Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сто 516 двері., і всю столярську роботу (Фр.)]\ rwKa с п р а в а столярное дело. столярувати, -рую, -руетп столярничать [Його син., навчився столярувати і робити досить чисту столярську роботу: столи, стільці, шафи й канапи (Н.-Лев.)]. столярчук, -ка разг. подмастерье столяра. стольний уст. стольный; ~не місто стольный (престольный) город [От вже він на стольне місто Погляда одважним оком, Але тут-то саме щастя Обернулось іншим боком (Л. Укр.)]. стольнрік ист. стольник [Вже десять днів перебуває в Галичі Яків, Данилів стольник (Хижн.)]. стоматит, -ту мед. стоматит. стоматолог мед. стоматолог. стоматологічний мед. стоматологический. стоматологія мед. стоматология. стоматоскоп мед. стоматоскоп. стоматоскопічний мед. стоматоскопический. стометрівка спорт, разг. стометровка [Баума на обличчя знали всі. Всі пам'ятали, як добре біг він стометрівку, поділивши з Сухановим перше місце (Собко)]. стометровий стометровый. стомити см. стомлювати. стомитися см. стомлюватися. стомлений прич., прил. утомлённый; истомлённый; (прил. — ещё) уста й [Стомлений вчитель довго ходив по хаті (Тесл.); Старий мав стомлений вигляд (Грим.); Стомлена, спечена, пилом прибита, Журиться нива, дощем не полита (Манж.)]. Ср. стомлювати. стомленість, -ності утомлённость; усталость [Підпільний більшовицький комітет спішно прибув до Броварів, і Щорс, незважаючи на стомленість дивізії, зразу ж рушив на Київ (Довж.)]. Ср. стомлений. стомлення утомление; книжн. уставание; ис- томление [Фізіологія під терміном стомлення розуміє тимчасове зниження працездатності (Шкільна гігієна)]. Ср. стомлюватися. стомлено нар. утомлённо; истомлённо; устало [Воробйов скинув шинель і стомлено присів на лаву (Десн.)]. Ср. стомлений. стомливий утомительный, утомляющий; истомляющий [Праця, яка часом буває ще важкою і стомливою, перетвориться в джерело радості і насолоди здорової, всебічно розвиненої людини (Матер. XXI з. КПРС)]. Ср. стомлювати. стомливість, -вості утомительность. стомливо нар. утомительно. стомлюваність, -ності утомляемость стомлювання утомление; книжн. уставание; исто мление. Ср. стомлюватися. стомлювати, -люю, -люєш и pedn. стомля- ти, -ляю, -ляєш, стомити, -млю, -миш утомлять, утомить; (изнурять) истомлять, истомить [Яскраве електричне світло стомлювало очі (Трубл.); Данилочку мій! та який же ти страшний! Нездужав, мабуть? чи тебе дорога стомила? (Вовч.)]. стомлюватися, -лююся, -лювшся и редк. стомлятися, -ляюся, -ллєшся, стомитися, -млюся, -мишся утомляться, утомиться, уставать, устать; (изнуряться) истомляться, истомиться І Сашко не любив, коли сестра стомлювалася в дорозі і тяглася за ним хвостиком (Куч.); Розмахнись та розгуляйся [пісне], Не старій та не стом- ляйся. Рознеси над світом віру В перемогу правди й миру (Дор.); Тільки дома Мирослава відчула, як вона дуже стомилась за сьогодні (Головко)]. стомлюючий утомляющий; истомляющий [Автоматизація в нашій країні має величезне соціальне значення, тому що звільняє людей від стомлюючої праці, сприяє підвищенню продуктивності їх роботи, культури виробництва (Наука і життя, i960, 6)\. Ср. стомлювати. стомляти см. стомлювати. стомлятися см. стомлюватися. стонадцять (род. стонадцяти и стонадцятьох) числ. разг. больше ста, больше сотни [Таке полум'я приска, неначе стонадцять кіп смоляного віхтя палає (Вовч.); Ось вже він на тік приходить І пшеницю там знаходить — На стонадцять чоловік Молотьби було б на рік (Пере.)]. стонога зоол. 1) мокрица [По стінах лазили стоноги (Тулуб)]; 2) разг. сороконожка. стоншений утончённый; истончённый; утонённый. Ср. стоншувати. стоншення 1) (действие) утончение; истончение; утонение; ср. стоншувати; 2) (утончённое место) утончение. стоншити см. стоншувати. стоншитися см. стоншуватися. стоншування утончение; истончение; утонение. Ср. стоншувати. стоншувати, -шую, -шуєш, стоншити, -шу, -шиш утончать, утончить; (сильнее) истончать, истончить; спец. утонять, утонить. стоншуватися, -шуюся, -шуешся, стоншитися, -шуся, -шйшся 1) утончаться, утончиться; разг. истончать (соверш.), истончаться, истончиться; утоняться, утониться [Артерії середнього калібру мають дуже товсту м'язову оболонку; в напрямку до периферії вона стоншується (Фізіол. ж., 1956, II, 3)]; 2) страд, з. (несоверш.) утончаться; утоняться. Ср. стоншувати. стоокий стоглазый; поэз. стоокий [Стоока наче вона була, все бачила (Вовч.); Крізь вікно в хату влетіла стоока тривога (Коцюб.)]. стоп межд. стоп [— Стоп! — командує Ті- берій (Я нов.); — Стоп! — насторожився Баржак раптом. — Чуєте? (Гонч.)]. стопа1 1) (нижняя часть ноги) стопа [Стежка, що вела вгору, засипана снігом, і ані одного сліду стопи людської не було видно на його білій скатерті (Фр.)]; ^па гори редк. подножие горы [Юра йшов невеличкою сіножаттю, що простяглася між стопою гори, з якої він зійшов, і гостинцем, що йшов поперек села (Фр-)]; 2) (обычно мн. ч.: стопи, род. стіп и стоп) книжн. стопы; іти ~пами (по ~пах) кого идти ,по стопам кого; направити [с в о ї] ~іш рит., шутл. направить (обратить) [свой] стопы [Потресов і Струве направили свої стопи в будуар мадам По- ловцової (Бурл.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)