Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
€Tp 529 стр в Чіпчиній думці, як страшидло яке (Мирн.); Хлоп, уздрівши над собою Дивовижне g страшило На коні, в залізних бляхах, Думав: «Смерть моя прийшла!» (Фр.)]', см. ещё страховище 1. страшити, -шу, -шйш пугать, страшить; (сознательно, с целью воздействия — еще) устрашать, грозить, разг. припугивать, стращать, застращивать [Великий маховик з широким шківом гнав од себе вітер і, як завжди, страшив Зіньку (Шиян); Не страши кота салом (Ном.)]. страшитися, -шуся, -шйшся страшиться [Вона була вже матір'ю, чула, що щось коїться з нею, щось б'ється під її серцем... Боялась вона того, страшилася (Мирн.)]. страшкий обл. 1) пугливый, боязливый; обл. страшлйвый [Я сокирою гу-гуп! — Заяць з-під ломаччя. А ми собі не страшкі: «Гуттю-тю!»—на зайця (Руд.)]; 2) см. страшний 1. страшків: н є гакові діти редк. не робкого десятка [Покажім, що й ми, міщанство, Не страшкові діти (Фр.)]. страшко нар. обл. 1) пугливо, боязливо; 2) см. страшно 1, 3. страшко обл. трус; уменыи. трусишка. страшливий редк. см. страшкий 1. страшний 1) страшный; (сильнее — о вызывающем ужас — изредка) ужасный, ужасающий [Прийшлися цікавому хлопцеві до вподоби дідові перекази, страшні, а іноді й смішні (Мирн.);—Оце лишенько! Не дурно мені цієї ночі снився такий страшний сон, — сказала Олена (Н.-Лев.); Страшне, гарячкове рішення визрівало в її наболілій душі (Дмитр.); Погляд його був страшний, постать згорблена (Куч.)]; ^нйй злочин страшное (ужасное; чудовищное) преступление [Кай Летіцій: А пригадай Кріспінову Сабіну, який страшний злочин вона зробила (Л. Укр.)]; ~нйй крик страшный (ужасный, душераздирающий) крик [Страшний крик залунав довкола (Фр.)]\ ~ие минуле страшное (тяжёлое, мрачное) прошлое; г^нйй суд миф., перен. страшный суд [У кімнаті, що правила за їдальню, на стіні висіла велика картина страшного суду (Донч.); Прибігаю до сусіди, там усі спали. Стукаю, добиваюся. — Пустіть, Христом-богом молю, бо у нас страшний суд піднявся! (Мирн.)]; не такий чорт ^нйй, як його малюють (як намальований) см. чорт 1; 2) (сильный, очень большой) разг. страшный, (в большей степени) ужасный; (чрезвычайный по своим отрицательным качествам — ещё) чудовищный [Надворі була страшна спека (Н.-Лев.)]. страшно 1) нар. страшно; ужасно, ужасающе [Сині великі очі дивились на мене пильно й страшно... (Н.-Лев.)]; 2) нар. страшно; ужасно; чудовищно [Та гей, бики! Чого ж ви стали? Чи поле страшно заросло? (Руд.); Природа дика, повітря страшно запашне, прозоре (Коцюб.)]. Ср. страшний 1—2; 3) (в значении сказуемого) страшно [Мені аж страшно, як згадаю Оту хатину І край села! (Шевч.); Аж душно стало Зіньці і страшно самої себе (Шиян)]. страшнуватий страшноватый [Місяць уже висів над степом золотавий, таємничий і наче страшнуватий на темному небі (Авт.)]. страшнувато 1) нар. страшновато; 2) (в значений сказуемого) страшновато [Берг: Скажу вам одверто — страшнувато мені за це діло братися (Собко); Стало мені трохи страшнувато (Донч.)]. страшок, -шка уменыи. страшок [Буй ко: А чого це ви страшками наче на ура мене берете: небезпечно, небезпечно (Бат)]. стращання разг. стращание [А ти, Карпе, з іншого кінця до них підступай. Стращання не бере, ти дружбу з ними заведи (Шиян)]. стращати, -щаю, -щаєш разг. стращать [Мати стращає, що я змерзну. І чого б я змерз? (Мирн.)]. стрекало уст. стрекало. стрекіт, -коту стрекот; разг. стрекотня [Глуха тиша довкола, переривана хіба стрекотом вивірки на гілляці (Фр.); За виттям вітру не чути стукоту і дзенькоту заліза, стрекоту електрозварки (Ткач)]. , стрекотання, стрекотіння стрекотание, стрекот [Сороки спочатку зняли неймовірне стрекотання, попереджаючи всіх лісових мешканців про появу людей (Донч.); Скінчивши передачу, Марко переключився на приймання. Він чув стрекотіння якихось іскрових радіостанцій, але розібрати нічого не міг (Трубл.)]. стрекотати, -кочу, -кочеш и стрекотіти, -кочу, -котиш стрекотать [Мирно стрекотали комахи в траві (Козл.); Лише подекуди спалахували окремі постріли, хвилинами стрекотала автоматна перестрілка (Збан.); Сонце почало пригрівати спину, стрекотіли на обніжку польові коники (Донч.); —Вольдемар ще гімназистом був, коли я сюди потрапила, — жваво стрекотіла Лю- баша (Гонч.)]. стрекотіння см. стрекотання, стрекотіти см. стрекотати, стрекотливий стрекочущий [Вислуховуючи делегацію стрекотливих жінок, Іван Антонович кілька разів з-під лоба поглянув на голі почорнілі каштани (Гонч.)]. стрекотнява разг. стрекотня. стрекотуха разг. стрекотунья, стрекотуха; (только о лягушке — изредка) квакушка. стрекотушка уменъш., ласк. разг. стрекотунья, стрекотуха; (только о лягушке — изредка) квакушка. стрекуліст редк. стрекулист (разг.) [— Пустимо в науку, — сказав [ланковий], — нехай буде поміч нашому колгоспові. Чий це стрекуліст, не Тарасенка? (Янов.)]. стрелити, стрельнути см. стріляти, стременне, -ного (о рюмке водки на дорогу) сущ. шутл. посошок. стременний 1) прил. стремянный, стременной; 2) (род. стременного) сущ. ист% стремянный, стременной [Стременний Хмельницького допоміг сотникові злізти з коня (Панч)]. 34-2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)