Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сто 521 сто um. п. — ещё) стопа; (запакованные в мешки или уложенные в порядке товары; тюк чего-либо) бунт; (ровно сложенный ряд строительных материалов — обычно) штабель, сажень (точно измеренный) [Стос ретельно списаних паперів Сповнив скриньку потайну бюро (Бажан)\ Заглиблений у книг нових і давніх стоси, Він [І. Франко] слухав голоси з низин і з-понад хмар, І хоч хитався він, та мав високий дар Гніт ненавидіти і люд любити босий (Рил.); Почувши стрілянину і брязкіт шабель, він заховався у щілину поміж стосами краму (Тулуб); Вони [очі] пестили чорні, задимлені стіни сахарні, круглі жовті колоди на білім снігу, сміялись до стосів цегли (Коцюб.)]; ~с дров а) штабель (поленница) дров [Гаврилко паює вже здобич, причаївшись з своїм гурточком за стосом дров (Коцюб.)]; б) (мера объёма) сажень [Тут цілий стіс дров (Брацл. у. — Сл. Гр-)]'і 0 узяти в стоси кого разг. взять в оборот кого [Моторенко з комбайнером як узяли бригадира в стоси, так і слова йому не дадуть сказати (Вишня)]. стосвічковий эл. стосвечовый. стосик уменьш. от стос, стіс [На столі перед економом лежить стосик паперів (Ст.)]. стосильний техн. стосильный [Оце двигун!.. Стосильний! (Баш)]. стосовний (до чого) относящийся (к чему). стосовно (до чого) предл. применительно (к чему), в применении (к чему), соответственно (счем, чему); относительно (чего), касательно (чего) [Ленін розвинув марксизм стосовно до епохи імперіалізму і пролетарських революцій (Рад. Укр., 1954, І); Стосовно до місцевих умов він розробив систему обробітку грунту (Колг. Укр., 1957, 12)]. стосуватися, -сується (кого, чого и до кого, до чого) касаться (кого, чего, уст. до кого, до чего); относиться (к кому, к чему, уст. до кого, до чего) [Дарка вирішила уникати інтимних розмов з Ориською, кого б вони не стосувалися (Вільде);.— Писар напише нам розписку, а я вам заплачу по тій розписці гроші, — сказав Мотуз, дуже обережний, коли діло стосувалось до грошей (Н.-Лев.)]; це мене (до мене) не псується это меня не касается, это ко мне не относится; разг. моё дело сторона, моя хата с краю; це не ~сується [д о] справи это не имеет отношения к делу; щ о псується кого, чого... что касается кого, чего... стосунки, -ків, (реже) стосунок, -нку 1) отношения ; (реже) отношение; (с кем-нибудь — ещё) связь, общение [Треба його [народ] бачити всюди: серед села, серед поля, у його праці тяжкій, забавках веселих, у його стосунках між собою, в його сім'ї (Мирн.); Слід би було зав'язати міцніші стосунки з тими людьми, що оце вдавались до Вас (Л. Укр.); Про стосунок Тані до Шана він не знав нічого (Фр.)]; бути в найкращих гонках быть в наилучших отношениях; любовні ~нки любовные отношения, любовная связь; 2) (только стосунок — причастность к чему-либо) редк. отношение; касательство. стбта редк. см. істота. стотинка (денежная единица Болгарии) стотинка. стотисячний стотысячный [У червні 1651 р. українська армія., зустрілась із стотисячною польською армією під містечком Берестечком (на Волині) (lern. Укр. РСР)\. стоустий поза, стоустый (книжн.) [Тепер у тім полку Стоустою про неї стала пам'ять, Бо в пісню обернулася (Рил.)]. сточений1 1) сточенный, источенный; 2) источенный; изъеденный [Кора на дереві зійшла, і стовбур, сточений жуками, вимитий дощами та висушений сонцем, жовтів і вилискував, мов велика кістка якоїсь прадавньої тварини (Донч.)]. Ср. сточувати1 1—2. сточений2 выпущенный; выцеженный. Ср. сточувати2. сточений3 соединённый; связанный; сшитый. Ср. сточувати3. сточити1 см. сточувати1. сточити2 см. сточувати2. сточити3 см. сточувати3. сточити4 см. сточувати4. сточитися см. сточуватися1. сточище сток [Цей провулок був заразом з тим і сточищем, куди весною., збігали потоки води (Сенч.)]. сточування1 1) стачивание, истачивание; 2) истачивание; изъедание. Ср. сточувати1 1—2. сточування2 выпускание; выцёживание. Ср. сточувати2. сточування3 соединение; связывание; сшивание; спец. сшив, сшивка (разг.). Ср. сточувати3. сточувати1, -чую, -чуєш, сточити, -чу, -чиш 1) (делать тоньше продолжительным или частым точением) стачивать, сточить, истачивать, источить; 2) (продырявливать — о жучке, мышах, червях и т. п., а также перен.: губительно влиять — о недуге и т. п.) истачивать, источить; (прям. — ещё) изъедать, изъесть [Одарка: ..Черви раніше твоє тіло сточать, ніж діждешся, поки син хоч виросте (Мирн.); Горе те, як шашіль, сточує серце, нівечить і спустошує душу (Шиян); Під ліжком шкрябається миша, настирливо й невгамовно. А може й не миша, а сумніви гризуть серце хворого, точать гострими зубами, аж поки не сточать дотла? (Тулуб); Вона! вона! моя іржа — а я залізо. Вона мене всього сточила (Коцюб.)]. сточувати2, -чую, -чуєш, сточити, -чу, -чиш (о жидкости: давать или заставлять вытечь) выпускать, выпустить, уст. источать, источить; (цедя, выливать — ещё) выцеживать, выцедить [Лукаш хоче надрізати ножем березу, щоб сточити сік (Л. Укр.); Мати викликала сестру з пекарні, і велися в кутку таємничі наради, з яких мені зрозумілими були тільки окремі слова: «порізать печінку... сточити кров... вимить кишки...» (Коцюб.)]. сточувати3, -чую, -чуєш, сточити, -чу, -чиш |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)