Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сто 513 сто дорогою поміж старезними стовбурищами (Ю. Беда.)]. стовбурний 1) прил. бот. ствольный; 2) прил. ствольный; 3) прил. столбурный [При стовбурному захворюванні помідорів плоди бувають дерев'янисті, позбавлені цукрів і кислот (Коле. Укр., 1957, 3)]. Ср. стовбур 1—3; 4) (род. стовбурного) сущ. горн. стволовой [Стовбурний бив у дзвінки з таким виглядом, неначе виконував найве- селішу в світі роботу (Ткач)]. стовбуровий 1) стволовой, стволовый; 2) стволовой, стволовый. Ср. стовбур 1—2. стовбурчити, -чу, -чиш топырить (разг.); (усы, шерсть, перья um. п. — ещё) топорщить; (перья — ещё) хохлить, (распускать) пушить [Червоні помпони конюшини, немов їжачки, стовбурчили щетину з трилистих підставок (Коцюб.); Кінці пальців його правої руки тремтіли біля блискучого козирка й стовбурчили на виску сиве волосся (Панч)]; <^ти п і р 'я см. пір'я. стовбурчнтися, -читься топыриться; топорщиться; хохлиться; пушиться [Штани на колінах стовбурчилися (Руденко); Вуса під носом стовбурчилися їжачком (Вологи.)]. Ср. стовбурчити. стовбчастий см. стовпчастий. стовбчик см. стовпчик. стовковисько, стовковище толпа; разг. скопище; сутолока; разг. толкотня [Христина., потягнулася і знову солодко пірнула в марево сну, що так і наближає до неї ковзанку, молоде і веселе стовковисько на ній і Романа... (Ст.); На подвір'ї., стовковище, сплітаються і розплітаються голоси, чуються прокльони й зітхання (Ст.)]. стовкти, -вчу, -вчёш 1) истолочь; (очистить в ступе зерно от шелухи) обл. обшастать [За день Христина встигла стовкти мак (Ст.); Лежу, як колода.. Бачу, вже на мене усі косо дивляться: то чого дитина кричить, то нікому пшона стовкти (Н.-Лев.)]; 2) (о посевах, травах um. п.) выбить; (ногами — ещё) вытоптать [Пшеницю й жито., зм'яли та стовкли (Г.-Арт.)]. стовктися, -вчёться истолочься. стовп, -па 1) столб; уст. столп [Мрячило, поля сивілися, далекі дерева, телеграфні стовпи, скирти — все розчинялося в імлі, тануло (Гонч.); Герман зупинився по хвилі, поглядаючи на великі стовпи цифр (Фр.); З озерця з глухим ревінням вирвався водяний стовп (Донч.); В повітрі з'явилися рухомі стовпи мошки (Панч); Правда і порядок — це два стовпи, на яких збудувала [Марія] все своє життя (Вільде)]; ~пом стати (от удивления, ужаса um. n.) остолбенеть (разг.) [Клим стовпом став з дива (Н.-Лев.)]; ганебний «^>п см. ганебний; хребетний ~п см. хребетний 1; 2) (выдающийся человек) перен. столп [Бенкет вийшов на славу: земські стовпи зійшлися з дворянськими стовпами празникувати свято єднання, згоди (Мирн.)\; г^іш суспільства столпы общества [3 моїм наймитом так мав [Тарас Григорович] охоту і час поговорити, підбурював проти стовпів суспільства, а зі мною навіть не поручкався... (Чаб.)]. стовпатий редк. полосатый [Коли ми вийшли в сіни, повз нас до своєї кімнати хутко промайнув господар у стовпатім одягу (Досв.)]. стовпець, -пця 1) уменьш. столбик [Стовпці паркана попідгнивали (Руденко); Над селом од димарів поставали вгору тоненькі стовпці диму (Янов.); За спиною, наче стовпець, стояв Попенко (Мирн.)]; ср. стовп 1; 2) (колонка текста) столбец, столбик [Вносить [Мартіан].. календар — мармуровий кубик з написаним на ньому календарним текстом у три стовпці на кожному боці (Л. Укр.)]; 3) кул. род печенья [Коли не забредеш к Мірошнику, бувало, У його є і хліб, і сіль, і сало.. У п'ятницю— просіл, з олією блинці, Пампушки з часником, гречаники, стовпці (Греб.)]. стовпик уменьш. столбик [Почалася наука. Професор говорив щось, показував якісь дощечки, що на них були намальовані якісь гачки та стовпики (Фр.)]. стовписько см. стовпище. стовпитися, -питься столпиться; (образовать толпу — ещё) стесниться, сгрудиться [Малі хлопці стовпились біля криниці, коней напувають (Л. Укр.); Біля моста стовпилося стільки возів, що лише кільканадцять могло рушити наперед, а інші лишилися (Мак.)]. стовпище, стовписько 1) толпа; скопление [народа]; разг. неодобр, сборище, скопище, орава [Скільки можна було скинути оком, стовпище людей чорніло, неначе пооране поле (Н.-Лев.); Коло однієї з лавочок зібралося якесь стовписько. Хтось, очевидно, розповідав щось смішне, бо чувся голосний сміх (Минко)]; 2) (о предметах) перен. скопление [Ліворуч — за будинком клубу, за стовпищем нових стріх і етернітових покрівель — видніла ся розлога заплава (Смол.)]. стовпище увел, столбйще (разг.). ' стовпіти, -пію, -пібш разг. столбенеть [Повертає голову [зайченя], підводиться на ноги і раптом стовпіє: перед ним стоїть якесь страхіття (Коп.)]. стовпник церк. ист. столпник. стовповий столбовой; ~вйй шлях, <^ва дорога прям, уст., перен. столбовая дорога [Я вийшов з села знову на стовповий шлях (Сміл.); Зійшов він на стовпову дорогу (народна казка); Стовповий пілях до соціалізму прокладено. Ним ідуть уже численні народи (Матер. XXII з. КПРС)\. стовпотворіння разг. столпотворение [На великому шляху Львів — Ужгород ціле стовпотворіння. Весь шлях забитий автомашинами, великими і малими фаетонами, колясками... (Чорн.)]; вавілонське <-~ня миф., перен. вавилонское столпотворение [Голови [криничан] туманіли від невщухаючого лементу цього вавілонського стовпотворіння (Гонч.)]. стовпчастий бот., мин. столбчатый. стовпчик 1) уменьш. столбик (Юра виліз на придорожній стовпчик і замахав руками 33-2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)