Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
стр 531 стр стрибкоподібно нар. скачкообразно [Розвиток моторики у дітей та підлітків відбувається не рівномірно, а стрибкоподібно {Шкільна гігієна)]. стрибкуватий скачкообразный. стрибкуватість, -тості скачкообразность [3 настанням зими ритм шкільного життя стабілізувався, гуртки працювали нормально, в успішності не було стрибкуватості, характерної для початку року (Гур.)]. стрибнути см. стрибати. стрибок, -бка прыжок, скачок [Через отаку канаву плигонув! Класичний стрибок! (Донч.); Україна зробила величезний стрибок у своєму економічному і культурному розвитку (Наука і життя, 1957, 12)]. стрибонути см. стрибати. стрибун, -на 1) прыгун; разг. попрыгун, скакун [Десь у веселому краю зійшлися у гаю Ведмідь товстий та волохатий, Всесвітній пасічішк-ласун, Завзятий Цап-стри- бун і телепень Осел ухатий (Гл.)]; 2) спорт. прыгун [Обидва стрибуни виконали норму майстра спорту (Веч. Київ. 1957, IV)]; 3) зоол. скакун. стрибунець, -нця уменъш., ласк. разг. прыгунчик; попрыгунчик [Горобчик, сіренький стрибунець, хитро клює насіннячко (Eon.); І хочеться мені веселим стрибунцем без краю цвірінчать про ранок променистий (Сос.)]. стрибунка 1) прыгунья; попрыгунья, скакунья; 2) прыгунья. Ср. стрибун 1—2. стрибунчик 1) уменъш., ласк. разг. прыгунчик [Пушинка ще ніжніш: Васюнчик, стрибунчик, цвіркунчик мій любий! Твоя пушинка плакала. Промочила ніжки (Коч.)]; 2) зоол. прыгунчик. стрибуха прыгунья; разг. попрыгунья, скакунья [їй усього йшов десятий годок,— так іще була стрибуха (Вовч.)]. стрибучий прыгающий, скачущий; (только о живых существах — изредка) шустрый [Зворушливі, стрибучі та меланхолійні звуки негритянської пісні ніби заколисували дівчаток (Ільч.); Проминув [дощ], як синій сполох Стрибучих іскор і струмків (Важан); — В тебе жінка молода й гарна, і проворна, і стрибуча, — жартував Денис (Н.-Лев.)]. стривати: ~вай, ^вайте стой, стойте, постой, постойте; (с просьбой повременить — ещё) подожди, подождите, разг. обожди, обождите, погоди, погодите; (с увещательной интонацией разг. — ещё) полно, полноте; (с угрозой разг. — изредка) ужо [Д є в і: Піду довідаюсь, що там ворожать. Джонатан: Стривай, зажди, і я з тобою йду (Л. Укр.); Коли я був молодим... Стривайте, з якої це речі? У мене ще дужі плечі І груди, побий мене грім (Пере.); Сотник: Стривай, стривай, простоволоса! Дурненька, де б же ти взяла Того барвінку заквітчатись? (Шевч.)]; ~вай-но!, ~вайте-н о! постой- ка!, постбйте-ка!; подождй-ка!, подождй- те-ка! um. д. [Прочанин: Стривай-но, хлопче! Та я ж таки тебе напевне бачив! От навіть пригадав і як зовуть: тобі наймення Юда! (Л. Укр.)]. стривожений встревоженный; растревоженный '[На ганок вибігла стривожена мати (Шиян); Люди, як стривожений мурашник, заметушились на білому піску (Панч)\т Ср. стривожити. стривоженість, -ності тревога [Дьяконов аг все більшою стривоженістю прислухається до лементу збудораженого села (Гонч.)]. стривожено нар. встревоженно; растревожен- но [Радникова стривожено повернула до нього своє лице (Коб.)]. Ср. стривожити. стривожити, -жу, -жиш встревожить; (сильнее) растревожить [Гострі жіночі голоси стривожили його, і він почав кричать через сон диким, чудним голосом (Н.-Лев.)]. стривожитися, -жуся, -жишся встревожиться; растревожиться [Іван стривоживсь. Хотів шукати Марічку, але не знав, в який бік іти (Коцюо.)]. Ср. стривожити. стрйга м. и ж. р. разг. редк. стрйга (обл.) [Дітей, бачся, годувала та в засік ховала. Та очіпок, се вже вранці, Клоччям вимощала, Щоб не знать було, що стрйга (Шевч.)]. стригаль, -ля стригальщик; редк. стригаль [Кожен стригаль за день стриже в середньому 11,5 вівці (Рад. Укр., 1959, IX)]. стригальний спец. стригальный. стригальниця стригальщица [— Запрошуйте клієнтів, — пожартував він, і всі стригальниці кинулись до овець, хапаючи їх за задні ноги (Багм.)]. стригнути, -ну, -нёш разг. стригнуть; ~тп оком (о ч й м а) метнуть глазами, бросить [беглый] взгляд, вскинуть глаза (глазами), кинуть взгляд (взор), взглянуть [І відразу ж, підперши кулаками боки, стригнула очима [Мар'я] по всіх (Баги)]. стригти (стрижу, стрижеш) 1) стричь; (только о человеке: укорачивать волосы, ногти — изредка) постригать [Петрунею прозвали його вже в тюрмі, прозвали за ті його довгі кучері, що їх він не хотів стригти наперекір тюремному наказові (Вас); Перед кошарами стригли овець (Донч.); Кому ж не відомо, що довгоносик стриже сходи начисто?.. (Руденко)]; 0 ~ти вухами прядать (прясть) ушами [Степові коні на кожен шерех нервово стригли вухамв (Панч)]; г^ти купони (жить на ренту) стричь купоны; 2) (по чему, во что, кого — образно: бить) разг. колотить; фам. дубасить, садить [Він був страшніший од сержанта, Бо всіх за все по спині стриг (Котл.)]; 3) (образно: говорить прямо, без обиняков) разг. резать [Він їй слово нехотя скаже чи не скаже, а вона йому десять: та так і стриже, так і стриже (Квітка)]; О ~ти до чого, куди (направлять разговоры, действия к намеченной цели) разг. клонить к чему (куда); фам. гнуть к чему (куда) [Ви, певно, добродію, догадуєтесь, куди се я стрижу, ведучи таку річ (Мирн.)]; 4) (образно — о быстром передвижении) разг. мчаться, мчать; фам. садить [Стриже сіренький степом, тільки хвостиком киває (Греб.)]. 34* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)