Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сто 520 сто страстность, бесстрастие. Ср. сторонній 1 — 2. стороння 1) прил. см. сторонній 1—2; 2) (род. сторонньої) сущ. посторонняя, чужая [Трохи не вмер Кирило Іванович, як побачив свою матір.. — ..Хто її впустив туди? — на- пався він на кухарку. — Що я тепер скажу йому [панові]?' ..Хоч би хоч не звала сином!.. Подумав би, що за ділом яка стороння (Мирн.)]. сторононька фольк. сторонка, сторонушка [А на чужій сторононьці Ні батька, ні неньки, Тільки в саду вишневому Співа соловейко (народна пісня); Сторононько рідна! коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? (Л. Укр.)]. Ср. сторона 2. сторонський разг. нездешний, пришлый, чужой [Старший з-поміж них [переселенців] розповів, що їхні люди сторонські, не звикли до степу, їм страшно на степу, як у морі (Янов.); О, руськая мово, не знищить тебе Ніякий вже ворог сторонський (фр.)}. сторопйтися, -роплюся, -ропишся обл. см. сторопіти. сторопілий оторопелый, оторопевший; оробелый, оробевший; опешивший [Гриша клубком підкотився до сторопілого бандита і схопив його за ноги (Смы.)]. Ср. сторопіти. сторопілість, -лості оторопелость (разг.). сторопіло нар. оторопело (разг.) [Якусь хвилину Русевич сторопіло дивився йому вслід (Шовк.)]. сторопіти, -п?ю, -пієш оторопеть (разг.)', (стать несмелым — ещё) оробеть, разг. сробеть; (растеряться разг. — ещё) опешить [Той бідолаха зовсім сторопів від такого доброго дива і додому приїхав сам не при собі (Вовч.); Лишившися вперше в житті без проводу маминої руки, Михайлик аж трохи сторопів (Ільч.); Сторопів старшина, і вже наган у руці збувся певності (Довж.)]. стортинг, -гу полит, стортинг. сторублевий разг. сторублёвый [—Ну, а щоки, мабуть, такі, як сторублеві асигнації? — спитав пан (Н.-Лев.)]. стор^блївка разг. сторублёвка. сторукий сторукий [Чом я не сторукий? (Шевч.); їм не дубовий ціп — залізний ціп сторукий Змолотить золоті, обтяжені снопи (Рил.)]. сторуко нар. сторуко [Весняним шумом уцілілих дерев воно [село] тяглося сторуко до сонця, вітаючи голубе небо (Цюпа)]. сторцем, сторцом нар. обл. см. сторч 1. сторцювати, -цюю, -цюєш обл. 1) торчать; 2): г^тп снопи ставить снопы стоймя [Ось і знакомі жнуть — сторцюють снопи (Свидн.)]. сторч, сторчки, сторчма нар. 1) стоймя, разг. стойком, торчком, торчмя; (о волосах, шерсти — ещё) дыбом [На мальованому невеличкому миснику коло порога біліли поставлені сторч рядки тарілок (Н.-Лев.); Поставила сторчма солом'яні мати, щоб протряхли (Янов.); У нього сторчма піднялося волосся (Пере.)]; ~ма с т и р ч а- т и разг. торчком (торчмя) стоять; 2) вниз головой; (переворачиваясь) разг. кувырком, кубарем [Мірошник, зовсім п'яний, зав'яз у вікні, зачепившись ногою за одвірок, та й полетів сторч у квітки (Н.-Лев.); Знімається [лебідь] з тужливим ячанням високо-високо в небо, забирається на страшенну височінь — ледве мріє... І потім враз, склавши крила, шугає звідти сторчма (Гонч.)]; О дивитися (поглядати и т. п.) г^ч прям, разг., перен. смотреть исподлобья; (перен. — ещё) коситься [Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, Мов на Іуду... (Шевч.); Я його, знаете, запросив кілька разів до себе.. І писар вже не дивиться на мене сторч (Н.-Лев.)]. сторчак1, -ка разг. 1) торчок (разг.), шутл. торчйло (обл.) [У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (Куч.); Оступіться, сторчаки!.. Оттак,^ як бачите, стовбичать (И ом.)]; 2): дати ~ка упасть вниз головой, полететь (скатиться, покотиться) кубарем (кувырком) [Щось тріснуло в санях, і Василько дав сторчака в сніг (Коцюб.)]; ловити ^кй падать вниз головой, лететь (катиться) кубарем (кувырком) [Від дужого юнацького удару Щербак вилітає за двері.. Ловлячи на порозі сторчаки, визадкував у коридор і префект Ромулюс (Гонч.)]. сторчак2, -ка (кушанье) обл. уха [Як вечеря була готова, кухар швидко поставив перед забродчиками стябла з свіжою рибою й налив у миску «сторчака», цебто юшки (Н.-Лев.)]. сторчака нар. 1) стоймя; разг. стойком, торчком, торчмя [Закрутив [вир] ялицею і поставив її сторчака (Фр.)]; 2) вниз головой; (переворачиваясь) разг. кувырком, кубарем [Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу (Мирн.)]; ставати, стати ~ка разг. а) становиться, встать на дыбы; (о лошади — ещё) вздыбливаться, вздыбиться [Н а р т а л: ..Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають і раді закусати! Скорпіони! (Л. Укр.)]; б) (о волосах) вздыбливаться, вздыбиться [Волосся сторчака під шапкою стало (Збан.)]. сторчати, -чу, -чиш обл. см. стирчати. сторчголов нар. стремглав; опрометью; сломя голову [Мамусю, мамусю, їдуть! — Вони сторчголов з печі... стіл застилають, прибирають на лаві... (Тесл.)]. сторчки, сторчма см. сторч. сторчкуватий, сторчуватий торчащий; остроконечный; (о бровях) кустистый [Між тими сторчуватими стіжками неквапно рухалися постаті бійців (Гонч.); Старий., протер очі, зарослі сторчуватими бровами (Лец. сторчовий вертикальный; (о воротнике) стоячий [Кран зайняв сторчове положення (Вологи.); Сторчова скиба па нашій зем;,і при оранці краще, ніж лежача (Херс. г. — Сл. Гр.)]. сторчуватий см. сторчкуватий. стос, стіс (род. стосу) кипа; (книг, тетрадей |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)