Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
стр 528 стр влённый [Спроба групи [терористів] організувати замах на царя зазнала невдачі. Керівники групи, в тому числі і О. І. Ульянов, були страчені (Іст. КПРС)]; 2) утраченный [Клопоти робочого дня вернули йому енергію, страчену під впливом вчорашніх пригод (Коцюб.)]. Ср. страчувати 1—2. страчення редк. смертная казнь; засуджений на ~ня осуждённый на смертную казнь, присуждённый к смертной казни. страчувати, -чую, -чувш, стратити (страчу, стратиш) 1) казнить (несоверш. и соверш.), предавать казни, предать казни; (только перен.: приводить к гибели um. п. — изредка) губить, погубить, разг. изводить, извести [Гітлерівці на майдані страчували героїв підпілля (Янов.); Приреченого не стратили ні другого дня, ані протягом кількох тижнів пізніше (Ле); А тепер уже, он бачиш, Доходить до чого. Що я стратить наміряюсь Максима святого (Шевч.); Ні, нехай я тут погину, Страчу долю молоду; А степів моїх не кину І між люди не піду (Щог.)]; ~тити собі ж и т я разг. лишить себя жизни, покончить с собой (с жизнью), покончить счёты с жизнью, -кончить жизнь самоубийством; (морально) исковеркать себе жизнь, погубить свою жизнь; 2) (переставать обладать чем) редк. утрачивать, утратить (что); (оставаться без кого-либо, без чего-либо — ещё) лишаться, лишиться (кого, чего); терять (кого, что), потерять (кого, что) [Коли ж отямився Гринько, то вже не мав охоти добуватися до дверей.. Розумів тепер дуже добре, що Варвару вже стратив навіки (Март.); Хто не стратив віри в щастя, Той кохання ще зазна (Граб.)]; ~тити голову (от волнения не знать, как поступить) перен. редк. потерять голову, потеряться [Найменша дитина тяжко заслабла на запалення в легенях, і ми зовсім стратили голову та живемо, як у тяжкому сні (Коцюб.)]; ~тити голос потерять голос; разг. уст. спасть с голоса (голосу); (в результате чрезмерного напряжения голосовых связок) сорвать голос [Руки свої пооббивав, б'ючись, голос стратив, лаючись, а все одно: мов у стіну горохом (Мирн.)]; rw-ги з очей редк. терять, потерять из виду (из вида) [Швидко потім я зовсім стратив з очей Опанаса (Фр.)]; *^тив мову хто потерял речь кто, лишился [дара] речи кто, разг. отнялся (безл. отняло) язык у кого [Тарас: ..Не видержав старий страшенної образи: руки й ноги однялись і мову стратив!.. (Тоб.)]; гатити розум см. розум 1; 3) см. витрачати. страчуватися, -чуюся, -чуєшся, стратитися (страчуся, стратишся) редк. 1) утрачиваться, утратиться; теряться, потеряться [Зникли вони і згинули, як багато дечого зникає та страчується доброго й лихого (Вовч.); Судячи по «Хариті», «Ялинці» та «П'ятизлотнику», у Вас, видно, добродію, не стратилася віра в добро поміж людьми... (Мирнь)]; ~титися розуму липґйться (разг. решиться) ума (рассудка), потерять рассудок, - сойти с ума, разг. помешаться, свихнуть с ума, свихнуться, фам. спятить [с ума], (реже) своротить с ума; (только о сумасшествии — ещё) тронуться, повредиться в уме [Хто з людей почув би Стефана, то подумав би, що стратився розуму (Чорн.)]; ср. страчувати 2; 2) см. накладати: ~сти на себе руки. страшенний разг. 1) страшный, (сильнее) страшённый (разг.), ужасный, ужасающий; (устрашающий — ещё) чудовищный [Його родичі страшенний народ, вони можуть просто на той світ загнати (Л. Укр.); Глянув [Гриць] вниз та і злякався, Перед ним страшенний змій По дорозі простягався (Щог.); Вона все чула, не спала; відразу зрозуміла, що тут сталося щось страшенне (Фр.)]; 2) (чрезвычайный в своём проявлении, значительный по размеру и т0 п.) страшный; (сильнее) ужасный, ужасающий, страшённый (разг.); (предельно напряжённый) отчаянный; (огромный) разг. большущий; (о явлениях природы, а также о чувстве голода, тоски и т. п.) безумный, равг. зверский, чудовищный; (невыносимый— о холоде, жаре, боли и т. п. разг.— ещё) убийственный, адский, (реже) анафемский; (при подчёркивании отрицательных качеств — глупца, нахала um. п.) разг. отъявленный,прожжённый, поразительный, порядочный; (реже) безбожный [Вона відчула, що вже їй не загальмувати страшенного розгону й не обминути пішохода у вузькому провулку (Шиян); Батько вразив її страшенне самолюбство, неначе шкрябнув нігтем по виразці (Н.-Лев.); Дме в ті дірки страшенний вітер (Барв.); На вулицях був страшенний галас (Сміл.); Торік влітку саме в страшенну спеку були маневри під Білою Церквою (Н.-Лев.); Р у ф і н хворим голосом: ..Прошу вас, друзі, тихше. Я не можу... Такий страшенний біль (Л. Укр.); Євгеній робить страшенні зусилля, щоб опанувати своє зворушення (Фр.); Побіжу до знакомого пивоварника, чи не позичить діжечки... та хто його зна, чи позичить, бо жмикрут страшенний... (Вовч.)]. страшенно нар. разг. страшно; ужасно, разг. ужас, до ужаса, страх, страсть; (как нельзя более разг. — ещё) до страсти, донельзя; отчаянно; (обычно в сочетании с как — ещё) беда; безумно; зверски, чудовищно; убийственно, адски; анафемски, фам. дьявольски, чертовски, до чёртиков; поразительно, порядочно; безбожно [Від втрати крові він страшенно ослаб (Тулуб); Мете поземок, вітер ду- денить у зрушений попід обважнілими стріхами очерет. Звуки ці страшенно не подобаються собакам, і вони так виють, що аж мороз поза шкірою перебігає (Ру- денко); Гафійка страшенно горда (Коцюб.)]. Ср. страшенний 2. страшидло, страшило разг. редк. страшилище (м. и ср. р.); обл. страшило (м. и ср. /?.), страшила (м. и ж. р.) [Темна мара встала |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)