Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
стр 532 стр стригтися (стрижуся, стрижешся) стричься; постригаться [Я бажаю не вам, а собі гніздо звести, щоб було де голову приткнути під час лихої години... Ви кажете: бери благородну задля сього, стрижися у попи (Мирн.)]. Ср. стригти 1. стригун, -на (годовалый жеребёнок) стригун [За ним, як лоша за старшим стригуном, прибігла і Ганнуся (Ле); На Юрія стрижуть стригунів (Ном.)]. стригунець, -нця (годовалый жеребёнок) стригунок. стригунчик уменьш., ласк, стригунчик. стригучий: ~чий лишай мед. стригущий лишай [Стригучий лишай — грибкове захворювання шкіри свійських тварин.. Хворіють і люди (Коле, вироби, енцикл.)]. стрйєчиий обл. двоюродный [Була йому якась стриєчна тітка (Фр.)]. стриж, -жа ори. стриж [Зграйка гострокрилих стрижів з пронизливим криком метнулась над полем (Донч.)]. стрижам, -жая (специалист по стрижке овец) обл. стригальщик; редк. стригаль [Стригти [вівці] приходять стрижаї з слобід (О., 1862, V—гСл. />.)]. стрижак, -ка (о коротко остриженном человеке) обл. стрйга, стрижень [Дівчата підсміш- кувалися, здвигали плечима, із стрижа- ком танцювати соромились (Черемш.)]. стрижений 1) прич. стриженный; постриженный [По зеленому, рівненько стриженому дерні походжали пави та павичі (Н.-Лев.)]; ер. стригти 1; 2) прил. стриженый [Град ударів сиплеться на худенькі плечі, кістляву спину, на стрижену голову (Донч.)]. стриження стрижка [За допомогою електрики провадимо механічне доїння корів, стриження овець тощо (Коле. Укр., 1957, 8)]. стрижень, -жня 1) стержень; (в растениях и перен.: средоточие, основа — ещё) сердцевина [Зерно кукурудзи подрібнювали на дерть разом із стрижнями (Колг. Укр., 1966, 7); Електрифікація країни є головним стрижнем усієї програми будівництва комунізму, його матеріально-технічної бази (Ком. Укр., i960, 4)]; 2) (глубокое место в реке) стрежень (обл.) [На превелику силу вдалося врешті вибитися зі стрижня та наблизитись до берега (Коцюб.)]. стрижій, -жія 1) стригальщик; редк. стригаль [На ціле Поділля, подейкували вівчарі, не було такого стрижія, як Сергій Майбор>>да (Ст.)]; 2) уст. редк. парикмахер; уст. брадобрей [Поспішив [Михайлик] до стрижія, і той обмакогонив його з усіх боків, лишивши на маківці копичку волосся, що з неї мала згодом вирости добра козацька чуприна (Ільч.)]. стрижка стрижка [Софійка обернулася до чергової, що теж була тут.—Коли стрижка й лазня? — Стригтимуть сьогодні, а лазня — завтра зранку (Сміл.); Стрижка під бокс і спортивна сорочка., робили його схожим на азартного молодого спортсмена (Гур.)]. стрижневий, стрижньовйи 1) стержневой; сердцевинный [У молодих рослин горіха вже в перший рік розвивається міцний і глибокий стрижневий корінь (Колг. Укр., 1960, 10)]; 2) стрежневой. Ср. стрижень 1—2. стрижча, -чати стригунок [Як хазяїн, так і ви робіть... А то поперериватися ладні. Сказано: молоді — неуки. Як ото стриж- чата (Головко)]. стрий, стрик обл. дядя (по отцу) [По смерті батька, а мого небіжчика стрика, вони поділили поміж себе його невеличкий грунт (фр.)і стрийна обл. жена брата отца; (реже) сестра отца; (обычно) тётка, разг. тётя [По смерті батька взяла Гавупід свою опіку якась далека своячка, тітка чи стрийна, що жила в Дрогобичі (Фр.)]. стрик см. стрий. стрикізка уменъш., ласк. обл. стрекозка [Бігав [Нестор] коло якогось невеличкого багна, над котрим уганялися стрикізки, і старався вловити їх (Коб.)]. стриктура мед. стриктура. стриктурний мед. стриктурний. стрим, -му редк. ^держ [В сліз — ні совісті, ні стриму, мов таке їм на роду: капають собі на риму, наче дощ на резеду (Тич.)]. стриманий 1) прич. сдержанный; удержанный; умеренный; унятый; подавленный [І стрепенеться визволена пісня, і вирветься з неволі, як ридання, що довго стримане, притлумлене таїлось в темниці серця (Л.Укр.)]; 2)прич. удержанный, сдержанный. Ср.стримувати 1—2; 3) прил. сдержанный, умеренный; (только о человеке, не позволяющем себе излишеств) воздержанный, уст. воздержный [Над всім панує тільки ритмічний, стриманий шум (Коцюб.)] Н а- д і я: Дорогий Карно Корнійовичу, скажіть, чому ви з усіма жартуєте, веселий, а зі мною такий стриманий? (Корн.)]', ~ний тон сдержанный тон. стриманість, -ності сдержанность, умеренность; воздержанность; воздержность [Ко- ломієць, нарешті, втратив усі рештки стриманості (Смол.); Бородавці і самому, хотілося випити.. Але треба було якось вмотивувати свою незвичну стриманість (Тулуб)]. Ср. стриманий 3. стримано нар. сдержанно, умеренно; воздержанно; воздержно [До хати зайшов Тихо- нюк, стримано привітався (Збан.); Евеліна люб'язно, але водночас стримано прийняла ротмістра Зикова і чиновника Віфлейського (Риб.)]. Ср. стриманий 3. стримати см. стримувати. стриматися см. стримуватися. стриміння торчание. стриміти, -млю, -мйш торчать; (о чём-либо большом, выделяющемся высотой среди окружающих предметов) возвышаться, выситься [Біля Данилка крутилася худенька дівчинка з білими косичками, що стриміли в різні боки (Панч); В його малій голівоньці гвіздком стриміла думка: от хоч би що, а піти посипати! (Мирн.); Поверх стін, порослих зеленим бадиллям, стриміли високі башти (Н.-Лев.)]. стримувальний сдерживающий. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)