Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сто 523 стр ка годин (Гонч.); Стояти в революційний час на одному й тому самому місці не можна (Ленін); Час не стояв. Промайнула воля, поламала ланцюги віковічні (Мирн.)]; стій!, стійте! а) (приказание остановиться) стой!, стойте! [— Стій! — неслось з берега, — будемо стріляти! (Коцюб.); Тут хтось крикнув: «Стійте!» Військо раптом зупинилось (Л. Укр.)]; б) (просьба повременить — выражение несогласия um. n.) стой!, стойте!, постой!, постойте! [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить... Стійте, стійте, може, і в неї голова недурно на в'язах... (Коцюб.)]; робота {діло) не стоїть работа (дело) не стоит [І свекору догодить — услужить, і чоловіка пожалує, і діло не стоїть — зроблено все (Вовч.)]; 3) (расквартировываться; жить) стоять [Наш полк стояв тоді аж у Баиаті, далеко (Федьк.); Чи не знаєте, бува, Григорія Петровича Проценка? ..У мене на квартирі стояв (Мирн.)]; ~ти табором см. табір; 4) (перен.: отстаивать, защищать кого-либо, что- либо) стоять [Держіться. Як будемо разом стояти, наш буде верх (Коцюб.); За Вашу ідею, що мусить бути одна правда і для мужика і для пана, я завжди стояла і буду стояти (Л. Укр.); Наш народ завжди стоїть за мир (Воронько); 3 шести років навчився [Торон] стояти сам за себе і сам себе обороняти (Собко)]; ~ти горою за кого стоять горой за кого [Згуртувала [Текля] своїх прихильників, що стоять горою за неї (Горд.)]; «-^ти грудь- м й стоять грудью [Ідем у походи, Щоб в хугу, в морози стояти грудьми, Стояти й не падать — чотири зими — Заради твоєї, Вітчизно, свободи (Hex.)]; ~ти на ч 6- м у (настаивать на каком-либо мнении) стоять на чём [А характером Іван увесь у батька вдався. Хоч нехай йому каміння летить у вічі, а він стоїть на своєму (Чорн.); Сам [Лук'ян] стояв на тому, що в Каховці людина людині вовк (Гонч.)]; 5) (за що — с отрицанием — не жалеть чего-либо) разг. стоять [За гроші не стійте: я грошей дам (Вовч.)]. стоятися (стоїться) безл. стоиться [Зоя могла б уже йти, але їй чомусь не йдеться, їй якось само стоїться на місці (Гонч.); Коням не стоялось на місці (Сміл.)]. стоячий стоячий [Великий стоячий дзиґар голосно стукотить (перекл. Л. Українки)]; «¦^ча вода стоячая вода [За лісом дрімали луки, наче стоячі води під матом ряски (Коцюб.)]; ~чий комір стоячий воротнйк [І Жук, і Шестірний одягнені в сині каптанки, уквітчані білими ґудзиками, з срібним позументом коло невеличкого стоячого кохміра (Мирн.)]; ~ча х в й- л я физ. стоячая волна. стоячки нар. стоя; стоймя; разг. стойком. страбізм, -му мед. страбизм. страва 1) кушанье, блюдо; уст. яство [Подадуть нову страву — пиріжки чи ще там щось, сам не бери, а жди, поки покладуть тобі (Вагм.)]; сніданок з двох страв завтрак пз двух блюд [В 121/2 сніданок з 2-страв (одна м'ясна), сиру і фруктів (Коцюб.)]; 2) собцр. пйща; разг. еда; (иногда) блюда, уст. кушанья, яства; разг. стряпня; (приготовленное варкой) разг. горячее (сущ.), варево; (в виде довольствия — обычно) приварок [Прийшов він раз обідать до Дем'яна, А у Дем'яна страва добрая була: І маслечко, і сало, і сметана, — Гаразд, як кажуть, піч варила і пекла (Гл.); За кілька хвилин стіл був уставлений стравою (Шиян); Матушка..: Чуєш, молодице? ..Коли хоч, зоставайся у нас, будеш трудитися, будеш робити, — буде тобі від нас і захист, і одежа, і страва (Мирн.)]; 3) перен. редк. пйща [І хоча позитивної., страви ся розмова [про літературу] не давала, то проте в ній, як і в содовій воді, було якесь освіження (Фр.); Любов: Тіточко, дайте нам краще матеріальної страви замість духовної (Л.Укр.)].^ стравити, -влю, -виш с.-х. стравить. стравне, -ного сущ. уст. кормовые деньги. стравний редк. 1) удобоваримый; 2) съестной; съедобный. стравність, -ності удобоваримость. стравня (пища для людей) обл. пропитание; уст. корм. стравоварильний пищеварительный. стравохід, -ходу анат. пищевод. стравохідний анат. пищеводный. стравувати, -вую, -вуеш обл. кормить, питать; разг. уст. содержать. стравуватися, -вуюся, -вуешся обл. кормиться, питаться, столоваться [Стравувалась я у сусідки, жінки якогось ремісника страдалець, -льця редк. страдалец. страдалиця редк. страдалица [К р ж и с е- в и ч насмішливо, трохи ревниво: То в чім же справа? Бачу я, що ви Захоплені вже неабияк нею, То йдіть, покличте... Шевченко: Кликав, та дарма... Вона невільна — також як сама, Як і сама страдалиця Вкраїна. Вона кріпачка (Коч.)]. страдальницький редк. страдальческий [Він кладе ручку, витира сльозу.. Серця [людей] сповнилися сцівчуття до стр ада л ь- ницької постаті (Горд.)]. страдати, -даю, -даєш редк. страдать [Розкажи, моя зоре, Про тую Марину, Як вона у пана злого І за що страдала (Шевч.); А як же по-їхньому: даром страдав [Давид] і на фронтах кров проливав? (Головко)]. страдиваріус муз. страдивариус, страдиварий. страдний страдный (книжн.), страдной (книжн.); (исполненный страданий, выражающий страдание) страдальческий, книжн. уст. страдальный, страдательный [Коли від ненатлої муки Огорне сумний тебе ляк І ти свої стомлені руки Не здіймеш до праці ніяк, Тоді у ту страдну годину Ти, зірко, мене пом'яни (Стар.); Іван глянув на неї темними, страдними очима (Собко)]. страдник страдалец [Є їх по білому світові страдників, Є їх багато таких! (Щог.); Сагайдачний раптом виріс в його очах, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)