Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сто 51 8 сто ловне, як поведуть себе., прості рядові (Гонч.)]. сторгувати см. сторговувати. сторгуватися см. сторговуватися. сторжйти, -жу, -ншш -обл. см. сторговувати, сторгувати. сторжитися, -жуся, -жйшся обл. см. сторговуватися, сторгуватися. сторицею нар. книжн. сторицею [Вернись, мій таточку, прийди та подивися, яку я терплю муку люту... Віддяч їм за мене сторицею (Мири.); Сотні колгоспників та робітників, що працюють на будівництві, знають, що їх труд окупиться сторицею (Минко)]. сторичний редк. во сто раз больший; стократный [Сторичний плід давали всі труди сторінка 1) страница [Вона гарячково дочитувала книжку, і в тиші лопотіли сторінки, наче їх вітер перегортав (Коцюб.); Робота в редакції газети «Вільна Україна» в 1939—1941 роках залишиться для мене назавжди радісними, світлими сторінками мого життя (Козл.)]; 2) редк. сторонка [Не лихо журить і чужа сторінка, а лиха жінка (Ном.)]. сторінковий спец. страничный. сторінонька фольк. сторонушка. сторіночка уменьш., ласк, страничка. сторічний столетний [Стомлений подорожній міг заспокоїти спрагу свою і відпочити біля води, в тіні сторічних горіхів (Тулуб)]. сторіччя 1) столетие, век [У першій половині XIX сторіччя Руставелі звучав уже українською мовою (Тич.); Безсмертний залп «Аврори» Поставив нас на грань нових сторіч... (Мур.)]; 2) (годовщина) столетие [Нещодавно в селі Маркове Добровелич- ківського району на Кіровоградщині відзначали сторіччя найстарішої колгоспниці Федори Пилипівни Парубочої (Коле. Укр., 1958, 1)]. сторно нескл. сущ. ср. р. фин. сторно. сторнований фин. сторнированный. сторнування фин. сторнирование. сторнувати, -ную, -нуєш фин. сторнировать. сторнуватися, -нується фин. сторнироваться. сторож сторож; книжн., рит. страж [Десь далеко стукає калатало нічного сторожа (Коцюб.); Не жаль на злого, коло його І слава сторожем стоїть. А жаль на доброго такого, Що й славу вміє одурить (Шевч.)]. сторожа уст. стража; (вооружённая охрана — ещё) караул [На башті замка сторожа закалатала в залізну плиту (Панч); Повели Прокопа в хату. Сторожа стоїть коло дверей (Вовч.)]; стояти (бути) на ~ж\ чого прям., перен. стоять (быть) на страже чего [Стоять на сторожі священних кордонів в шоломах стальних вартові (Сое); На сторожі миру стоять сотні мільйонів людей усіх країн (Рад. Укр., 1950, IX)}. сторожити, -жу, -жйш сторожить, стерэчь, караулить [Діти сторожили шлях за селом, найменший галас будив тривогу (Коцюб.)]. сторожиха сторожиха (разг.) [На голос дзвінка вибіг сторож, за ним сторожиха (Фр.); Влаштувала її потім Ольга на роботу— сторожихою та прибиральницею в клубі (Шиян)]. сторожівство 1) выполнение обязанностей сторожа, должность сторожа; 2) собир. редк. сторожа. сторожка сторожка; (для вооружённой охраны — обычно) караульная (сущ.), уст. караульня, разг. караулка [Лісник Мефо- дій повернувся до сторожки надвечір (Шиян); Шлях вився до великої мурованої брами; коло брами стояла сторожка для вартового (Н.-Лев.)]. сторожкий сторожкий; (осмотрительный — ещё) осторожный; (напряжённо-внимательный — ещё) настороженный, насторожённый, чуткий; (недоверчивый — ещё) опасливый [Дика гуска — птиця вельми обережна й вельми сторожка, підкрастися до неї важко (Вишня); Ми почули тихі, сторожкі кроки (Сміл.); Олька дивиться на Максима недобрим, сторожким оком (Віль- де)]; <-wKa тиша настороженная (насторожённая) тишина [На леваді було темно, і сторожка тиша ховалася між голими деревами (Коп.)]. сторожкість, -кості сторожкость; осторожность; настороженность, насторожённость, чуткость; опасливость [Приводячи до ладу свою казну, з щасливою сторожкістю озираючись довкола, Данько помітив поблизу підлітка своїх років (Гонч.)]. Ср. сторожкий. сторожко нар. сторожко; осторожно; настороженно, насторожённо, чутко; опасливо [Сторожко ступає по стежці Вутанька (Гонч.); Відгуки затихають. Сінон помалу підводиться і сторожко оглядається навколо (Л. Укр.); Спав я сторожко, хоч і був дуже струджений (Мур.)]. Ср. сторожкий. сторожовий сторожевой; (относящийся к ка- раулу — ещё) караульный [Ще літом сякі- такі сторожові роботи лучаються, а зимою які? (Мирн.); В сторожовій будці над залізницею востаннє згасло світло (Трубл.)]; ~ва охорона см. охорона 2; ~вйй катер мор. сторожевой катер; разг. сторожевик [Сторожовий катер., то заривався носом у кипучу безодню, то злітав угору на гребенях високих хвиль (Донч.)]. сторожок, -жка техн. и пр. сторожок [Йде ловець.. До землі його рука Нахил я тернову вітку І ладнає сторожка (Щог )\. сторожування 1) выполнение обязанностей' сторожа; 2) дежурство [сторожа] [Звуки цього маршу долетіли й до саду, розбудивши діда Ворожку, що спав у курені після нічного сторожування (Донч.)]. сторожувати, -жую, -жуєш 1) быть сторожем, выполнять обязанности сторожа [Літ п'ятнадцять він уже сторожує (Мирн.)]; 2) стеречь, караулить, сторожить [— Коли сторожую, — пояснив дід Лука, — щоб не заснути, сам себе розважаю (Гонч.); Якось, сторожуючи, Іван Корнійович потрапив під дощик (Сенч.)]. сторона 1) сторона [— Пустіть мене! пустіть!— кричав, метаючись з сторони в сторону, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)