ніж тута жити! (Л. Укр.)]; в сто разів (раз) в (во) сто раз, во сто крат. стобарвний стоцвётный, многоцветный [Широкі, мокрі луги підгірські зеленілися та пишалися стобарвним рясним зіллям (Фр.)]. ст(-барвно нар. стоцвётно, многоцветно [Довгождана весна наступила, і сили, які раніше дрімали в глибинах, вийшли тепер па поверхню, стобарвно розпустилися на вільній землі (Гонч.)]. стоваришуватися, -шуюся, -шуєшся подружиться, сдружиться [В Бориславі, при корбі, Бовдур і стоваришувався., з одним таким же круглим сиротою, як і сам стовб, -ба см.. стовп. стбвба (в плуге) с.-х. стойка. стовбатий см. стовбоватий. стовбеніти, -нію, -нісш разг. 1) столбенеть (разг.) (С т є х а стовбеніє: Ні, це но Андрій, це мана!.. (Кроп.)]\ 2) см. стовбичити 1. стовбёць, -бця см. стовпець. стовбичення торчание; топтание [Дедалі все більше ставало прикро від образливого стовбичення тут (Хижн.)\. Ср. стовбичити 2. стовбичити, -чу, -чиш 1) торчать [Дмитро натрапив у темряві на в'юницький вітряк, що тепер стовбичив чорною примарою на вигоні (Десн.)]; 2) (перен. — о людях: надоедливо присутствовать где-либо) разг. торчать; (с бессмысленным видом — ещё) стоять столбом, стоять как столб; (без дела — ещё) топтаться [Раптом хазяїн різко зупинився проти наймита. — Чого ж ти стовбичиш тут, біля воріт? Іди до млина, рятуй борошно (Шиян); К а т р я: ..Мені досадно, як ото воно стовбичить отут без діла! (Вас); О м є л ь к о: Ну, хлопці, що ж ви стовбичите? Доки музики прийдуть, грайте у карт абощо (Кроп.)]. стовбняк, -ка 1) столбняк, остолбенение [Суфлер вголос читає мені текст ролі, а я мовчки стою. Стовбняк минув — і я не своїм, якимсь диким, хрипким голосом випалив: «Слухай ти, моднице, ти чого так закопилила губу?» (Крон.)]; 2) мед. редк. столбняк [Треба стежити за тим, щоб на руках учнів не було порізів, крізь які може попасти в організм інфекція стовбняка (Шкільна гігієна)]. См. ещё правець 1—2. стовбняковий мед. редк. столбнячный [В 1889 р. він [Кітазато] вперше одержав культуру стовбнякової палички (Мікр. ж*, 1966у XVIII, 4)]; см. ещё правцевий. стовбоватий, стовбуватий, (реже) стовбовй- тий, стовбатий столбообразный, столбо- вйдный [Довгі, рідкі, м'які коси поприлипали до його стовбоватої голови (Н.-Лев.); Весь час повертає [Васюта] свою стовбувату голову то в один бік, то в другий і мружить ліве око (Цюпа); Простоволоса голова, плішива, стовбовита, трохи подалася набік (Мирн.)]. стовбовйй см. стовповий. стовбсвйтий, стовбуватий см. стовбоватий. стовбула нар. разг. 1) вниз головой; через голову; разг. кувырком вверх тормашками [Рука сприснула, нога підсковзнулась, і полетів він стовбула у казан (Мирн.)]; ~ла дати упасть; разг. полететь [вниз головой] [Чоловік підвівся і змову стовбула дав (Мирн.)]; ~ла перекидатися кувыркаться [То догори ногами ходять, то стовбула перекидаються (Квітка)]; 2): дивитися ~ла смотреть исподлобья [— А млин паш меле? — стовбула дивлячись на чарку, промовив Яків (Мирн.)]. стовбун, -на высокий горшок [Нате и мій стовбун, щоб і я там був (Ном.)]. стовбур, -ра 1) бот., анат. ствол [Високі стовбури дерева, рівні, як колони, високо розкидали рясне гілля (Н.-Лев.); Найближчі до мозкової кори підкорові центри і центри мозкового стовбура здійснюють складну безумовно-рефлекторну діяльність (Шкільна гігієна)]; 2) горн, ствол [Коли Андрій наблизився до копра, він побачив там кількох робітників, які весь час заглядали у стовбур шахти (Гур.)], 3) (болезнь помидоров) с.-х. стол бур [При зниженій вологості і при надмірно високих температурах помідори., уражуються стовбуром (Овоч.)]; 4) (перен. — о неповоротливом человеке) разг. увалень; (о неумелом в работе) недотёпа (разг.); (реже) остолоп [Що робити в селі — він не знав. Але й мовчки чекати дурним стовбуром вже не годилося (Козл.)]. стовбурець, -рця уменьш. стволик [Ганна хМи- хайлівна прив'язала стовбурець [тополі] до міцного кілка (Жур.)]. стовбурина (часть дерева) ствол; стволина [От він [хлопець] злазити почав, Сповз на стовбурину... (Бойко)]. стовбуристий стволистый. Ср. стовбур 1. стовбурище увел, стволина [«Опель» котився.. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)